Ухвала суду № 35273615, 05.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/3594/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3594/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експімтранс"

до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експімтранс" (далі по справі -позивач) звернулось до суду з позовом до Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області (далі по справі -відповідач), в якому просило суд:

- визнати незаконним наказ Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області про "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Експімтранс", код ЄДРПОУ 37367637" від 07.02.2013 року № 277;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000870221.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року зазначений позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000870221 від 24.04.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 року по справі № 820/3594/13-а допущено заміну відповідача Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на її правонаступника - Основянську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Експімтранс" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Основянській міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області та є платником ПДВ.

Начальником Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області був виданий наказ № 277 від 07.02.2013р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Експімтранс".

Спеціалістами Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Експімтранс" щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс" за період лютий 2011 року, квітень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - червень 2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 1195/22.1-04/37367637 від 20.02.2013 року.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, визначено перелік обставин, за наявності хоча б однієї з якої здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка.

Так, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 78.5. ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України платник податку має право не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, Основянською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області було направлено на адресу позивача запит вих. № 10087/10/22-204 від 29.08.2012 про надання інформації та її документального підтвердження.

Зазначений запит було отримано позивачем 05.09.2012 року, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1-3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

З запиту № 10087/10/22-204 від 29.08.2012 вбачається, що він в повному обсязі відповідає вимогам п. п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Однак, позивачем на вказаний запит не було направлено відповідь до податкового органу у вказані законом строки.

Виходячи з того, що позивачем було отримано обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, однак витребувані документи та пояснення не були надані відповідачу, колегія суддів вважає обґрунтованими дій відповідача по призначенню документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Експімтранс" щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс" за період лютий 2011 року, квітень 2011 року - червень 2011 року, серпень 2011 року - червень 2012 року.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відповідність оскаржуваного позивачем наказу "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позапланової виїзної перевірки ТОВ "Експімтранс" від 07.02.2013 року № 277 вимогам діючого законодавства.

Виходячи з висновків Акту перевірки № 1195/22.1-04/37367637 від 20.02.2013 року позивачем було порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податкове зобов'язання на загальну суму 328623,00 грн. у тому числі: лютий 2011 року - 3000 грн.; квітень 2011 року - 10795 грн.; травень 2011 року - 53969 грн.; червень 2011 року 21642 грн.; серпень 2011 року 24 071 грн.; вересень 2011 року - 16270 грн.; жовтень 2011 року 23968 грн.; листопад 2011 року - 32838 грн.; грудень 2011 року 24495 грн.; січень 2012 року 31570 грн.; лютий 2012 року 14193 грн.; березень 2012 року - 26630 грн.; квітень 2012 року - 25927 грн.; травень 2012 року - 19255 грн.; встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 685659,00грн. у тому числі: лютий 2011 року - 79333 грн., квітень 2011 року - 22897 грн., травень 2011 року -129532 грн., червень 2011 року 21809 грн., серпень 2011 року 24834 грн.; вересень 2011 року - 78695 грн., жовтень 2011 року 24116 грн., листопад 2011 року - 59606 грн., грудень 2011 року 24743 грн., січень 2012 року 31606 грн. лютий 2012 року 14193 грн., березень 2012 року - 55497 грн., квітень 2012 року - 27135 грн. за травень 2012 року - 91 663 грн. та як наслідок позивачем занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті на загальну суму 357036 грн., у тому числі: за лютий 2011 року - 76333 грн.; за квітень_2011 року - 12102 гри. за травень 2011 року - 75563 грн.; за червень 2011 року - 167 грн.; за серпень 2011 року - 763 грн.; за вересень 2011 року - 62 425 грн.; за жовтень 2011 року - 148 грн.; за листопад 2011 року - 26768 грн.; за грудень 2011 року - 248 грн.; за січень 2012 року -36 грн.

Основянською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на підставі Акту перевірки № 1195/22.1-04/37367637 від 20.02.2013 року, враховуючи встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000870221 від 24.04.2013 року, яким ТОВ "Експімтранс" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405257,75 грн., з яких: 357036,00 грн. за основним платежем, та 48221,75 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, вбачається, що основною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, було викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс".

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п.п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ТОВ "Інтехліс" (виконавець) був укладений Договір № 01/02 від 01.02.2011 року, згідно з яким виконавець зобов'язується за оплату та за рахунок замовника вести переговори і укладати від свого імені договори надання транспортних послуг по перевезенню вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по цінам, сталим на транспортному ринку .

Зазначені роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-виконаних.

В свою чергу позивачем була оплачена вартість послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтехліс", про що свідчить виписки з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ "Інтехліс" на адресу ТОВ "Експімтранс" були виписані податкові накладні .

