Ухвала суду № 35270501, 12.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа №812/6793/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Шишова О.О., Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕДІАПРАВО» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 812/6793/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕДІАПРАВО» до Луганської митниці Міндоходів про визнання незаконною та скасування картки відмови, визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕДІАПРАВО» до Луганської митниці Міндоходів про визнання незаконною та скасування картки відмови №702150504/2013/00017 від 01.08.2013 року, визнання незаконними дій щодо заборони користуватись автомобілем Volvo S-40 НОМЕР_1 в комерційних цілях, зобов'язання та перепустити на митну територію України транспортний засіб Volvo S-40 НОМЕР_1 в митному режимі тимчасового ввезення та внести у відповідний реєстр ЄАІС ДМСУ дані про транспортний засіб Volvo S-40 НОМЕР_1.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріально та процесуального права. Зазначили, що згідно реалізації визначених у наказі та статуті комерційних завдань, з огляду на здійснення безоплатного міжнародного перевезення товарів в комерційних цілях, транспортний засіб Volvo S-40, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є транспортним засобом комерційного використання, який позивач тимчасово ввозив, згідно норм Стамбульської Конвенції, з метою виконання комерційних завдань, викладених у статуті та наказу по підприємству № 7/ЗЕД. Крім того позивач неодноразово перетинав кордон у такий спосіб, з такою ж метою на тому ж транспорті перевозив те ж обладнання, а саме 30.05.2013 року. Тоді йому теж було надано картку відмови, яку він оскаржив. При перетинанні кордону 01.08.2013 року ним були враховані всі зауваження щодо наявності необхідних документів, а саме ще додатково було надано дві заяви (одну на ввіз, а іншу на зворотнє ввезення товарів), які були оформлені на відповідне відео обладнання, котре належить українському підприємству та супровідний лист позивача №34 від 25.07.2013 року з додатками, котрий 25.07.2013 року було надано відповідачеві, додатково було також надано подорожній лист та СМR. Тобто позивач вважає, що ним в достатній мірі було підтверджено комерційне призначення автомобілю Volvo S-40 р.н. НОМЕР_1, який перетинав кордон, та режим ввезення для якого повинен бути «комерційне використання». Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

01 серпня 2013 року керівник ТОВ "Євромедіаправо" ОСОБА_2 на автомобілі Volvo S-40, р.н. НОМЕР_1 перетинав кордон України в пункті пропуску "Ізварине".

До митного оформлення ОСОБА_2 митному органу надано такі документи:

- заява про вивезення відеокамери SAMSUNG від 25 липня 2013 року

- наказ ЗАО «БИЛЕВРО» №97 про передачу автомобіля Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1;

- заява ОСОБА_2 від 25.07.2013 року про тимчасове вивезення відео обладнання для використання в комерційних цілях;

- заява ОСОБА_2 від 25.07.2013 року про зворотнє ввезення відео обладнання відеокамери SAMSUNG;

- міжнародну товарно-транспортну накладну СМR від 01.08.2013 року;

- подорожній лист службового легкового автомобіля Volvo S-40, р.н.НОМЕР_1 від 01.08.2013 року, водій ОСОБА_2;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.

Головним інспектором митного поста "Ізварине" за результатами перевірки наданих до митного оформлення документів відмовлено у пропуску через митний кордон України автомобіля Volvo S-40, р.н. НОМЕР_1, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №702150504/2013/00017 від 01.08.2013(а/с 17).

Вивченням зазначеної картки відмови встановлено, що головним інспектором відмовлено у пропуску транспортного засобу через митний кордон України з таких причин: з урахуванням п.59 ст.4 МК України та відповідно до п."b" ст.1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), транспортний засіб Volvo S-40 р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянина-резидента України ОСОБА_2 не використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів) - відсутні необхідні документи, згідно вимог ст.335 МК України та Закону України "Про автомобільний транспорт". Таким чином, транспортний засіб Volvo S-40 р.н. НОМЕР_1 використовується відповідно до п.60 ст.4 МК України, як транспортний засіб особистого користування - зареєстрований на території Литви та перебуває у тимчасовому користуванні громадянина-резидента України ОСОБА_2 та ввозяться ним на митну територію України виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного (транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно).

