Постанова № 35275520, 15.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2013 року 810/3277/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 № 0000631701 та від 29.05.2013 № 0001871701, якими позивачу нараховані зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1691,00 грн. та у розмірі 92650,41 грн. відповідно (з урахування уточнених позовних вимог).

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про той факт, що оскільки позивач не зареєструвався в органах податкової служби як платник податку на додану вартість, а обсяг його виручки від здійснення операцій з поставки товарів у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 перевищив максимально дозволені для суб'єктів господарювання, які не зареєстровані як платники ПДВ, 300000,00 грн., то позивач зобов'язаний в порядку, передбаченому пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, сплатити до бюджету суму податку на додану вартість від реалізації товарів за період з січня 2012 року по березень 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки ним не було перевищено максимальний обсяг виручки, передбачений статтею 181 ПК України. Зазначив, що податковий орган дійшов вищенаведених висновків виключно на підставі припущень, не дослідивши при цьому усіх належних первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, подав до суду заперечення на позов, в яких зазначив, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрована виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 05.03.2002.

У березні 2013 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку з питань дотримання позивачем положень статей 180-183 Податкового кодексу за 2011 рік, за результатами якої складено акт від 18.03.2013 № 7/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1353,40 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на твердженні, що загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 сукупно перевищила 300000,00 грн. А відтак, позивач, хоча і не є зареєстрованим платником ПДВ, у відповідності до положень пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу, зобов'язаний сплатити до бюджету суму податку на додану вартість з доходу, отриманого за період з моменту перевищення вищезазначеної максимально допустимої суми виручки до кінця 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000631701, яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1691,00 грн.

У травні 2013 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку з питань дотримання позивачем положень статей 180-183 Податкового кодексу за період з січня 2012 року по березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 14.05.2013 № 218/171/НОМЕР_3.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 74120,33 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на твердженні, що загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 сукупно перевищила 300000,00 грн. А відтак, позивач, хоча і не є зареєстрованим платником ПДВ, у відповідності до положень пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу, зобов'язаний сплатити до бюджету суму податку на додану вартість з доходу, отриманого з моменту перевищення вищезазначеної максимально допустимої суми виручки у період з січня 2012 року по березень 2013 року .

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0001871701, яким позивачу нараховані зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 92650,41 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення однакового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із статтею 15 Податкового кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пункту 180.1, пункту 180.2 статті 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 ПК України; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно із пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом 5 цього Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Із аналізу норм чинного законодавства убачається, що обов'язок реєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби виникає у платника у випадку перевищення ним 300000,00 грн. (без ПДВ) обсягу виручки від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців поспіль. При цьому, навіть якщо такий платник не подасть до податкового органу заяву про реєстрацію платником ПДВ та не зареєструється як платник ПДВ, він несе обов'язки зі сплати ПДВ на загальних підставах.

Як убачається з акта перевірки від 18.03.2013 № 7/НОМЕР_3, відповідач дійшов висновку, що обсяг виручки позивача від здійснення операцій з поставки товарів у період з 01.01.2011 по 31.12.2011 перевищив максимально дозволені для суб'єктів господарювання, які не зареєстровані як платники ПДВ, 300000,00 грн. (без ПДВ), виключно на підставі дослідження податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Судом досліджено вказану декларацію позивача та встановлено, що у графі «сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності» зазначено суму 306767,00 грн.

У той же час, з вказаної декларації позивача про майновий стан і доходи за 2011 рік неможливо встановити чи включено до суми задекларованого доходу за 2011 рік податок на додану вартість чи ні.

Жодних інших первинних документів, які б дали змогу встановити загальну суму доходу позивача у 2011 році без урахування податку на додану вартість (касові чеки, книги обліку, звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій) податковим органом досліджено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про той факт, що загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 сукупно перевищила 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) є передчасним, а відтак, висновок про порушення позивачем пунктів 183.1 та 183.2 статті 183 Податкового кодексу є помилковим.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 № 0000631701 та від 29.05.2013 № 0001871701 прийняті безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача. Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.03.2013 № 0000631701 та від 29.05.2013 № 0001871701.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця сплачений судовий збір у розмірі 926 (дев'ятсот двадцять шість) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2013 р.