Замовлені позивачем у ТОВ "Інтехліс" послуги були попередньо замовлені позивачу ТОВ "Саноил", ТОВ "Полимерград", ФОП "ОСОБА_4.", ТОВ "І.С.Т.-Р.Е.Й.Л.", ПП. ОСОБА_5, ТОВ "Рост Капитал Інвест", ТОВ "ТД Алтай Шина", ЗАТ "Новий стиль", ТОВ "Веста", ПП ОСОБА_2, ТОВ "Югтехмаш-98", ВАТ "Завод ім. Фрунзе", ТОВ "Автомир-Транс", ТОВ "Фавориттранс", ТОВ "Юніверс Лоджистік Партнер", ФОП ОСОБА_8, ПП "Балкатранс-Логистик", ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Ренотранссервісплюс", ТОВ "Алерс-Укарїна", ТОВ "Техноком", ТОВ "ТПК "ОМЕГА-Автопоставка", ТОВ "ТД Дніпро пласт", ТОВ "Мир павільйонів",ТОВ "Сонора-Харків", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ТОВ "СП АВЕК-Сонора", ТОВ "КОМОРА-С", ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ПП "Транс-Логістик", ТОВ "Алерс-Україна", ТОВ "Рост капитал інвест", ФОП ОСОБА_14, ТОВ "СІБ Сервіс", ТОВ "Укркама", ПП ОСОБА_15, ТОВ "Едлельвейс", ПП "Юніс-Теп", ТОВ "Трансателлит", ПП "Фурби-транс", ПП "Фреш Мелон", ТОВ "Еко стандарт 10", ТОВ "Юниснек Продакшин", ТОВ "Компанія "Авангард Торг", ТОВ "Консалтинговий центр "Брокер", ТОВ "ТЄФІЯ", ТОВ "Телко Україна", ТОВ "Поли-Импекс", ПП "СИА-2007", ФОП ОСОБА_16, ТОВ "Алегра", ПП "Девік", ТОВ "Монтенергомаш", ТОВ "Лада Люкс", ТОВ "Ласунка", ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ДТЕП "ІСТ-Захід", ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ТОВ "Трансимперіал-М", ТОВ Фірма "Трак", ТОВ "ОК Логистик", ФОП ОСОБА_21, ТОВ "ТХ", ПП ОСОБА_22, ТОВ "Укринвест 3000", ТОВ "С.И. Групп Транс", ТОВ фірма "Промснабсервіс", ТОВ "Укравтозапчастина", НП "Люкс-Х" (ТОВ), ПП "ОПСВ", ТОВ "Кєпітал Лоджистік енд Транспорт Юкрейн", ТОВ "КСТ Груп Україна", ТОВ "МТК Фортекс", ТОВ "ЄДАСА", ТОВ "Система-3 Оптима", ТОВ "Корона-Сервіс" ТОВ "Ресурс Плюс", ТОВ "Логистик -Авто-Плюс", ФОП ОСОБА_24, ФОП ОСОБА_25, ТОВ "Трок", ТОВ "БПФ Компанія Аврора Експресс", ЧПТФ "ЮСИ", ВТ "Олімп", ТОВ ПК "Индастрил", ПП "Ескорт-2003", ТОВ "ТК"Дав Транс", АООТ "Харківський канатний завод", ФОП ОСОБА_27, ТОВ "Монитор", ЗАТ "ТД ИРБИС", ПП "Девік", ТОВ "Рио", ТОВ "Промислова енергія", ТОВ "Українська Тентовая компанія", ТОВ "Макс Пак", ТОВ "Поли-импекс", що підтверджується заявками на транспортно-експедиційне обслуговування, заявкам на надання транспортних послуг, договорами.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та його контрагентом дійсно належно було виконано умови Договору № 01/02 від 01.02.2011 року, укладеного між ТОВ "Експімтранс" та ТОВ "Інтехліс".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ТОВ "Альфа-Мед 2006" (виконавець) було укладено Договір поставки № 21-П від 21.05.2012 року, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю в обговоренні строки товари, а покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити за них певну суму у порядку та на умовах визначених цим договором. На виконання Договору поставки № 21-П від 21.05.2012 року ТОВ "Альфа-Мед 2006" було придбано токоприймач бічний 6ТП.260.012, блок силові апарати 6ТП.031.207-01, блок гальмівних резисторів 6ТП.277.260, що підтверджується накладною від 25.05.2013 року .

Позивачем була сплачена вартість вищезазначеного товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Альфа-Мед 2006", що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ "Альфа-Мед 2006" на адресу позивача була виписана податкова накладна № 2502 від 25.02.2013 року.

