Постанова № 35281349, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/12906/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Група "Гарантія-Аудит"до Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києвапровизнання нечинною та скасування вимогиНа підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Група "Гарантія-Аудит" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управлінням Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання нечинною та скасування вимоги.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність спірної вимоги та численних порушень законодавства при винесенні такої, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, однак подав до суду письмові заперечення на позов.

У судовому засіданні 17.10.13р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Група "Гарантія-Аудит" (код ЄДРПОУ 36425582) перебуває на обліку в УПФУ в Печерському районі м. Києва та відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, ч.3 ст.4 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником зазначеного внеску (страхувальником)

Управлінням Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва 03.07.13р. винесено Вимогу №Ю- 2877/18 про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску в розмірі 20 294,16грн.

Позивач вважає вказану Вимогу протиправною, оскільки така скерована позивачу із значним запізненням, не вручена позивачу належним чином, та не містить обов'язкових реквізитів, а саме, дата набрання вимогою чинності, повного номеру, а також прийнята без проведення попередньої перевірки. Враховуючи наведені обставини просить суд скасувати тау Вимогу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI).

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 2 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, що підлягала сплаті самостійно була визначена страхувальником у відповідності із вимогами статті 9 Закону №2464-VI у звіті.

Згідно ч.8 ст.9 Закону №2464-VI і п.3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно пункту 1 частини 10 статті 8 Закону №2464-VI, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом визначається пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI як недоїмка.

У п.4 ст.25 Закону №2464-VI зазначається, що Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. №21-5 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за № 994/18289 (надалі - Інструкція №21-5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

У п.п.6.3 п.6 Інструкції №21-5 вказано, що органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Згідно п. 6.4 Інструкції N 21-5 вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, актів звірок з органами податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога).Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 03.07.13 року на підставі поданої платником звітності і даних карток особового рахунку УПФУ в Печерському районі м. Києва було сформовано вимогу про сплату боргу за №Ю-2877/18.

Щодо суми внеску, які підлягають сплаті відповідно до вимоги №Ю-2877/18, така сума підтверджується наданими відповідачем документами (копія звіту, витяги з карток особового рахунку) і правомірність визначення її розміру позивачем належними і допустимими доказами не спростована.

Як вбачається з копії вимоги від 03.07.13 року, що міститься в матеріалах справи, вказана вимога за порядковим номером Ю-2877/18 містить необхідні реквізити для ідентифікації платника єдиного внеску: назву товариства і його код за ЄДРПОУ; визначену суму недоїмки у гривнях з двома десятковими знаками із зазначенням розрахункових рахунків територіального органу Пенсійного фонду, на які підлягають зарахуванню вказані суми; термін сплати наведених у вимозі сум.

Посилання позивача на наявність підстав для визнання вимоги від 03.07.13 року №Ю-2877/18 нечинною з огляду на відсутність дати набрання вимогою чинності не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказаний реквізит не визначений законодавцем як обов'язковий і його відсутність у вимозі про сплату недоїмки не тягне за собою такий наслідок як нечинність такої вимоги.

Також безпідставними є доводи позивача з приводу не вручення такої вимоги посадовим особам товариства, оскільки як свідчать наявні матеріали справи така була направлена позивачу засобами поштового направлення за юридичною адресою позивача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності вимоги УПФУ в Печерському районі міста Києва 03.07.13р. №Ю-2877/18, відповідність якої вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій