Постанова № 35279609, 11.11.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3889/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року 13:20м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук А.М. при секретаріБачку А.М. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся з позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 вересня 2013 року форми "В4" № 0005831501 та форми "В1" № 0005821501.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2013 року, за результатами якої складений акт № 75/15/14307831 від 20.09.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0005831501 від 26.09.2013 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4070 грн., № 0005821501 від 26.09.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35943 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 17971, 50 грн.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п.187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року в розмірі 14137 грн., за квітень 2013 року в розмірі 440 грн., за травень 2013 року в розмірі 19817 грн., за червень 2013 року в розмірі 1549 грн. На порушення абз. "б" п.200.4 ст. 200 ПК України занижено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації за червень 2013 року) на суму 3569 грн. На порушення п.187,1 ст. 187, п.200.1, п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) в червні 2013 року на суму 4070 грн.

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вказує, що висновок Красилівської ОДПІ про не правомірність включенням підприємством податкових накладних № 2002012 та № 2002020 від 20.02.2013 року до податкового кредиту лютого 2013 року повністю суперечить діючому в Україні законодавству. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не заборонено виписувати декілька податкових накладних на одну і ту ж поставку продукції або отримання коштів. ТОВ "Метінвест-СМЦ" правомірно виписано дві податкові накладні № 2002012 та № 2002020 від 20.02.2013 року на суму попередньої оплати у розмірі 72704 грн. 99 коп. Вказує, що висновок акта перевірки про те, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту квітня 2013 року податкову накладну № 3 від 03.04.2013 року не відповідає дійсності, так як, при виписці вказаної податкової накладної допущено описку, а саме не вірно вказано дату виписки 03.04.2013 року, оскільки безготівкові кошти від підприємства отримані 04.04.2013 року, що підтверджується листом ТОВ "Альтаір-Д" № 0504-011 від 05.04.2013 року. Зазначає, що висновок Красилівської ОДПІ про неправомірність включення до податкового кредиту за червень 2013 року податкової накладної № 9 від 12.06.2013 року не відповідає дійсності, так як, відповідно до даних бухгалтерського обліку підприємства станом на 01.06.2013 року підприємством здійснено ТОВ "Альтаір-Д" передоплату у сумі 78974,36 грн. 10.06.2013 року ТОВ "Альтаір-Д" відвантажено підприємству продукцію на суму 156555,05 грн. 11.06.2013 року підприємством перераховано 50000,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів становила 128974,36 грн. Станом на 12.06.2013 року заборгованість підприємства перед ТОВ "Альтаір-Д" становила 27580,7 грн. 12.06.2013 року підприємством перераховано ТОВ "Альтаір-Д" 52000,00 грн. і відповідно 52000,00 грн. - 27580,7 грн. = 24419,30 грн. Саме на цю суму ТОВ "Альтаір-Д" виписано податкову накладну № 9 від 12.06.2013 року, що повністю відповідає діючому в Україні законодавству. Просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 26.09.2013 року № 0005831501 на суму 4070 грн. винесено відповідачем у зв`язку із тим, що позивачем неправомірним включенням до податкового кредиту червня 2013 року податкову накладну № 9 від 12.06.2013 року на поставлені ТМЦ від ТОВ "Альтаір-Д". 12.06.2013 року ДП "КАЗ" перерахувало кошти на адресу ТОВ "Альтаір-Д" в розмірі 52000 грн. та відбулось відвантаження товару на загальну суму 21263,84 грн. в тому числі ПДВ 3543,97 грн. проте ТОВ "Альтаір-Д" на адресу ДП "КАЗ" складено податкову накладну № 9 від 12.06.2013 року на загальну суму 24419,30 грн. в тому числі ПДВ - 4069,88 грн. Зазначає, що проведеною перевіркою не виявлено, а посадовими особами не надано підтвердження звернення ДП "КАЗ" як отримувача до ТОВ "Альтаір-Д" стосовно порушення останнім порядку виписки податкових накладних тому податкова накладна № 9 від 12.06.2013 року складена ТОВ "Альтаір-Д" на підставі якої сформовано податковий кредит ДП "КАЗ" у червні 2013 року не підлягає віднесенню до складу податкового кредиту червня 2013 року.

Вказує, що податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 26.09.2013 року № 0005821501 винесено у зв`язку із завищенням бюджетного відшкодування в декларації, поданій 03.09.2013 року в якій уточнено звітний період, а саме: лютий 2013 року - де завищено бюджетне відшкодування в сумі 14137 грн., березень 2013 року - де завищено бюджетне відшкодування в сумі 440 грн., квітень 2013 року - де завищено бюджетне відшкодування в сумі 19817 грн., травень 2013 року - де завищено бюджетне відшкодування в сумі 1549 грн.

Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005831501 та № 0005821501 від 26.09.2013 року правомірними та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Красилівської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2013 року. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п.187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.3 абз. "а" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2013 року в розмірі 14137 грн., за квітень 2013 року в розмірі 440 грн., за травень 2013 року в розмірі 19817 грн., за червень 2013 року в розмірі 1549 грн. На порушення абз. "б" п.200.4 ст. 200 ПК України занижено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації за червень 2013 року) на суму 3569 грн. На порушення п.187,1 ст. 187, п.200.1, п.200.3 ст. 200, п.201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) в червні 2013 року на суму 4070 грн. На підставі виявлених порушень складено акт № 75/15/14307831 від 20.09.2013 року та винесено податкові повідомлення-рішення № 0005831501 від 26.09.2013 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4070 грн., № 0005821501 від 26.09.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 35943 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 17971, 50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "КАЗ" (покупець) укладено договір на поставку ТМЦ від 28.11.2012 року № МКП - 305/11/12. ТОВ "Метінвест-СМЦ" (продавець) зобов`язується передати металопрокат ДП "Красилівський агрегатний завод" (покупець) за ціною зазначеною у рахунках - фактурі. ТОВ "Метінвест-СМЦ" виписано дві податкові накладні № 2002012 та № 2002020 від 20.02.2013 року на суму попередньої оплати у розмірі 72704 грн. 99 коп.

ДП "КАЗ" (покупець) укладено договір на поставку ТМЦ № 2101001 від 21.01.2013 року. Згідно умов договору ТОВ "Альтаір-Д" (постачальник) зобов`язується в порядку і строки встановлені договором передати металопрокат у власність ДП "Красилівський агрегатний завод" (покупець) асортимент, кількість і ціна якого вказується у специфікації до даного договору. 05.03.2013 року позивачем перераховано ТОВ "Альтаір-Д" кошти у сумі 43464,03 грн. 06.03.2013 року ТОВ "Альтаір-Д" відвантажив ДП "КАЗ" продукцію на суму 46103,96 грн., податкова накладна виписана на суму попередньої оплати. Різниця між сумою попередньої оплати та фактичним відвантаженням продукції становила 2369,76 грн. на цю суму виписано податкову накладну № 5 від 11.03.2013 року, яка включена до податкового кредиту за березень 2013 року.

03.04.2013 року виписано податкову накладну № 3, однак при оформленні вказаної податкової накладної допущено описку, невірно вказано дату виписки 03.04.2013 року, оскільки безготівкові кошти від ДП "КАЗ" отримані 04.04.2013 року, що підтверджується листом ТОВ "Альтаір-Д" № 0504-011 від 05.04.2013 року. Описка є технічною та ніяк не впливає на сплату та відшкодування ПДВ, оскільки сума сплачена ТОВ "Альтаір-Д". 05.04.2013 року дана податкова накладна надана до Державної податкової служби України, що підтверджується квитанцією № 1.

01.06.2013 року ДП "КАЗ" здійснено ТОВ "Альтаір-Д" передоплату у сумі 78974,36 грн. 10.06.2013 року ТОВ "Альтаір-Д" відвантажено ДП "КАЗ" продукцію на суму 156555,05 грн. 11.06.2013 року позивачем перераховано 50000,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів становила 128974,36 грн. Станом на 12.06.2013 року заборгованість ДП "КАЗ" перед ТОВ "Альтаір-Д" становила 27580,7 грн. 12.06.2013 року перераховано ТОВ "Альтаір-Д" 52000,00 грн. і відповідно 52000,00 - 27580,7 = 24419,30 грн. і саме на цю суму 12.06.2013 року виписано податкову накладну № 9.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити, наявність яких є необхідною умовою при їх складанні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п.187.1, ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкові повідомлення-рішення форми "В4" № 0005831501 та форми "В1" № 0005821501 від 26.09.2013 року не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 19 Конституції України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" задоволити.

Податкові повідомлення - рішення від 26 вересня 2013 року форми "В4" № 0005831501 та форми "В1" № 0005821501 визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод", код ЄДРПОУ 14307831, судовий збір в сумі 579 (п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 85 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2013 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя А.М. Ковальчук