Постанова № 35281283, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/13704/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомПриватного акціонерного товариства «Київспецтранс»до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві3-тя особаПриватне підприємство «Геонікс»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Київспецтранс» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати таке податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та підтвердив здійснення господарської діяльності із позивачем.

У судове засідання 24.10.13р. представник відповідача не з'явився, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10р. по 31.12.12р. За результатами перевірки складено акт від 23.07.13р. за № 552/26-56-22-2-03/02772037 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 5.9 ст. 5, пп. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27, 14.1.56, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, 135.2,пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст.144, п. 146.5, п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 628 710,00грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012р. в сумі 7 637 828,00грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Подільському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві листом від 09.08.2013 р. № 2768/10/26-56-22-01-12, викладено пункт 1 висновків акту перевірки у іншій редакції, а саме встановлено допущення позивачем порушення: п. 138.2, п. 138.5 пп. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 144.1 ст. 144 п. 146.5 п. 146.11 ст. 146, п. 1, п. 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в сумі 7 637 828,00 грн. та занижено податок на прибуток в загальній сумі 736 292,00 грн., в т.ч. за: 3 квартали 2012 р. 543 385,0 грн.. за 4 квартал 2012 р. 192 907,0 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення

№ 0002002201 від 13.08.13р. яким позивачу збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 912 365,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 736 292,00грн. та штрафні санкції в розмірі 184 073,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження зобов'язань позивачем у перевіряє мий період з податку на прибуток ґрунтуються на встановленні безпідставного формування валових витрат за рахунок коштів сплачених при взаємовідносинах з ПП «Геонікс» та завищення амортизаційних відрахувань.

Відповідно до висновків податкового органу позивачем у перевіряє мий період позивачем безпідставно завищено амортизаційні відрахування в розмірі 3 149 317,00грн., що відбулося у зв'язку із включенням до бази нарахування амортизаційних відрахувань суми дооцінки основних засобів.

Судом встановлено, що позивачем на підставі Договору № 23/08 від 19.12.2008 р. на виконання робіт з незалежної оцінки майна з Приватним підприємством «Енергомакс» (діє на підставі Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 7208/08 виданого Фондом державного майна України 09.06.2008 р.) проведено оцінку основних фондів по головному підприємству та його філіях з метою їх переоцінки.

За результатами проведеної переоцінки оформлено Висновки про вартість майна станом на 31 грудня 2008року, відповідно до яких загальна вартість майна в процесі переоцінки склала 136 418 842,0 грн.

В подальшому на підставі Наказу Голови правління Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» № 29а від 12.03.2011 р. в період з 20.03.2011 р. по 31.03.2011 р. проведено Інвентаризацію об'єктів основних засобів, інших необоротних та матеріальних активів станом на 01.04.2011 р. За результатами проведеної інвентаризації складено Протокол інвентаризаційної комісії ПАТ «Київспецтранс» від 07.04.2011 p., відповідно до змісту якого була проведена інвентаризація активів підприємства перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.04.2011р., балансова вартість майна склала 132 179 199,42 грн.

Після проведення інвентаризації позивачем амортизаційні відрахування здійснювались з урахуванням проведеної у 2008році оцінки основних фондів.

Згідно з абзацу 1 п. 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 ПК України з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III ПК України застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Відповідно до абзацу 4 п. 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України до переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Включення дооцінки до бухгалтерського обліку повинно було здійснюватись за чинними на момент проведення дооцінки правилами, тобто у порядку, передбаченому П(С)БО 7.

При інвентаризації об'єктів основних засобів станом на 1 квітня 2011 року з метою подальшого нарахування амортизації за нормами ПК України, вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів визнається як різниця (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо та суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на 1 квітня 2011 року.

При визначенні переоціненої вартості враховується переоцінка, проведена у порядку, передбаченому П(С)БО 7 (крім сум дооцінки основних засобів, яка проведена після 01 січня 2010 року, що не включається до переоціненої вартості.)

Разом з ним наявні матеріали справи свідчать про те, що експертна оцінка вартості нерухомого майна та його переоцінка (дооцінка) була здійснена позивачем у 2008році тобто до 01.01.2010 p., як це встановлено відповідними нормами ПК України для її врахування у даних податкового обліку.

При цьому посилання податкового органу на положення абзацу 5 п. 6 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України суд розцінює критично, оскільки загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку позивача на дату набрання чинності розділом III ПК України була більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку, тому різниця, яка виникає, амортизується на загальних підставах у складі вартості груп основних фондів.

Також не можуть прийматись до уваги посилання відповідача на положення п. 152.10 статті 10 ПК України, оскільки вказані положення ПК України стосуються уцінки/дооцінки активів за даними податкового обліку, що здійснюється платниками податків після набрання чинності Податковим кодексом України, а в той же час переоцінка (дооцінка) активів (нерухомого майна) в бухгалтерському обліку позивача, як це вже зазначалось судом вище здійснена у 2008 році.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи а також норми чинного на час виникнення правовідносин законодавства, суд приходить до переконання, щодо безпідставності висновків податкового органу з приводу завищення позивачем у перевіряє мий період амортизаційних відрахувань.

Крім того з викладених у акті перевірки обставин вбачається, що на формування у перевіряємому періоді валових витрат вплину взаємовідносини позивача з ПП «Геонікс», при цьому відповідачем зроблено висновки щодо безтоварності правочину укладеного позивачем із даним контрагентом.

В обґрунтування такої позиції податковим органом вказується на обставини викладені у акті перевірки від 19.06.13р. за № 2525/22-1/35528584/114 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Геонікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ривс», яким встановлено відсутність настання реальних наслідків по правочинам укладеним даними суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладеного позивачем з ПП «Геонікс» договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину позивача з ПП «Геонікс» та не надано відповідного судового рішення, яким укладений позивачем з ПП «Геонікс» договір підряду визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ПП «Геонікс» правочин є господарським договором, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинений позивачем правочин з ПП «Геонікс» має ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання такого правочину недійсним (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочином не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було укладено з ПП «Геонікс» договір № 01/12-к від 03.01.12р. відповідно до умов якого ПП «Геонікс» зобов'язувалось виконати на замовлення позивача «Обробку результатів моніторингу за рівнями та якістю підземних вод, фільтрату і перміату в районі полігону ТПВ №5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області».

В підтвердження виконання ПП «Геонікс» своїх зобов'язань позивачем до матеріалів справи додано копії технічного завдання, протоколу угоди про договірну ціну, розрахунку кошторисної вартості робіт, акту здачі геологічно розвідувальних робіт, а також висновки щодо обробки результатів моніторингу за рівнями та якістю підземних вод, фільтрату і перміату в районі полігону ТПВ №5 в с. Підгірці Обухівського району Київської області, складені ПП «Геонікс».

Також суду надано копії Свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Геонікс», копію свідоцтва реєстрації ПП «Геонікс» як платника податку на додану вартість ПП «Геонікс» а також копію ліцензії на здійснення ПП «Геонікс» геофізичних робіт.

Крім того директор ПП «Геонікс» будучи залученим до участі в справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, підтвердив як укладення зазначеного вище договору із позивачем так і виконання ПП «Геонікс» зобов'язань по такому правочину.

Також судом дано оцінку проведено перевірки ПП «Геонікс» висновки якої покладено відповідачем в основу обставин, що обумовили винесення спірного рішення.

Слід зауважити, що така перевірка проводилась працівниками податкового органу щодо взаємовідносин між ПП «Геонікс» з одним із його контрагентів, та жодним чином не стосуються господарських відносин з позивачем.

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався ПП «Геонікс», а висновки про його нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочину, укладеного позивачем з ПП «Геонікс», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені фактичні обставини, податковим органом у судових засіданнях не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому таке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.08.13р. №0002002201.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій