Ухвала суду № 35274125, 14.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6288/13-ц Провадження № 22-ц/795/2296/2013 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Мамонова О. Є.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Мамонової О.Є.,

суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., ІШУТКО В.М..,

при секретарі: Халимон Т.Ю.

з участю: позивача ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 25000 грн.; вирішено питання розподілу судових витрат по справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що коштів від позивача апелянт не отримувала, а розписка фактично є договором про спільну комерційну діяльність між позивачем та відповідачем, тому мав би розглядатися не спір про позику, а спір, що врегульований ст.ст. 1130-1143 ЦК України. Апелянт зазначає, що в порушення норм процесуального права її до суду не викликали, ніяких повідомлень про судове засідання їй не надходило.

Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України та виходив з наявності розписки на підтвердження факту укладання договору позики.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що 11 квітня 2011 року від імені ОСОБА_3 написано розписку, згідно якої остання взяла в борг у ОСОБА_1 25000 грн. строком на шість місяців, та зобов'язувалась повернути зазначену суму 11 жовтня 2011 року (а.с. 17). Позичальник свої зобов'язння не виконала, борг не повернула, про що свідчив наявний у позивача оригінал зазначеної розписки, яка знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в даному випадку розписка, написана 11 квітня 2011 року, в якій зазначено, що ОСОБА_3 взяла в борг грошові кошти в сумі 25000 грн., підтверджує факт укладення договору позики та передання їй ОСОБА_1 даної грошової суми.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції вірно застосовані приписи норм ст.ст. 1046, 1047, 1051 ЦК України та ґрунтовно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за борговою розпискою, оскільки відповідачем не було належним чином доведено факту неотримання грошових коштів за цим договором.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що коштів від позивача вона не отримувала, оскільки вони є голослівними. Крім того, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що між сторонами фактично був укладений договір про спільну комерційну діяльність, оскільки вони базуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, зокрема, зазначених апелянтом ст.ст. 1130-1143 ЦК України, так як наявна в матеріалах справи розписка не відповідає вимогам, які встановлені ЦК України до договору про спільну діяльність.

Посилання апеляційної скарги на те, що справу було розглянуто без виклику та повідомлення про судове засідання відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку повідомлялась про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого остання особисто отримала повістку про виклик до суду для участі у розгляді даної справи (а.с. 12).

Рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: