Рішення № 35271903, 12.11.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/4528/13-ц

12 листопада 2013 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бабій С.О., при секретарі Сліпченко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», про відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяної в наслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2013 р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20.10.2012 р. о 09-20 відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mercedes-Benz 412D, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дніпровська у м. Павлоград, допустив наїзд на його сина ОСОБА_3, внаслідок чого останній загинув. Через загибель сина позивачу була заподіяна матеріальна шкода, яка виразилась в витратах на поховання сина, позивач втратив годувальника, а також моральна шкода. Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку спричинену позивачу матеріальну та моральну шкоду сплатити відмовився. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "АХА Страхування", яка відмовила позивачу у сплаті страхового відшкодування. Відповідно до позовних вимог, як їх викладено у позовній заяві від 10.07.2013 р. з уточненими позовними вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної в наслідок ДТП, позивач просить з стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 13 426, 26 грн., стягнути 5000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнути в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю сина 81 573, 74 грн. Також просить стягнути із ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 195 000, 00 грн. та на утримання позивача 3 158, 72 на місяць довічно.

Позивач та представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримали із підстав, викладених у ньому, пояснили, що позивач важко переживав втрату сина, внаслідок чого погіршився стан здоров`я, відчуття психологічного пригнічення через втрату близької людини не залишає і до цього часу; відповідачі ніякої матеріальної допомоги не пропонували і не надавали.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначив, що його вини у загибелі сина позивача немає, оскільки останній загинув внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, та знаходився у стані сп'яніння. Відповідач зробив все можливе задля уникнення ДТП, його цивільна відповідальність була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування". Також пояснив, що є пенсіонером, інших доходів крім пенсії наразі немає, має непрацездатних утриманців ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є інвалідом дитинства, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Вимоги позивача вважає безпідставними, просить у позові відмовити.

Представник ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" Хомутов Г.В. позов не визнав повністю, надав до суду письмові заперечення. Зазначив, що позивач належним чином не довів розмір витрат на поховання, правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди не має, а так само позивачем не обґрунтовано суму шкоди, пов'язаної із смертю сина, а вимога заявлена виходячи лише виходячи із розміру ліміту відповідальності страховика.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із постанови слідчого з ОВС відділу по ДТП СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження від 24.01.2013 року, 20.10.2012 року, приблизно в 09 годин 20 хвилин по правій смузі вулиці Дніпровській, яка має чотири смуги для руху в обох напрямках, в місті Павлограді Дніпропетровської області від міста Донецька в напрямку міста Дніпропетровська, зі швидкістю не менше 59 км/год, рухався автопоїзд що складався із автомобілю Mercedes-Benz 412D д/н НОМЕР_2 і причепа-платформи Brenderup д/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2. У зазначений час попереду по ходу руху автопоїзда, на правому узбіччі відносно його напрямку руху перед перехрестям вулиці Дніпровській з вулицею Новоросійською, що примикає зліва, в нерухомому положенні розташовувався пішохід ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. У безпосередній близькості від автопоїзда пішохід ОСОБА_3 вибіг з узбіччя на проїжджу частину, яку в темпі бігу став перетинати поза пішохідним переходом, рухаючись справа наліво відносно напрямку руху автопоїзда. Водій ОСОБА_2, виявивши попереду небезпеку для руху, створену пішоходом ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування, в процесі якого допустив на нього наїзд правою передньобічною частиною керованого їм автомобілю Mercedes-Benz 412D.

В результаті ДТП пішоходові ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження, від яких він ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер в Павлоградській МЛ №4.Причиною даної дорожньо - транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог п.п. 4.7. 4.14(а), (б), (г) ПДР України, при цьому дані порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками. Водій ОСОБА_2 рухався в межах допустимої швидкості на даній ділянці дороги.

Кримінальне провадження № 1201204000000000899 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, в зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. (а.с.9-18). Як вбачається із вказаної постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 24.01.2013 року, такий висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, був зроблений слідчим на підставі досліджених доказів по справі, як то, показань свідків, протоколів слідчих дій та відповідних експертних досліджень.

