Рішення № 35274638, 13.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Галичанського А. Д.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В.В.

секретар Андрушків С.П.

за участю: ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 28 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі.

У позові посилалася на те, що з 01.08.1998 року по 26.11.2010 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем, який було розірвано на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці. Вказувала на те, що від спільного проживання у них народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні. Позивач не забезпечує дитину продуктами харчування, одягом та всім необхідним для навчання та розвитку дитини.

___________________

22ц-1352/13 р. Головуючий у 1-й інстанції Тріска А.І.

категорія 46/48 Доповідач Галичанський А.Д.

На даний час вона з відповідачем проживають окремо, не підтримують подружні відносини, не ведуть спільного господарства.

Зазначала, що відповідач офіційно не працює, має нерегулярний дохід, він виконує будівельні роботи та здає в оренду торговий контейнер. Угоди про добровільну сплату аліментів на неповнолітню доньку між ними не досягнуто, участі в утриманні та вихованні дитини відповідач не бере та ніяких коштів не надає, інших дітей, чи батьків, які перебувають на утриманні у відповідача немає, стан його здоров'я задовільний.

Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1200,00 грн. щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду.

27.08.2013 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог. Зазначала, що відповідач повинен сплатити аліменти на утримання дитини за минулий час а саме з грудня 2010 року по червень 2013 року на загальну суму 9 298,10 грн., тобто 30 відсотків від прожиткового мінімуму за кожен місяць починаючи з часу розірвання шлюбу по час пред'явлення позову до суду. Тому просила додатково стягнути з відповідача аліменти за минулий час у сумі 9 298,10 грн. та 750,00 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 28 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 605 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04.07.2013 р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 750 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу по справі.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір по справі у розмірі 229,40 грн. в дохід держави.

В апеляційній скарзі апелянт просить змінити вищезазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років в сумі 385-400 грн. щомісячно, а також змінити розмір присуджених до сплати судових витрат.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає зміні в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 01.08.1998 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 26.11.2010 року шлюб між ними розірвано на підставі рішення Садгірського районного суду м.Чернівці. Від спільного проживання у сторін народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із позивачкою, батьком дитини є відповідач.

Встановлено, що відповідач на даний час офіційно не працює, має нерегулярний (мінливий) дохід, участі у вихованні та утриманні дитини бере не регулярно. Стан здоров'я відповідача задовільний.

ОСОБА_2 проживає разом із матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. Разом з ними зареєстрований та проживає його брат ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Судом встановлено, що позивачка зверталася до відповідача з проханням допомогти коштами на утримання дитини, однак відповіді не отримала.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вищезазначені обставини, встановлені судом першої інстанції повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким дана правильна юридична оцінка і до спірних правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, що їх регулюють.

Однак суд першої інстанції, допустивши порушення норм процесуального права, прийшов до неправильного висновку стягнувши з відповідача на користь позивача 750 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається.

Доводи апелянта про те, що його матеріальне становище при визначенні розміру аліментів судом враховано не правильно є безпідставними, оскільки при ухваленні рішення суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки доказів того, що внаслідок свого стану здоров'я чи внаслідок інших причин позбавлений можливості працювати він суду не надав. При визначені розміру аліментів суд, крім обставин, зазначених вище, також враховував прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років, який складає 1210 грн.

Доводи апелянта про те, що суд неправильно стягнув з нього суму судового збору 229 грн. 40 коп. спростовуються ст.4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено розмір ставок судового збору.

Водночас, при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, прийшов до неправильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу виходячи з наступного.

За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 47 ЦПК України учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.

Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що особа, яка надає правову допомогу, не є представником осіб, що беруть участь у справі.

Із журналу судового засідання від 28 серпня 2013 року та диску звукозапису цього судового засідання вбачається, що ОСОБА_8 залучена до участі у справі у якості представника. На підтвердження повноважень ОСОБА_8 представляти в суді інтереси ОСОБА_4 подано довіреність від 27 серпня 2013 року. У цьому ж журналі судового засідання зазначено, що ОСОБА_8 є представником позивачки ОСОБА_4 На виконання своїх повноважень ОСОБА_8 давала пояснення, заявляла клопотання.

Таким чином, ОСОБА_8 приймала участь у розгляді справи в якості представника позивача із повноваженнями представника, передбаченими ст. 44 ЦПК України, а тому вона не є особою, яка надає правову допомогу згідно ст.56 ЦПК України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу по справі підлягає скасуванню згідно вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 28 серпня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 750,00 грн. (сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на правову допомогу по справі та в стягненні цих витрат відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оргіналом згідно