Рішення № 35272200, 22.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 922/3780/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, смт. Новоайдар до ТОВ "Трансімперіал-М", с. Подольох про стягнення 14967,69 грн.за участю представників:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Трансімперіал-М" заборгованість за договором №10/02/2012-2 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, який було укладено між сторонами 10.02.12р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

01 жовтня 2013 року в п.4 ухвали про відкладення розгляду даної справи було вказано про те, що клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності буде розглянуто у наступному судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання позивача, яке надійшло до суду 27 вересня 2013 року, про розгляд даної справи без участі представника позивача, вважає його таким, що не суперечить діючому законодавству та вважає за можливе його задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 22 жовтня не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка пошти на зворотньому повідомленні про вручення 08.10.2013 року поштового відправлення, витребуваних судом документів не надав.

Справа розглядається за наявними матеріалами у справі згідно ст. 75 ГПК України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані, позивачем та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 - 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

10 лютого 2012 року між ФО-П (СПД) ОСОБА_1, іменується "Перевізник", та ТОВ "Трансімперіал-М", що іменується "Експедитор", укладений договір №10/02/2012-2 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору перевізник виконує транспортну перевозку вантажу на підставі письмових заявок від експедитора шляхом залучення транспортних засобів перевізника, відповідно до умов цього договору та заявок.

За умовами договору (п. 4.2.) вартість послуг за перевезення вантажу являється договірною та визначається у заявці.

Пунктом 4.3. договору передбачений строк оплати за надані послуги по перевезенню протягом п'яти - семи банківських днів з дня отримання рахунку, акту виконаних робіт та інших документів, передбачених заявкою.

15.05.2012 року відповідачем була надана заявка б/н від 15.05.2012р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Харків - м. Волгоград.

Вказана заявка була прийнята перевізником до виконання та обумовлений у заявці вантаж був доставлений ним у м. Волгоград в обговорені строки, що підтверджується актом виконаних робіт від 19.05.12р., який підписано обома сторонами та скріплений печатками.

Вартість послуг по перевезенню вантажу за заявкою б/н від 15.05.2012р. склала 10200 грн. про що перевізник виписав експедитору рахунок - фактуру №28 від 19.05.2012р.

07.06.2012 року відповідачем була надана друга заявка б/н від 07.06.2012р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Харків - м. Рязань.

Вказана заявка була прийнята перевізником до виконання та обумовлений у заявці вантаж був доставлений ним у м. Рязань в обговорені строки, що підтверджується актом виконаних робіт, який було підписано сторонами 18.06.2012 року та скріплено печатками, відповідно до якого перевізником були надані відповідачу послуги за договором №10/02/2012-2 від 10.02.2012р., загальна вартість яких складає 8500грн.

Вартість послуг по перевезенню вантажу за заявкою б/н від 07.06.2012р. склала 8500,00 грн., про що перевізник виписав експедитору рахунок - фактуру №35 від 18.06.2012р.

Експедитором по рахунку - фактурі №35 від 18.06.2012р. було проведено частковий розрахунок 13.09.2012р. на суму 4250,00 грн. Остаточна сума заборгованості по рахунку - фактурі №35 від 18.06.2012р. склала 4250,00грн.

Позивач свої обов'язки за договором виконав у повному обсязі, однак відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості.

Позивач неодноразово направляв відповідачеві претензії: 26.10.2012р. та 26.12.2012р. на суми - 10200,00грн., та 4250,00 грн., про що є відмітки в повідомленні про отримання претензій: 31.10.12р. та 29.12.12р. відповідно до яких вимагав сплатити суми заборгованості, проте, вказані претензії залишились без виконання.

Відповідач на теперішній час вартість отриманих послуг не сплатив, що свідчить про те, що він ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов'язань, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 14450,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором про рганізацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №10/02/2012-2 від 10.02.12р. у сумі 14450,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14450,00 грн. заборгованості за отримані послуги по перевезенню вантажу, правомірні та обгрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 517,69 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 517,69 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК україни. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 525, 526, 598, 612, 625, 629, 908, 909 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "Трансімперіал-М" (обл. Харківська, р-н Харківський, вул. Лісна, 8, ідент. код підприємства 37682027, ІПН 376820220236, Свідоцтво ПДВ 200009507, р/р 26006060329034 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк") на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, свідоцтво платника єдиного податку №155388, р/р 26009053701668 в ЛФ ПриватБанка, м. Луганськ, МФО 304795) вартість отриманих послуг по перевезенню вантажу в сумі 14450,00грн., три відсотки річних в сумі 517,69 грн., та судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.10.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.