Таким чином в ході досудового слідства у кримінальному провадженні не було здобуто належних і допустимих доказів, що підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому відсутність в діях відповідача ОСОБА_2 складу кримінально караного діяння та відсутність його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану позивачу шкоду.

Згідно ч. 4 постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушені кримінальної справи, закриття кримінального провадження не означає відсутність вини для цивільно - правової відповідальності. При цьому постанова слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання або зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст. 1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Позивачем було заявлено вимогу про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника внаслідок ДТП та стягнення витрат, понесених на його поховання.

Ч.1 ст. 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до полісу №АВ/7467035 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.8) 13.04.2011 року ПрАТ"Страхова компанія "АХА Страхування" уклало даний поліс із ОСОБА_2, за яким об'єктом страхування є цивільно-правова відповідальність автомобіля Mercedes-Benz 412D реєстраційний номер НОМЕР_2, а страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Поліс був укладений на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст.3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Ст. 6 даного Закону визначає поняття страхового випадку - подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором страхування.

Ч.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року, а саме ч. 25 страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо - транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоду смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала внаслідок страхового випадку, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України.

Згідно умов полісу № АВ/ 7467035 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" за шкоду, завдану життю і здоров'ю становить 100000 гривень.

Ст.194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

На підтвердження матеріальної шкоди позивач надав суду договір, квитанції, товарні чеки, накладні (а.с. 19 - 25, 57), якими підтверджує понесені витрати по похованню ОСОБА_3.: 2344,00 гривень - вартість ритуальних послуг; 128,64 утримання у морзі, 173, 61 передягання в морзі, 3400,000 гривень - вартість поминального обіду; 600 гривень - горілка, 5580 - вартість пам'ятника. Позивачами не було надано доказів сплати 600, 00 грн. - вартість послуг копання ями та 600, 00 грн. - вартість автопослуг.

Дослідивши дані квитанції, рахунки замовлень, суд приходить до висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню матеріальна шкода в розмірі 8 226,26 гривень, що підтверджена документально, яку слід стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування".

Суд відмовляє у стягненні 600, 00 грн. - вартість послуг копання ями та 600, 00 грн. - вартість автопослуг за недоведеністю, а також витрат на поховання у сумі 3400,000 гривень (вартість поминального обіду) та 600 гривень ( горілка), виходячи із наступного. Ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до Закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди та роковини), не відносяться до витрат на поховання, а відтак стягненню не підлягають.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред'являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Коментована стаття говорить саме про необхідні витрати на поховання. ЦК не містить переліку необхідних витрат. У житті до необхідних витрат відносяться витрати на поховання, оплату вінків від близьких родичів, огорожу, пам'ятник тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а ч.2 цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В даному випадку внаслідок ДТП потерпілим є ОСОБА_3., який загинув. Суд погоджується із запереченнями ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", що відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин та є спеціальною нормою, моральна шкода відшкодовується страховиком лише потерпілому. Оскільки потерпілий за договором страхування ОСОБА_3 загинув, позовні вимоги до страховика щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, натомість, мають бути задоволені частково із врахуванням наступного. Ч.5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Цим самим встановлюється перерозподіл обов'язку доказування, що зобов'язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Відтак, володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка стала наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини в цьому його володільця.

Ч. 2, 3 ст. 1193 ЦК України передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Судом не було встановлено, що ДТП сталося внаслідок умислу ОСОБА_3., як прямого, так і непрямого, на заподіяння собі шкоди. Те, що ОСОБА_3., нехтуючи правилами безпеки руху, здійснював перехід дороги в недозволеному для цього місці, знаходячись у нетверезому стані є грубою необережністю, що не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки, а лише передбачає зменшення розміру відшкодування завданої шкоди.

