Рішення № 35275308, 13.11.2013, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/3226/13-ц

Провадження№2/628/1212/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендра Н.В.

при секретарі - Кравцовій В.М.,

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп'янську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Україна» звернулися з позовом до ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу за кредитом у сумі 4817418 грн. 18 коп., посилаючись на те, що 09 червня 2008 року, відповідач ОСОБА_2 уклав договір кредиту № ML 700/1192/2008 з ЗАТ «ОТП Банк», за яким відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 101939,31 доларів США строком до 11 червня 2035 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах встановлених у кредитному договорі, чим і виконані умови договору № ML 700/1192/2008. В порушення умов Договору від 09.06.2008 року заборгованість за кредитним договором та відсотками склала 134745,99 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.08.2013р. становить 1077024,69 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 97769,50 доларів США, заборгованості по відсоткам 36976,49 доларів США, а також окремо пеня за прострочення виконання зобовязання у розмірі 3740393,49 грн. Так як, позивачу по справі було відступлено право вимоги по зобовязанням ОСОБА_2 за вищезазначеним кредитним договором, то позивач був змушений звернувся до суду з даною позовною заявою після чергового прострочення сплати кредиту боржником.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем проводилися виплати по кредитному договору, на підтвердження чого до суду були надані копії квитанції за 2008р., 2009 р., 2010 р.

Вислухавши думку представника позивача, доводи відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

09 червня 2008 року, відповідач ОСОБА_2 уклав договір кредиту № ML 700/1192/2008 з ЗАТ «ОТП Банк», за яким відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 101939,31 доларів США строком до 11 червня 2035 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах встановлених у кредитному договорі (а.с. 13-21).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку сума заборгованості по спірному кредитному договору складає 4 817 418,18 грн. (а.с. 6), де:

1)Основна сума 97 769,50 доларів США, (за курсом НБУ на 15.08.2013 складає 781 471,61 грн.)

2)Відсоток по кредиту 36 976,49 доларів США, (за курсом НБУ на 15.08.2013 складає

295 553,08 грн.)

3)Заборгованість по пені 3 740 393,49 грн.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10 грудня 2010 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», ПАТ «ОТП Банк», у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю №б/н від 10 грудня 2010 року, передало Фактору ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в тому числі права вимоги за кредитним договором № ML 700/1192/2008 від 09 червня 2008 року, укладеними між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 23-39).

Як вбачається з копії статуту, ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк» (а.с.40-41).

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобовязання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.549 ч.3 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

А у відповідності до ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно роз'яснень, які містять в п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором. Відповідно до умов кредитного договору у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник повинен повертати позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, викладене вище є законною і обґрунтованою підставою для ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернутися до суду загальної юрисдикції з позовною заявою про дострокове стягнення у примусовому порядку суми боргу за Кредитним договором № ML 700/1192/2008 від 09 червня 2008 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем і дострокового повернення всієї суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та неустойки (штраф, пеня), оскільки ОСОБА_2 у встановлений договором строк не сплачував суму кредиту встановлену графіком погашення заборгованості, тобто не виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору кредиту та графіку розрахунків, а тому ці суми підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Посилання відповідача та його представника на копії квитанцій, як на підставу того, що ОСОБА_2 належним чином виконував покладені на нього обовязки по сплаті кредиту, суд вважає не обґрунтованими, оскільки згідно розрахунку заборгованості по клієнту ОСОБА_2 (а.с. 6), суми які зазначені в квитанціях, відображені в розрахунку заборгованості, тобто при розрахунку заборгованості суми сплачені відповідачем були враховані. Це також підтверджується графіком платежів до кредитного Договору (а.с. 129-134) та описом операцій по клієнту ОСОБА_2 (а.с. 146-157), з яких вбачається, що внесені відповідачем кошти розподілялися, згідно графіку платежів, так при внесенні суми - 314,63 дол. йшло на погашення основної суми кредиту, а решта суми - 09.07.2008 р. в розмірі 1 083,11 дол., 11.08.2008 р. в розмірі 1 187,74 дол. і так далі, йшла на погашення процентів за користування кредитом, на підставі чого суд дійшов висновку, що в позовній заяві вказана та сума, яка не була сплачена ОСОБА_2 в розмірі 1 077 024,69 грн., а також пеня за прострочення виконання зобовязання за кредитним договором в розмірі 3 740 393,49 грн.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача, однак в порушення вказаної вимоги заява про зменшення розміру неустойки до суду надана не була, інших доказів сплати кредиту в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, відповідачем до суду також надано не було, у звязку з чим суд вважає позов обґрунтованим, доведеним у судовому засіданні, підтвердженим належними доказами, та таким який підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позов обґрунтований, судові витрати по справі у порядку ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 4, 10, 11, 27, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 536, 549, 551, 616, 610-611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по кредитному договору № ML 700/1192/2008 від 09 червня 2008 року в розмірі 4 817 418, 18 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Україна, 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28 Д, код 36789421, р/р 2650700233333, МФО 300528).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви позивачем до суду в розмірі 3 441,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (Україна, 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 28 Д, код 36789421, р/р 2650700233333, МФО 300528).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18.11.2013 р.

Суддя:Н.В.Цендра