Постанова № 35275423, 05.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6861/13-a

категорія 8.2

05 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Галайбі І.Б.,

за участю представника позивача Бобчика І.М.,

представника відповідача Кужеля З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Підприємства облспоживспілки "Житомирська універсальна база" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 р. №000056222 та №000055222,-

встановив:

Підприємство облспоживспілки "Житомирська універсальна база" звернулось з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№ 000056222 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 2818,00 грн.;

№ 000055222 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 2684,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1342,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що протягом перевіреного періоду не допускало порушення п.44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.п.198.3, ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Пояснив, що під час проведення перевірки відповідачу були надані всі первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, а помилки в оформленні видаткової накладної не можуть слугувати підставою для висновків податкового органу про заниження податку на прибуток. Крім того, операції по закупівлі товарів відображені в бухгалтерському обліку підприємства та включені до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях. Вважає, що висновок Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирської області є надуманим, безпідставним та таким, що грубо протирічить засадам податкового законодавства, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування сум грошового зобов"язання є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі з вищенаведених підстав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмовому заперечені, просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 10.07.2013 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Підприємства облспоживспілки "Житомирська універсальна база" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, про що було складено акт № 279/15-2/01771544/0100 від 10.07.2013 року (а.с. 11-22).

За наслідками проведеної перевірки встановлено, що в порушення п.44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, (із змінами та доповненнями) Підприємство облспоживспілки "Житомирська універсальна база" занижено податок на прибуток на суму 2818,00 грн. в тому числі по періодах: 2-3 квартал 2011 року (3 квартал) на суму 2818,00 грн..

Зокрема, перевіркою питань правомірності визначення витрат, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 встановлено їх завищення всього у сумі 13420,00 грн. в тому числі 2-3 квартал 2011 року (3 квартал) - 13420,00 грн., а саме Підприємством включено до складу собівартості реалізованих товарів (р.05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для даного висновку стало те, що видаткова накладна від 22.09.2012 року № 36 від ФОП ОСОБА_3 (олія рай Сонечко раф та нераф 800 г) на суму 16104 грн., в т.ч ПДВ 2684 грн.) підписана не встановленими особами без розшифровки підпису, без зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що на порушення п. 198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року, (із змінами та доповненнями) Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" завищено податковий кредит по додатку на додану вартість на суму 2684,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, в тому числі по періодах: вересень 2011 року - 2684,00 грн.

На підставі акту перевірки Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000056222 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 2818,00 грн.;

- № 000055222 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 2684,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1342,00 грн. (а.с. 7-10).

Однак суд, вважає, що вказані рішення податковим органом прийняті з порушенням закону, виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000056222 від 30.07.2013 року, про визначення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями), (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. 138.1.1 ст. 138 ПК України).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч. 1 ст. 9 до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16 липня 1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За висновками акту перевірки відсутнє реальне проведення господарських операцій Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" з придбання у ФОП ОСОБА_3 товару (олії "Рай СОНЕЧКО").

Однак, суд вважає такі висновки безпідставними.

Так, судом встановлено, що 04 липня 2011 року між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 46, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов"язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору (а.с. 23-24).

На виконання умов Договору 22 вересня 2011 року ФОП ОСОБА_3 поставив позивачу товар (олія "Рай СОНЕЧКО" раф. та нераф. 800г.) на загальну суму 16104,00 грн., у тому числі ПДВ 2684,00 грн.

Матеріали справи містять копії первинних документів, які підтверджують отримання даного товару та понесені витрати позивача, зокрема: видаткову накладну № 36 від 22.09.2011 року, податкову накладну № 38 від 22.09.2011 року, товарно-транспортну накладну № 36 від 22.09.2011 року, декларацію про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання № 36 від 22.09.2013 року та посвідчення про якість олії соняшникової (ДСТУ 4492:2005 "Олія соняшникова. Технічні умови") (а.с.25-29).

За поставлений товар позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 18.10.2011 року № 1175. (а.с. 30).

В подальшому, отриманий позивачем товар було реалізовано через власну торгову мережу (магазини), що не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача.

З аналізу перелічених вище первинних документів можна зробити висновки, що всі витрати позивача по фінансово-господарським операціям з контрагентом ФОП ОСОБА_3 - це витрати по придбанню товару (олія "Рай СОНЕЧКО" раф. та нераф. 800г.), які підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, суд зазначає, що наявність помилки у оформленні видаткової накладної, а саме: не розшифровані підписи покупця та продавця товару, не може слугувати підставою для висновків податкового органу про заниження податку на прибуток.

Так, з наявної в матеріалах справи копії товаро-транспортної накладної № 36 від 22.09.2011 року чітко вбачається, що товар від імені позивача був отриманий завідуючим складом Кравчук, про що свідчить його підпис та відбиток печатки Підприємства (а.с. 27). Тобто, цим доказом спростовуються доводи відповідача про неможливість ідентифікувати посадових осіб, які, зокрема отримували товарно-матеріальні цінності.

Крім того, на думку суду, наявність такого роду недоліків при оформленні первинних документів не є підставою для визнання таких документів недійсними.

Таким чином, податковим органом при винесені оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не взято до уваги те, що Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" були надані усі первинні документи, які надають право віднести понесені витрати по придбанню товару (олія "Рай СОНЕЧКО" раф. та нераф. 800г.), отриманих від ФОП ОСОБА_3 до складу валових.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000055222 від 30.07.2013 року, про визначення суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що на порушення п. 198.3 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" завищено податковий кредит по додатку на додану вартість на суму 2684,00 грн. по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, в тому числі по періодах: вересень 2011 року - 2684,00 грн.

Підставою для даного висновку стало відсутність реальності отримання товару (олія "Рай СОНЕЧКО" раф. та нераф. 800г.) від ФОП ОСОБА_3 для подальшої реалізації такого товару Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база".

Однак, суд також вважає такий висновок податкового органу безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2765-VІ (зі змінами і доповненнями) (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Висновки акта перевірки про не підтвердження позивачем права на податковий кредит спростовуються наданими та дослідженими судом первинними документами, зокрема, податковою накладною № 38 від 22.09.2011 року (а.с.26).

Зазначені вище документи містять всі обов"язкові реквізити та мають юридичну силу. Виписана податкова накладна відповідає вимогам Податкового кодексу України, що не заперечується актом перевірки, а тому позивач правомірно включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Одночасно, суд звертає увагу на ту обставину, що операції з купівлі-продажу товару між Підприємством облспоживспілки "Житомирська універсальна база" та ФОП ОСОБА_3 здійснювались у вересні 2011 року.

Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що виїзна позапланова перевірка податковим органом проводилась за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, а тому вказані фінансові-господарські операції не охоплюються перевіреним періодом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень №000055222 та №000056222 від 30.07.2013 року, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 р. №000055222 та №000056222.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 11 листопада 2013 р.