Постанова № 35272107, 07.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 р. Справа №805/11865/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 00 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача - Нечмирьової М.В.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізький області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 липня 2013 року №000172 та визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізький області та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 22 липня 2013 року №000172; визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізький області щодо встановлення порушення - за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Позовні вимоги мотивовано невірним визначенням відповідачем вартості партій товару, з яких відповідачем розраховано суму штрафу, застосовану до позивача. Крім цього, позивач посилається на помилковість висновків відповідача щодо відсутності в документах згідно з якими передано на реалізацію товар, вказаний в п. 41 додатку № 7 до акту перевірки, реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтва про визначення відповідності.

Вказане, на думку позивача свідчить про протиправність постанови відповідача про накладення штрафу від 22 липня 2013 року №000172 та про те, що вона підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надавав заперечення на позов.

23.09.2013 року через відділ діловодства та документообігу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до письмових заперечень відповідач посилався на те, що відповідальний працівник позивача жодних заперечень проти виявлених порушень не надала та була притягнута до адміністративної відповідальності постановою начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області № 000227 від 22.07.2013 року. Вказує про те, що у видатковій накладній № Н-СТ0000272 від 15.04.2013 року, відсутні будь-які посилання на реєстраційний номер сертифікату відповідності.

Повно та всебічно дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Законом України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлені права споживачів, а також визначений механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статтею 26 Закону та Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 23 червня 2009 року N 229, визначені повноваження відповідача.

Так, серед іншого, до повноважень відповідача віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у зв'язку з цим він має давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Отже у правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи, відповідач є суб'єктом владних повноважень, дії та рішення якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Відповідно до наданих повноважень, на підставі направлення на проведення перевірки № 000364 від 17.06.2013 року (а.с. 27), 19 червня 2013 року відповідач провів планову перевірку дотримання позивачем законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з положеннями статті 26 Закону, порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

За результатами перевірки уповноваженими особами відповідача складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 19 червня 2013 року № 000158 (далі - Акт), в якому відобразили виявлені, на їх думку, під час перевірки порушення.

У вказаному Акті, зокрема, вказано про наявність таких порушень вимог законодавства:

- при контрольно-вибірковому інспектуванні реалізуємої продукції встановлено, що в торгівельному залі в реалізації з наявністю цінників, знаходився товар без необхідної , доступної, достовірної та своєчасної інформації, в обсязі, передбаченому законодавством у будь-якій наочній формі, що забезпечує можливість його свідомого і компетентного вибору, який не має відповідного маркування та який надійшов до продажу без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують його якість та безпеку, що відображено у п.п. 1-39 додатку № 7 до акта перевірки № 000158 від 19.06.2013 року;

- в реалізації з наявністю цінників знаходився товар, строк придатності якого минув, що відображено в п. 40 додатку № 7 до акта перевірки № 000158 від 19.06.2013 року;

- в реалізації з наявністю цінників знаходився товар, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах згідно з якими його передано на реалізацію не зазначені реєстраційні номера сертифікатів відповідності або свідоцтва про визначення відповідності, що відображено в п. 41 додатку №7 до Акту перевірки. Сертифікати відповідності, або їх копії не надані.

Крім цього, було складено акт відбору зразків продукції № 000002 від 19.06.2013 року, відповідно до якого було відібрано зразки продукції (горілка) на суму 630,72 грн.

За результатами відбору було встановлено, що горілка "Мороша Карпатська" 1/0,5 л. дата виготовлення 22.02.2013 р. з реквізитами ТОВ НВП "Гетьман" не відповідає вимогам ТУ У 11.0-32096432-001:2012, рецептури за показником: масова концентрація сивушного масла.

В Акті вказано, що претензій по матеріалам перевірки та ходу її проведення не надходило.

На підставі вищевказаного Акту, до позивача були застосовані штрафні санкції передбачені п.п. 3,4,7,10 ст. 23 Закону, на загальну суму 17078,73 грн., а саме:

- за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (п.п. 1-39 додатку № 7 до Акту) - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару;

- за реалізацію товару, строк придатності якого минув (п. 40 додатку № 7 до Акту) - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару;

- за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (п. 41 додатку № 7 до Акту)- у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи;

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів (горілка "Мороша Карпатська" 1/0,5 л. дата виготовлення 22.02.2013 р. з реквізитами ТОВ НВП "Гетьман" не відповідає вимогам ТУ У 11.0-32096432-001:2012, рецептури за показником: масова концентрація сивушного масла) - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи.

Про заборону реалізації продукції у зв'язку з виявленням в акті порушень, за які передбачено відповідальність згідно з п.п. 2,3,7,10 ст. 23 Закону, вказано в розділі 4 Акту "Припис" з посиланням на пункти додатку № 7 до Акту, в якому детально описані виявлені порушення.

Підстави проведення перевірки та процедура накладення штрафу позивачем не оскаржується.

Суд зазначає, що за змістом позовної заяви, її підставами визначено лише незгоду з порушенням відображеним в акті, а саме : реалізація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності (п. 41 додатку № 7 до Акту), посилання на те, що в акті зазначено про те, що виявлені порушення тягнуть за собою відповідальність за п. 7;10 ст. 23 Закону, а відповідачем застосовано штраф і за іншими пунктами вказаної статті; крім цього, в якості підстави позову визначено помилки відповідача щодо суми штрафу, яка підлягає застосуванню до позивача.

Судом встановлено що Акт підписано уповноваженою особою позивача (Сметаною О.В.), що не заперечується позивачем.

В розділі 3 вказаного Акту (пояснення, зауваження, заперечення...), серед іншого, уповноваженою особою відповідача (Сметана О.В.) зазначено про те, що з недоліками, вказаними в акті перевірки вона ознайомлена, зобов'язується їх усунути та про те, що претензій до перевірки вона не має.

Судом встановлено, що постановою начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області № 000227 від 22.07.2013 року на Сметану Олену Володимирівну (керуючу магазину "Амстор-20", в якому проходила перевірка), на підставі ч.1 ст. 155 КУпАП, накладено штраф у розмірі 153,00 грн.

Вказана постанова позивачем чи Сметаною О.В. оскаржена не була, більше того, вказана сума штрафу добровільно сплачена Сметаною О.В. 24.07.2013 р., що підтверджується відповідною копією квитанції № 146.

Крім цього, відповідачем надано суду копію листа позивача № 3619/1 від 27.06.2013 рок, відповідно до якого, зокрема:

- товар без інформації та без документів, які підтверджують її належну якість (п.п. 1,2,4,6,7,8,9,10,12,41 додатку № 7 до Акту) - повернутий постачальнику;

- товар без інформації та без документів, які підтверджують її належну якість (п.п. 2,3,5,11,13,14 додатку № 7 до Акту) - утилізовано;

- на товар, зазначений в додатку № 7 до акту перевірки з п. 15 по п. 39, додаються документи, що засвідчують відповідність вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим;

- товар горілка "Мороша Карпатська" повернута постачальнику та як не відповідає вимогам нормативних документів.

Відповідачем також надано копію повідомлення про повернення товару, зазначеного в п. 41 додатку № 7 до Акту постачальнику.

Вказаний лист, зокрема, спростовує посилання позивача на наявність інформації про номер сертифікату відповідності на товар, вказаний у п. 41 додатку № 7 до Акту під час проведення перевірки, оскільки вказує про повернення цього товару без інформації постачальнику після проведення перевірки.

Вищевказні обставини, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідні документи із зазначенням номеру сертифікату відповідності на товар, вказаний в п. 41 додатку № 7 до Акту під час перевірки були відсутні в магазині позивача, що перевірявся.

Щодо надання позивачем копій сертифікату відповідності на продукцію, суд зазначає, що штраф за п.3 ч.1 ст. 23 Закону застосовано не за відсутність сертифікату, а за відсутність інформації про його номер у документах , згідно з якими її передано на реалізацію.

Крім цього, вказаний сертифікат також не було надано під час перевірки, про що вказано в Акті, підписаному уповноваженою особою позивача без заперечень.

Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до відповідача штраф на підставі п.3 ч.1 ст. 23 Закону за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Щодо помилок у сумах штрафу, застосованого до позивача, судом встановлені наступні обставини.

Судом неодноразово було витребувано у позивача первинні документи, що підтверджують вартість партій товару, з яких відповідачем повинна бути вирахувана сума штрафу.

Проте на вимогу суду позивачем надано лише копії видаткових накладних № 1661/1 від 19.06.2013 року та № 1720 від 18.06.2013 року, що підтверджують, серед іншого, отримання позивачем партії бананів.

Крім цього, судом досліджено копію товарної накладної № Н-СТ0000272 від 15.04.2013 року, яка містить номери сертифікату відповідності партії товару (п. 41 додатку № 7 до Акту).

Суд зазначає, що позивачем не надано оригінал вказаної накладної, а відповідача стверджує про те, що досліджувалась не товарна, а видаткова накладна.