Замовлені позивачем у ТОВ "Альфа-Мед 2006" товарно-матеріальні цінності за вищезазначеним договором, були попередньо замовлені позивачу ТОВ "Промагроресурс", про що свідчить договорами, податковими накладними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про належне виконання сторонами Договору 21-П від 21.05.2012 року, укладеного між ТОВ "Експімтранс" та ТОВ "Альфа-Мед 2006".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ТОВ "Інтехліс" (виконавець) був укладений Договір поставки № 07/02п від 07.02.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю в обговоренні строки товари, а покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити за них певну суму у порядку та на умовах визначених цим договором.

Колегією суддів встановлено, що на виконання Договору поставки № 07/02п від 07.02.2011 року ТОВ "Експімтранс" було придбано товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними від 29.09.2011 року, від 29.08.2011 року, від 29.08.2011 року, від 06.04.2011 року, від 24.02.2011 року, від 07.10.2011 року, від 20.05.2011 року.

Позивачем була сплачена вартість зазначеного товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтехліс".

ТОВ "Інтехліс" на адресу позивача були виписані податкові накладні № 593 від 13.12.2011 року, № 483 від 09.11.2011 року, № 484 від 09.11.2011 року, 536 від 10.11.2011 року, № 360 від 07.10.2011 року, № 474 від 18.05.2011 року, № 551 від 20.05.2011 року № 291 від 12.05.2011 року, № 551 від 20.05.2011 року, № 160 від 06.04.2011 року, № 240212 24.02.2011 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що договір поставки № 07/02п від 07.02.2011 року сторонами було виконано договір поставки № 07/02п від 07.02.2011 року, товарно-матеріальні цінності отримані від ТОВ "Інтехліс" були в подальшому реалізовані ТОВ "Иневей", ТОВ "Жанаарык", ООО "Промагроресурс", що підтверджується копіями договорів, вантажних митних декларацій.

З матеріалів справи вбачається, між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ПП "Лайнстар" (виконавець) був укладений Договір № 01/03 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за оплату та за рахунок замовника вести переговори і укладати від свого імені договори надання транспортних послуг по перевезенню вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по цінам, сталим на транспортному ринку. З акту виконаних робіт. Вбачається, що вказані роботи були виконані в повному обсязі.

Позивачем було сплачено вартість послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Лайнстар", про що свідчать виписки з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ПП "Лайнстар" на адресу позивача були виписані податкові накладні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем та його контрагентом ПП "Лайнстар" було виконано договір 01/03 від 01.03.2012 року. Замовлені у ПП "Лайнстар" послуги, були в подальшому реалізовані позивачем, що підтверджується податковими накладними, договорами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ПП "Електродизель" (виконавець) було укладено Договір № 01/02 від 01.02.2012 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується за оплату та за рахунок замовника вести переговори і укладати від свого імені договори надання транспортних послуг по перевезенню вантажу замовника автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по цінам, сталим на транспортному ринку. Зазначені роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акти виконаних робіт.

Позивачем було сплачено вартість послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Електродизель", що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ПП "Електродизель" на адресу позивача були виписані податкові накладні.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, про підтвердження позивачем належного виконання умов договору 01/02 від 01.02.2012 року сторонами. Замовлені у ПП "Електродизель" послуги, були в подальшому реалізовані позивачем, що підтверджується податковими накладними, договорами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Експімтранс" (замовник) та ПП "Електродизель" (виконавець) був укладений Договір поставки № 2п від 01.02.2012 року.

На виконання Договору поставки № 2п від 01.02.2012 року ТОВ "Експімтранс" було придбано товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними.

Позивачем було сплачено вартість придбаних у ПП "Електродизель" товарно-матеріальних цінностей товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Електродизель".

ПП "Електродизель" на адресу позивача були виписані податкові накладні.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ ПП "Електродизель" було виконано договір поставки № 2п від 01.02.2012 року. Товарно-матеріальні цінності, які були отримані від ПП "Електродизель" позивачем в подальшому були реалізовані ТОВ "КЕРАМЫЧ", що підтверджується договорами, ВМД.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини з ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - з ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій за участю позивача ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс".

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мав відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

При цьому, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску); отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Таких доказів відповідачем під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не надано. Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу валових витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс" на підтвердження реальності здійснених правочинів. Натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи. Факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів не заперечується відповідачем у справі та підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Експімтранс" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату отриманих товарів від ТОВ "Альфа-Мед-2006", ПП "Лайнстар", ТОВ "Електродизель", ТОВ "Інтехліс"., що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1195/22.1-04/37367637 від 20.02.2013 року.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основянської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3594/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.