Постанова № 35276677, 25.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2013 р. 10:59 Справа №801/8061/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., суддів Панова О.І., Кудряшової А.М., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Ідіатуліної Єфросінії Григорівни

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим

про визнання неправомірними дій, скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_4;

від позивача: ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_5;

від відповідачів: не з'явилися.

Обставини справи: ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим про визнання неправомірними дій державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни щодо прийняття рішення від 21.06.2013 року №3377586 про відмову у державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_7 від 21.06.2013 року №3377586 про відмову у державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в Автономної Республіки Крим здійснити дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 29.04.1984 року, виданого згідно з рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Сімферополя від 03.04.1984 року №111/8 позивачу на праві власності належить житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Під час оформлення вказаного свідоцтва на ім'я позивача була припущена помилка у написанні прізвища - «ОСОБА_2», замість «ОСОБА_2». У жовтні 2012 року позивач звернулася до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» з вимогою видати нове свідоцтво про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на будівлі від 29.04.1984 року нею втрачено. Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі №2-о/123/171/2013 встановлений той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 володіє на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що у червні 2013 року звернулася до Відділу державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції АРК з заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі № 2-о/123/171/2013. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицькою М.Є. 21.06.2013 року прийнято рішення №3377586 про відмову у державної реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з тим, що право встановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є прийняте судом рішення по суті про визнання прав власності на нерухоме майно. Позивач вважає відмову у державної реєстрації неправомірною.

Державна реєстраційна служба України у запереченнях просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до частини 4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій редакції. Укрдержреєстр є неналежним відповідачем і не може відповідати за позовом, до того ж вирішення питань щодо реєстрації права власності на нерухоме майно не належить до компетенції суду, а відтак суд не повноважений перебирати функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно. У запереченнях також зазначено, що зобов'язавши провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд фактично вирішить питання про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

У поясненнях представника Укрдержреєстру зазначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Тому подане заявником судове рішення не підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності, а встановлює факт володіння ОСОБА_2 на праві власності житлом. Тобто, як зазначає представник відповідача, заявником не подано документу, який за своїм змістом підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності (правовстановлюючого документу).

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, були повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до паспорту виданого Київським РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим 09.04.2002 року Серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, уродженка с. Фокіна, Ніжно-Інгашського р-ну, Красноярського краю (а.с.23).

Згідно з посвідченням Серії НОМЕР_7 від 14 серпня 1997 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни (а.с.8).

Відповідно до посвідчення НОМЕР_8 від 29 квітня 2010 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.8).

У технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок НОМЕР_9 від 31.07.2012 року АДРЕСА_2 зазначено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку НОМЕР_9 по АДРЕСА_1, вказаний розмір часток власника-1. Також у матеріалах справи є план земельної ділянки житлового будинку НОМЕР_9 по АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

Згідно з Будинковою книгою для прописки громадян ОСОБА_2 є домовласником житлового будинку НОМЕР_9, АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

Відповідно до копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 29 квітня 1984 року, виданого Відділом комунального господарства виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради народних депутатів в цілому будинок, що знаходиться в м. Сімферополі, вул. Біла, НОМЕР_9 дійсно належить громадянці ОСОБА_2 на праві особистої власності. У Свідоцтві зазначено, що домоволодіння в цілому складається з одного житлового будинку. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Київської районної Ради народних депутатів від 3 квітня 1984 № 111 /8 (а.с.20-21).

ОСОБА_2 звернулася до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» для отримання копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що свідоцтво про право особистої власності на будівлі від 29.04.1984 року нею втрачено.

Листом від 29.10.2012 року Кримське Республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" повідомило ОСОБА_2 про те, що для виконання замовлення про оформлення права власності на домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 необхідно звернутися до суду з позовом про встановлення юридичного факту належності документів (а.с.19).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі № 123/3809/13-ц заява ОСОБА_2 задоволена, встановлений той факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, володіє на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1. У вказаному рішенні зазначено, що на думку суду, мається достатньо доказів на підтвердження факту володіння заявником на праві власності житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, та доказів того, що підтвердження цього факту неможливо не у судовому порядку (а.с.13-14, 33-35, 40-42).

Вказане рішення набуло законної сили 27.05.2013 року.

Відповідно до картки прийому заяви № 2722957 від 30 травня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), яка отримана ОСОБА_9, Реєстраційною службою Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.05.2013 14:38:15 за реєстраційним номером 1376758. Згідно з цією карткою із заявою подані наступні документи: свідоцтво про право власності, серія та номер: 111/8, виданий 03.04.1984, видавник: Відділ комунального господарства виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 31.07.2012, видавник: КРП «СМ БРТИ», рішення суду, серія та номер: 123/3809/13-ц, виданий 16.05.2013, видавник: Київський районний суд м. Сімферополя. (а.с.9).

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Відділу державної реєстрації речових прав реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції АРК з заявою про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі № 123/3809/13-ц, номер провадження 2-о/123/171/2013.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3377586 від 21 червня 2013 року, державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України розглянула заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 30.05.2013 14:38:15 за реєстраційним номером 1376758, яку подала ОСОБА_2, податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_3, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності - приватна, на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановила, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (право встановлювальним документом на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є прийняте судом рішення по суті про визнання прав власності на нерухоме майно). Таким чином вирішено відмовити у державній реєстрації права власності (форма власності - приватна) на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Біла, будинок 26, за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_3 (а.с.22).

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернулася з позовом до суду.

Встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, надавши оцінку доказам, суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення та припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

При проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційна служба керується Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, Цивільним кодексом та Конституцією України.

Згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:

1) право власності на нерухоме майно;

2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;

3) інші речові права відповідно до закону;

4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 8 Закону №1952- ІV встановлені повноваження органу державної реєстрації прав, згідно з якою орган державної реєстрації прав:

1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації;

2) забезпечує ведення Державного реєстру прав;

3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом;

4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;

5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 1 ч.2 ст.9 Закону №1952-ІV встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

У пункті 2 ч.2 ст.9 Закону №1952-ІV зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 4 ст.9 Закону №1952-ІV закріплено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №1952-ІV заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 3 встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Статтею 19 Закону №1952-ІV встановлені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень, зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ст. 24 Закону №1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частиною 2 ст.24 Закону №1952-ІV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 24 вказаного Закону закріплено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Частиною 13 статті 15 Закону №1952-ІV визначено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Порядок) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703, а саме п. 2 зазначено, що державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно до п. 7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита (п.10 Порядку №703).

Пункт 17 Порядку № 703 передбачає, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.23 Порядку № 703 Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вказаним Порядком встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно згідно з цим Порядком, є:

1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат;

2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат;

4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати;

5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку;

6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком;

8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою;

10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно;

14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позову в частині визнання неправомірними дій державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни щодо прийняття рішення від 21.06.2013 року №3377586 про відмову у державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгенівною не порушено норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року та «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд зазначає, що згідно з ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, якою врегульовано порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

З матеріалів справи вбачається, що державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Дурицька Марія Євгенівна прийняла подані ОСОБА_2 документи, перевірила їх, зареєструвала заяву, потім державний реєстратор встановила факт, який на її думку є підставою для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень та прийняла рішення про відмову в державної реєстрації.

Тобто судом встановлено, що державний реєстратор діяв згідно з передбаченим законом порядком.

До того ж частиною 4 ст.9 Закону №1952-ІV закріплено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Суд звертає увагу на те, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно згідно з Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено вище, під час розгляду справи знайшов підтвердження факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, володіє на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаний факт встановлений Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі № 123/3809/13-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Щодо пояснень представника Укрдержреєстру від 25 жовтня 2013 року, твердження відносно того що серед документів, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, про визнання право власності, а заявником подано рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року, яким встановлено факт, що ОСОБА_2 володіє на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено вище, рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 11.01.2013 року по справі №2о/0109/355/2012 зазначено, що у випадку, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на житловий будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити право власності не в судовому порядку, требо керуватися п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення». Так, п.17 зазначеної Постанови, встановлює, що суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Також з матеріалів справи вбачається, що саме зазначеним вище рішенням суду першої інстанції Позивачу було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що був зафіксований у втраченому правовстановлюючому документі, у зв'язку із чим заявниця звернулася до Київського районного суду м. Сімферополя із заявою про встановлення факту володіння нею на праві власності житловим будинком з надвірними побудовами, розташованими за адресою вул. Біла, 26, в м. Сімферополі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією Свідоцтва від 29 квітня 1984 року (оригінал якого втрачено Позивачем) встановлено саме право особистої власності на будинок в цілому, що знаходиться в м. Сімферополі по вулиці Білій по НОМЕР_9, у якому вказано, що він дійсно належить їй на праві особистої власності.

Таким чином суд зазначає, що у позивача був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і позивач не мала можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Сімферополя, рішенням якого позивач підтвердила наявність права власності на житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно є гарантією захисту прав власника з боку держави, а тому її здійснення не може бути безпідставно обмежено.

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3377586 від 21 червня 2013 року лише вказано, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (право встановлювальним документом на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, є прийняте судом рішення по суті про визнання прав власності на нерухоме майно). Іншими словами Державним реєстратором зазначено, що володіння на праві власності нібито виключає право власності загалом на вказаний об'єкт, тому суд вважає рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3377586 від 21 червня 2013 року необґрунтованим та таким що не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи, що заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано уповноваженою особою, з доданими передбаченими чинним законодавством України з питань державної реєстрації прав на нерухоме майно документами, рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 3377586 від 21 червня 2013 року є протиправним.

Суд наголошує, що статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також статтею 1 Протоколу №1 до ст.1 Європейської Конвенції з прав людини закріплено що, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення і не довели правомірності відмови позивачу зареєструвати право власності на нерухоме майно.

При цьому суд, виходячи за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним таке рішення державного реєстратора, оскільки відповідно до положень ст. 162 КАС України скасування рішення є наслідком його протиправності.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни, Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в АР Крим є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, суд вважає належним способом захисту прав позивача - зобов'язати Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в Автономної Республіки Крим повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки судом встановлено, що рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 16.05.2013 року по справі №123/3809/13-ц є належним документом для реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, інших підстав для відмови у реєстрації судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст. 11, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни від 21.06.2013 року №3377586 про відмову у державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

2. Зобов'язати Реєстраційну службу Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління юстиції України в Автономної Республіки Крим повторно розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.

Суддя Панов О.І.

Суддя Кудряшова А.М.