Тому, з врахуванням обставин справи, характеру скоєного правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а також враховуючи те, що смерть сина позначилася на повсякденному житті позивача, призвела до виникнення в нього душевних страждань, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь позивача до 3000 грн.

Стягуючи із відповідача ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди вказані кошти, суд враховує правову позицію ВСУ згідно Постанови Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-114 цс 12), яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням (ст.360-7 ЦПК України), за якою моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відповідно до частини другої статті 1187 та частини другої статті 1168 ЦК України відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від вини такої особи. Той факт, що членам сім'ї загиблого було виплачено страхове відшкодування за договором обов'язкового страхування, не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодувати заподіяну їм моральну шкоду.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з ПрАТ"Страхова компанія "АХА Страхування" в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної зі смертю сина 81 573, 74 грн., а також про стягнення із ОСОБА_2 на утримання позивача 3 158, 72 грн. на місяць довічно слід відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Зокрема, шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Хоча факт перебування позивача на утриманні загиблого ОСОБА_3 доказами не підтверджено, натомість, це не виключає його права на одержання такого утримання, відповідно до обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків згідно ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1200 ЦК шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті

дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент укладення полісу Ав/7467035 від 14.04.2012 р. та смерті ОСОБА_3) визначено, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття, непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника.

Вирахування відшкодування утриманцям визначалося Порядком проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку зі смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року №1776.

Згідно п.1,2 даного Порядку розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_3 у нього залишився малолітній син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.56). Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьками ОСОБА_3. є позивач та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.55). Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку, що непрацездатними батьками слід вважати батька та матір, які досягли пенсійного віку (чоловіки 60 років, жінки 55 років) і є непрацюючими. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків передбачений ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України.

Проте, позивачем не надано достовірних даних щодо отримання померлим доходу та його середньомісячний розмір, на підставі яких, відповідно до вимог чинного законодавства визначається розмір страхового відшкодування. Так, згідно п. «л»ч.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, вказаний порядок має застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати. Тому відсутні будь-які підстави для застосування ст.1200 ЦК України. Суд не може визнати належними доказами для цілей розрахунку середньомісячного доходу померлого довідку Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" від 19.04.2013 р. № 378/2 про дохід, отриманий ОСОБА_3 за період із квітня по червень 2011 р. (а.с.4), та довідку ТОВ «Золотий елеватор» від 18.04.2013 р. № 193 (а.с.5) або від 03.07.2013 р. № 308 (а.с.58), про дохід у жовтні 2012 р., із врахуванням того, що на ТОВ «Золотий елеватор» ОСОБА_3 працював у період із 01 по ІНФОРМАЦІЯ_7 р. (а.с. 6).

Ст.10, 11 ЦПК України, передбачено принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.60, ч. 1 ст.61ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача ПрАТ"Страхова компанія "АХА Страхування" страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та з відповідача ОСОБА_2 коштів на утримання позивача довічно.

Питання про стягнення судових витрат, враховуючи результат розгляду справи, суд вирішує у відповідності до положення ч. 3 ст.88 ЦПК України, за з якою якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 979, 1167, 1168, 1187, 1193, 1200, 1201 ЦК України, ст. ст. 5-8, 10,11, 57, 60, 84, 88, 209, 212, 214-215, 224-228, 294, 360-7 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ЄДРПОУ 20474912, місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкає: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 8 226,26 гривень ( вісім тисяч двісті двадцять шість гривень 26 копійок).

В задоволенні решти вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 р.н, мешкає: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкає: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування морального збитку 3000,00 гривень ( три тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні решти вимог до ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", ЄДРПОУ 20474912, місцезнаходження: вул. Іллінська, 8, м. Київ, на користь держави судовий збір в сумі 145,74 гривень ( сто сорок п'ять гривень 74 копійки).

Стягнути ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 р.н, мешкає: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в сумі 83, 66 гривень (вісімдесят три гривні 66 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. О. Бабій