Позивачем не доведено, що саме ця товарна накладна досліджувалась під час перевірки, оскільки жодних заперечень та посилань на те, що ця товарна накладна містить номери сертифікатів відповідності уповноваженою особою позивача під час перевірки надано не було.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 26 Закону, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення встановлено у ст. 23 Закону.

Зокрема згідно з п.п. 2,3,7,10 ст. 23 Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за:

- виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, строк придатності якого минув, - у розмірі двохсот відсотків вартості залишку одержаної для реалізації партії товару, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Перевіривши доводи позивача про помилки з боку відповідача при розрахунку розміру штрафу суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступні обставини.

Судом неодноразово було витребувано у позивача первинні документи, що підтверджують вартість партій товару, з якої відповідачем повинна бути вирахувана сума штрафу.

Проте на вимогу суду позивачем надано лише копії видаткових накладних № 1661/1 від 19.06.2013 року та № 1720 від 18.06.2013 року, що підтверджують, серед іншого, отримання позивачем партії бананів (п. 25 додатку № 7 до Акту).

Згідно з вказаними пунктом Акту (графа "одиниця виміру"), в якості ціни одиниці товару, взятої відповідачем для розрахунку вартості партії товару вказано - 10,88 грн.

Позивач вказує на те, що згідно з вказаними накладними, банани надійшли до позивача у кількості 92,5 кг. + 92,5 кг. за ціною 9,40 грн.

Суд зазначає, що надані копії накладних не містять ціни 9,40 грн. за одиницю товару, а свідчать про отримання бананів на загальну суму 1735,00 грн. (з ПДВ).

При оцінці правомірності нарахування відповідачем штрафу з розміру вартості партії товару, вказаної у п. 25 Додатку № 7 до Акту, суд виходить з того, що у розрахунку фінансових санкцій до Акту, а саме у рядку №25, відповідачем помилково вказано вартість отриманої партії товару - 2012,80 грн., в той час як відповідно до копій накладних № 1661/1 від 19.06.2013 року та № 1720 від 18.06.2013 року, позивачем було отримано бананів на загальну суму 1735,00 грн. (з ПДВ), що свідчить про помилку у розрахунках на суму 83,34 грн. та про те, що відповідачем невірно визначено розмір штрафу за вказаною позицією, замість вірного розміру штрафу 520,50 грн. (30% від 1735,00 грн.), помилково вказано суму 603,84 грн. (30% від 2078,16 грн.).

Проте суд звертає увагу позивача на те, що у розрахунку фінансових санкцій до Акту, а саме у рядку № 40, відповідачем вказано вартість отриманої партії товару - 536,4 грн., в той час як згідно з п. 40 додатку № 7 до Акту, отримано товару в кількості 100 одиниць, вартістю одиниці товару 29,8 грн., отже вартістю партії цього товару є 2980,00 грн., що свідчить про помилку у розрахунках у бік позивача на суму 4887,20 грн. та про те, що відповідачем невірно визначено розмір штрафу за вказаною позицією, замість вірного розміру штрафу 5960,00 грн. (200% від 2980,00 грн.), помилково вказано суму 1072,80 грн. (200 % від 536,40 грн.).

На підтвердження помилковості суми штрафу за п. 42 розрахунку фінансових санкцій до акту № 000158 від 19.06.2013 року, позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження вартості партії товару (горілка "Мороша Карпатська").

Таким чином, суд доходить до висновку що мала місце значна помилка відповідача на користь позивача при розрахунку суми штрафу, застосованої відповідачем до позивача у постанові про накладення стягнень від 22.07.2013 р. № 000172, отже відповідач мав право застосувати до позивача ще більшу суму штрафу ніж вказана у постанові.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши вищевказані докази суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень наданих йому законом, а постанова про накладення стягнень від 22.07.2013 р. № 000172 є обґрунтованою.

Отже, суд вважає за необхідне відмови в задоволенні вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області від 22 липня 2013 року №000172.

Суд зазначає, що самі по собі дії суб'єкта владних повноважень щодо встановлення певного порушення не порушують прав позивача, якщо було винесено відповідне рішення суб'єкта владних повноважень яке може бути оскаржене.

Вказані дії знаходять своє вираження у застосуванні відповідним рішенням суб'єкту владних повноважень (постановою) штрафу за виявлене порушення, а вимогу про скасування такої постанови позивачем вже заявлено.

Таким чином, вказана вимога про визнання дій протиправними пов'язана з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови, в задоволенні якої судом відмовлено.

Враховуючи викладене, суд визнає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 23, 26 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізький області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 липня 2013 року №000172 та визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 7 листопада 2013 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 12 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.