Постанова № 35281130, 24.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2013 р. Справа № 804/11832/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Мороза С.В., Волошиної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСПОРТ - 2009" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСПОРТ - 2009» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230, винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту перевірки від 19.03.2013р. за № 922/22-1/36573563. Зокрема, у висновках акту зазначено про порушення позивачем п. 103.2, п.103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України у частині несплати податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України у загальній сумі 212725,00 гривень. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зроблено висновок, що ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» безпідставно застосовано норми ст.6 «Соглашения между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества», яке на даний час діє для України, в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки компанія «Lagrion Limited« (Кіпр, Нікосія) є лише номінальним отримувачем доходу нерезидента з джерелом його походження з України, фактичним отримувачем є компанія «SOLDEX LIMITED» (British Virgin Islands, Tortola). Але позивач з таким висновком відповідача не погоджується, та зазначає, що компанія «Lagrion Limited« (Кіпр, Нікосія) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2. та п. 103.3. ст. 103 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» в порушення вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України було безпідставно застосовані норми ст.6 «Соглашения между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Республики Кипр об избежании двойного налогообложения доходов и имущества», яке на даний час діє для України, в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки компанія «Lagrion Limited« (Кіпр, Нікосія) є лише номінальним отримувачем доходу, фактичним отримувачем є компанія «SOLDEX LIMITED» (Британські Віргінські острови). Відповідач зазначив, що міжнародного договору між Україною та Британськими Вірджинськими островами про уникнення подвійного оподаткування не укладено. Таким чином, доходи бенефіціарного власника - компанії «SOLDEX LIMITED» (Британські Віргінські острови) підлягають оподаткуванню. Крім того, відповідач посилається на те, що статус власника торгівельних марок «SEMKI» компанія «Lagrion Limited« (Кіпр, Нікосія) набула лише з 10.11.2011р., а до цієї дати їх власником була компанії «SOLDEX LIMITED» (Британські Віргінські острови). Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення державний орган діяв у межах чинного законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 77.1. ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно із п. 77.2 ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45 , 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно із п. 77.6 ст. 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 77.7 ст. 77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Пунктом 77.8 ст. 77 ПК України встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно із п. 77.9 ст. 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в період з 12.02.2013р. по 12.03.2013р. уповноваженими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська згідно із положеннями пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст. 82 ПК України, на підставі плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2013р., наказу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 28.01.2013р. за № 113, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОДЕКСПОРТ-2009» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012 року.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563.

Згідно висновків акту від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України у частині несплати податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України у загальній сумі 212725,00 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки та із врахуванням поданих позивачем заперечень на акт перевірки від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230, яким за порушення вимог п.103.2, п. 103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 212725,00 гривень.

У акті перевірки від 19.03.2013 року № 922/22-1/36573563зазначено про те, що ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» в порушення вимог п. 103.2 - п.103.3 ст. 103 ПК України було безпідставно застосовані норми ст.6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982р., яка на даний час діє для України, в частині звільнення від оподаткування доходу з джерелом походження з України, оскільки фактичним власником об'єкта права інтелектуальної власності торгівельної марки «SEMKI» є іншій нерезидент «SOLDEX LIMITED» (Британські Віргінські острови). ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» під час виплати номінальному утримувачу (номінальному власнику) - компанії «Lagrion Limited« (Кіпр, Нікосія) у ІІ кварталі 2011 року доходу у вигляді роялті на суму 1418166,71 грн. (177860,00 дол. США), що підтверджується п/д № 17 від 14.06.2011р., не нараховано, не утримано з таких доходів та за їх рахунок податок на доходи нерезидента із джерелом його походження з України по ставці 15% та не сплачено до бюджету на загальну суму 212725,01 грн., у тому числі за Іі квартал 2011 року у сумі 212725,01 гривень.

Суд з таким висновком відповідача не погоджується, з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» (ліцензіат) та нерезидентом-компанією «Lagrion Limited» (ліцензіар, CYPRUS, NICOSIA) укладено ліцензійний договір №6/01-11 від 01.01.2011 р. на використання об'єкта права інтелектуальної власності-торговельної марки за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг:

- №105689 від 10.04.2009р. з пріоритетом від 30.01.2008 на комбінований знак «SEMKI» відносно товарів та послуг класу 29 МКТП, зазначених у Свідоцтві;

- №105690 від 10.04.2009 з пріоритетом від 30.01.2008 на комбінований знак «SEMKI» відносно товарів та послуг класів 29, 31 МКТП, зазначених у Свідоцтві.

Умовами зазначеного договору передбачено:

п.2.1. - «Ліцензіар» надає «Ліцензіатові» на строк, передбачений цим договором, дозвіл на використання («невиключну ліцензію») Торгівельної марки «SEMKI», щодо товарів 29 та 31 класів МКТП, а «Ліцензіат» зобов'язується сплачувати обумовлені ліцензійні платежі (роялті).

п.4.5.- «Ліцензіат» отримує право використання Торговельної марки на строк до 31.12.2011 року.

п.5.2.- Форма розрахунку-безготівкова. Ліцензіат перераховує ліцензійні платежі (роялті) за використання Торгівельної марки на банківський рахунок Ліцензіара, що вказаний в розділі «Адреса та платіжні реквізити Сторін» Договору.

Відповідно до пп. 14.1.225. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування торгівельною маркою, є роялті.

Доходи у вигляді роялті, сплачені резидентами України, є доходами нерезидента з джерелом їх походження з України (пп. 14.1.54. п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із ст. 6 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29.10.1982 р. (надалі - Угода), яка застосовується Україною на підставі ст. 7 Закону України від 12.09.1991p. за № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України», будь-які платежі, отримувані в якості компенсації за використання або надання права використання товарних знаків з джерел в одній Державі особою з постійна місцеперебуванням в іншій Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Разом з тим, п. 103.2. ст. 103 Податкового кодексу України встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови наданні нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідне з вимогами п. 103.4. ст. 103 ПК України.

При цьому, згідно п. 103.3. ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосуванні пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого доходу.

Документом, який підтверджує, що нерезидент, якому виплачуються роялті, є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником), є договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до абз. «в» п. 160.1 ст. 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються роялті.

Згідно із п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно із п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Стаття 1107 Цивільного кодексу України встановлює декілька видів договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, серед яких: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1108 Цивільного кодексу України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар). може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК та іншого закону.

У цьому випадку власником торговельних марок SEMKI (свідоцтво України №105689 від 10.04.2009 р.) та SEMKI (свідоцтво України №105690 від 10.04.2009 р.) є «SOLDEX LIMITED» (British Virgin Islands, Tortola). Власником на підставі відповідної ліцензійної угоди надана виключна ліцензія компанії «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) на використання вказаних торговельних марок на території України, тобто власник не має права використовувати зазначені торговельні марки на території України, як і надавати право на їх використання іншим особам.

Фактично, ліцензійна угода, укладена між компанією «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) та «SOLDEX LIMITED» (British Virgin Islands, Tortola) щодо надання виключної ліцензії на використання торговельних марок, відповідно до норм ст.ст. 1107-1109 ЦК України є договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Таким чином, у зазначених правовідносинах компанія «Lagrion Limited» (CYPRUS, NICOSIA) є особою, що має право на отримання доходів, тобто для ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу у розумінні п. 103.2. та п. 103.3. ст. 103 ПК України.

На відміну від ПК України, Угода не містить жодних положень про обмеження її застосування у випадку отримання доходів особою, яка не є їх бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником).

Водночас, відповідно до п. 3.2. ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, слід зазначити, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Дніпропетровської області від 27.07.2010 року у справі № 9/203-10 за позовом Лагріон Лімітед до ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009», встановлено, що компанія Лагріон Лімітед володіє на території України виключними майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку «SEMKI», згідно свідоцтва України на знак для товарів та послуг №68713 від 16.10.2006 року, у зв'язку з чим було стягнуто з ТОВ «ПРОДЕКСПОРТ-2009» на користь Компанії Лагріон Лімітед суму 39600 грн. ліцензійного платежу (роялті).

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах як, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 103.2, п.103.3 ст. 103, п.160.2 ст. 160 ПК України у частині несплати податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України у загальній сумі 212725,00 гривень не відповідає встановленим по справі обставинам.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване 01.04.2013р. за №0000912230 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230 - визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЕКСПОРТ - 2009" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013р. за № 0000912230 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000912230 від 01.04.2013р., винесене Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили на 29.10.2013р. СуддяВ.В Ільков В.В. Ільков