Постанова № 35281188, 14.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2013 року № 826/13950/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків3-тя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Алген»провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати таке податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судові засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, письмових пояснень з приводу заявленого позову не подав, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та підтвердив здійснення господарської діяльності із позивачем.

У судове засідання 24.10.13р. представник третьої особи повторно не з'явився, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» з питань правильності визначення та повноти сплати до бюджету сум податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Алген» за період з 01.05.12р. по 28.2.13р. За результатами перевірки складено акт від 01.05.13р. за № 31/40-50/20010397 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на загальну суму 1 426 382,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000484050 від 19.08.2013р. яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 1 426 382,00грн. у тому числі не відшкодованих на момент перевірки в розмірі - 263 096,00грн. та відшкодованих на момент перевірки в розмірі 1 163 286,00грн. та накладено на позивача штрафні санкції у розмірі 713 191,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Алген», оскільки правочин, укладені позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «Алген», при цьому реальність настання наслідків за правочинами укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджуються наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Суд не вправі погодитись з тами доводами позивача виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Алген» було укладено ряд договорів поставки товару, а саме насіння соняшнику 2012року українського походження у значних кількостях, а саме : відповідно до договору №37305 від 26.09.12р. - 300 тон; відповідно до договору № 37371 від 27.09.12р. - 210тон; відповідно до договору № 37464 від 27.09.12р. - 420тон; відповідно до договору № 37371 від 27.09.12р. - 210тон; відповідно до договору № 37764 від 03.10.12р. - 100тон; відповідно до договору № 38114 від 08.10.12р. - 400тон; відповідно до договору № 38287 від 10.10.12р. - 20тон; відповідно до договору № 38372 від 11.10.12р. - 70 тон; відповідно до договору № 38458 від 12.10.12р. - 65 тон; відповідно до договору № 38553 від 15.10.12р. - 200тон; відповідно до договору № 38958 від 22.10.12р. - 100тон; відповідно до договору № 39019 від 23.10.12р. - 20 тон; відповідно до договору № 39077 від 24.10.12р. - 80 тон.

Разом з тим із змісту акту «про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алген» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з питань правильності визначення та повноти сплати до бюджету сум податку на додану вартість при взаємовідносин із контрагентами за період з 01.05.12р. по 28.02.13р.» від 15.05.13р. за № 174/222/34214952 (а.с. 140-150), вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Алген» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Крім того з вказаного акту перевірки вбачається, що ТОВ «Алген» на підставі договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів укладеному з ТОВ «Лан» експлуатуються 6783 га орної землі, сільськогосподарська техніка та складські приміщення належні ТОВ «Лан».

Інші основні засоби у ТОВ «Алген» відсутні.

При цьому суд приймає до уваги посилання позивача на Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.13р. по справі № 804/9334/13-а за позовом ТОВ «Алген» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання акту перевірки незаконним, визнання дій та бездіяльності протиправним, якою позовні вимоги ТОВ «Алген» задоволено частково.

Однак з даного приводу вважає за доцільне зауважити, що позивачем не надано суду доказів набрання вказаним рішенням суду законної сили, а крім того вирішуючи даний спір акт перевірки що був предметом розгляду у вказаній справі, у даному випадку не розглядається судом як доказ правомірності формування ТОВ «Алген» податкових зобов'язань, а лише як носій інформації щодо наявності чи відсутності у вказаного товариства тих чи інших засобів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Враховуючи фактичні обставини справи та наявні у матеріалах докази, судом встановлено, що ТОВ «Алген» могло здійснювати свою діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур виключно на землях наданих товариству в експлуатацію ТОВ «Лан» на підставі договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів. Дана обставина позивачем жодним чином спростована не була.

Разом з тим з аналізу наявних у матеріалах справи протоколів допитів громадянина ОСОБА_2 що являється директором ТОВ «Лан» наданих останнім в рамках кримінального розслідування за №32012111111111119 від 25.12.12р., вбачається, що укладення з ТОВ «Алген» про спільну діяльність без об'єднання вкладів гр.. ОСОБА_2 не заперечує, однак зазначає, що хоча договір і було підписано його умови сторонами жодним чином не виконувались, фактично орна земля, техніка та складські приміщення залишились у користуванні ТОВ «Лан», і жодних коштів від ТОВ «Алген» за вказаним договором не перераховувалось, також зазначено що і сільськогосподарської чи іншої продукції ТОВ «Алген» не поставлялось.

Наведені фактичні обставини свідчать, що фактично ТОВ «Алген» не в змозі було поставити позивачу такі обсяги насіння соняшнику, як про це вказано у наданій позивачем документації.

Вказані обставини, що встановлені за результатами судового розгляду позивачем жодним чином не спростовано, інших доказів настання реальних наслідків за правочинами укладеними з ТОВ «Алген» не надано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг(товарів).

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій