Рішення № 35278900, 14.11.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 909/1167/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод", вул.Підгорянська,101, м.Мукачево, Закарпатська область, 89600,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар",

вул. Грушевського, 89-а, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки №10 від 18.04.13р. в сумі 174 373,11грн., з яких: 171 000,00грн. - основного боргу, 632,46грн. - 3% річних та 2 740,65грн. - пені,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явилися;

встановив: Товариство з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки №10 від 18.04.13р. в сумі 174 373,11грн., з яких: 171 000,00грн. - основного боргу, 632,46грн. - 3% річних та 2 740,65грн. - пені.

Ухвалою суду від 09.10.13 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.10.13.

Ухвалами суду від 22.10.13 та 31.10.13 розгляд справи відкладався (клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №21/10/13/1 від 21.10.13 (вх.№16361/13 від 22.10.13); телеграма відповідача (вх.№16938/13 від 31.10.13р.), в якій просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю направити повноважного представника в судове засідання). Крім цього, ухвалами суду від 22.10.13 та 31.10.13 відмовлено у задоволенні заяв/клопотань про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№16382/13 від 22.10.13 та вх.№16959/13 від 31.10.13).

Представники позивача в засідання суду не з'явились. Однак, до суду поступила заява (факсограма) №317 від 13.11.13 (вх.№17767/13 від 13.11.13) про розгляд справи без участі представників позивача. Крім цього, в заяві зазначено, що представники позивача позов підтримують в повному обсязі. В попередніх судових засіданнях представники позивача просили суд позов задоволити, свої обґрунтування виклали у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах від 09.10.13, 22.10.13, 31.10.13 не виконав. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду та повідомленнями про вручення поштових відправлень вх.№10542/13 від 21.10.13, вх.№11940/13 від 13.11.13, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Неявка жодного разу відповідача в судові засідання та подання клопотань про відкладення, розцінюється судом як зловживання процесуальним правом та затягуванням судового процесу.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Товариством з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар" укладено договір поставки №10 від 18.04.13.

Відповідно до п.2.1 зазначеного вище договору, продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач) купив солод ячмінний пивоварний світлий, що відповідає ДСТУ 4282:2004.

Кількість товару 100 тон (п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору, продавець зобов'язався відвантажити товар на адресу покупця за ціною 5 700грн. з ПДВ за одну тону товару.

В попередніх судових засіданнях представники позивача зазначили, що 19.08.13 позивач відвантажив відповідачу 30 тон товару на загальну суму 171 000,00грн., а відповідач - отримав товар. Даний факт підтверджується видатковою накладною №РН-55 від 19.08.13 та довіреністю №157 від 20.08.13, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Крім того, матеріали справи містять акти звірки взаєморозрахунків від 04.10.13 та від 22.10.13, які підписані представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що оплата за поставлений товар вноситься на рахунки продавця з відтермінуванням платежу до 14 календарних днів з моменту доставки. Тобто кінцевий термін оплати - 03.09.13.

Однак, оплату за поставлений товар відповідач не провів. Як наслідок борг відповідача перед позивачем становить 171 000,00грн.

Позивач надсилав відповідачу претензії з вимогою погасити борг, а саме: №227 від 02.09.13, №229 від 04.09.13.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу:

- пеню в розмірі 2 740,65грн. (за період з 04.09.13 по 17.10.13);

- 3% річних, що становлять 632,46грн. (за період з 04.09.13 по 17.10.13) (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

В попередніх судових засідання представники позивача зазначали, що станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договору поставки №10 від 18.04.13р. становить 174 373,11грн., з яких: 171 000,00грн. - основного боргу, 632,46грн. - 3% річних та 2 740,65грн. - пені.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив грошові кошти за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 171 000,00грн., яка підтверджується матеріалами справи. Більше того, наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений договором, в сумі 171 000,00грн., визначено самим відповідачем у підписаних сторонами актах звірки взаєморозрахунків (від 04.10.13, 22.10.13), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, що становлять 632,46грн. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Заканодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 618,41грн. З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині 3% річних в сумі 14,05грн. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 2 740,65грн. пені суд зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з договору , пунктом 7.2 сторонами погоджено, що при несвоєчасній оплаті товару покупець сплачує продавцю штраф в розмірі штрафних санкцій - 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки. Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та вказує на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи договір не місить письмового обумовлення сторін про відповідальність у вигляді пені за порушення взятих на себе зобов'язань. Виходячи з наведеного, вимога позхивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 740,65грн є безпідставною і необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за товар. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, щодо стягнення основного боргу в сумі 171 000,00грн. та 618,41грн. - 3% річних. В стягненні 2 740,65грн. пені та 14,05грн. - 3% річних - слід відмовити.

Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на проїзд з м.Мукачево Закарпатської області до господарського суду Івано-Франківської області в розмірі 1 070,25грн. (клопотання вх.№16960/13 від 31.10.13).

Приписами ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, вказаною вище статтею передбачено, що судові витрати складаються також і з інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 в якій зазначено, що склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. З огляду на те, що місцезнаходження позивача м.Мукачево Закарпатської області та витрати на проїзд до господарського суду Івано-Франківської області підтверджується квитанціями на оплату паливно-мастильних матеріалів (від 22.10.13 на суму 470,03грн. та від 31.10.13 на суму 480,22грн., всього разом 950,25грн.) та витрати пов'язані з відрядженням в розмірі 120,00грн. (30,00грн. за кожен день відрядження: 30х2х2=120,00грн.) суд вважає за правильне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1 075,25грн. Вказані витрати документально підтверджені.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.11,202,509,525,526,530,549,610,611,625,628,655,712 ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,44,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору поставки №10 від 18.04.13р. в сумі 174 373,11грн., з яких: 171 000,00грн. - основного боргу, 632,46грн. - 3% річних та 2 740,65грн. - пені - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський Бровар", вул. Грушевського, 89-а, м.Калуш, Івано-Франківська область (р/р 2600272661 в АБ "Укргазбанк" м.Київ, МФО 320478, ІПН 378240809062, свідоцтво №200045545, код ЄДРПОУ 37824084) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод", вул.Підгорянська,101, м.Мукачево, Закарпатська область (р/р26000024000691 в "Комінвестбанк" м.Ужгород, МФО 312248, ІПН 003824607097, свідоцтво №200051582, код ЄДРПОУ 00382467) 171 000,00грн. (сто сімдесят одна тисяча грн. 00коп.)основного боргу, 618,41грн. (шістсот вісімнадцять грн. 41коп.) - 3% річних, 1 075,25грн. (одну тисячу сімдесят п'ять грн. 25коп.) судових витрат, 3 432,36грн. (три тисячі чотириста тридцять дві грн. 36коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 2 740,65грн. пені та 14,05грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 18.11.13