Також у картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: надання громадянином-резидентом ОСОБА_2, відповідно до п.3 ст.380 МК України, письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 та після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд першої інстанції виходив з такого.

Основні терміни і поняття визначено у ст.4 МК України:

- митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23 ч.1);

- митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1);

- митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами України (п.28 ч.1);

- транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення (п.59 ч.1);

- транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно (п.60 ч.1).

Умови тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України визначено главою 18 МК України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.105 МК України митний режим тимчасового вивезення може бути застосований до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо вивозяться за межі митної території України. Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення замість митної декларації.

Згідно з ч.6 ст.105 МК України для поміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у митний режим тимчасового вивезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового вивезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового вивезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов'язання про реімпорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово вивозяться, у строки, встановлені митним органом.

Загальні положення щодо умов та порядку переміщення і пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України визначено главою 27 МК України.

Відповідно до ч.1 ст.189 МК України транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з ч.3 цієї статті, тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п."b" ст.1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення", комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Умови здійснення міжнародних перевезень вантажів та пасажирів (багажу) регламентовано Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) та Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу (м. Женева 1973 р.), до яких Україна приєдналась 01.08.2006 та 05.12.2004 відповідно.

Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду з використанням автомобілів, коли вказані в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна являється учасником Конвенції. Статтями 4 та 5 цієї Конвенції, передбачено, що договір перевезення встановлюється накладною, другий примірник якої супроводжує вантаж.

Крім того, питання міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано розділом IV Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт":

- організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ч.1 ст.53);

- до міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки (ч.2 ст.53);

- при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку в разі здійснення перевезення небезпечних вантажів; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж (ч.3 ст.53);

- у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи (ч.6 ст.53).

Відповідно ст.9 до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Таким документом при автомобільних перевезеннях може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Пунктом 1 частини 1 статті 335 МК України визначено перелік документів та відомостей, які перевізник (декларант, уповноважена ним особа) надають митному органу при перевезені товарів автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що визнання автотранспортного засобу (у тому числі легкового) як транспортного засобу комерційного використання можливо виключно за умови його використання для платного перевезення осіб або промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, що повинно підтверджуватись: при платному чи безоплатному промисловому чи комерційному транспортуванні товарів: товарно-транспортними документами, зокрема міжнародною автомобільною накладною (СМR).

Отже, враховуючи вищевикладене, встановлено, що перевізник (як резидент та і нерезидент) може тимчасово в'їжджати на територію України на транспортному засобі комерційного призначення зі звільненням від оподаткування і без застосування гарантії за умови, що вказаний транспортний засіб знаходиться у власності (користуванні) юридичної особи, яка зареєстрована на території іншої держави, та використовується в комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).

При цьому особа, яка возить транспортний засіб комерційного призначення на митну територію України, повинна мати:

- документи, що підтверджують здійснення цією особою діяльності на користь юридичної особи - власника (користувача) транспортного засобу;

- належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення транспортного засобу;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують його реєстрацію в іншій державі на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами України;

- документи на транспортний засіб, що підтверджують мету його тимчасового ввезення;

- документи, що підтверджують комерційне використання транспортного засобу.

Дослідженням документів, наданих позивачем до митного оформлення, не встановлено жодного документа, який би підтверджував використання ТОВ "Євромедіаправо" транспортного засобу Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1, який переміщувався через митний кордон України 01.08.2013 під керуванням ОСОБА_2, у комерційних цілях (платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення товарів).

Суд першої інстанції критично ставився до посилання представника позивача на міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 01.08.2013 (а.с.22), як на доказ використання транспортного засобу у комерційних цілях - здійснення безоплатного міжнародного перевезення відеообладнання (товару),оскільки у зазначеній накладній вказано відправником ТОВ «ЄВРОМЕДІАПРАВО» м. Луганськ, вул.Коцюбинського 19-а/28, отримувач: ТОВ «ЄВРОМЕДІАПРАВО» м. Луганськ, вул. Коцюбинського 19-а/28; місце навантаження та розвантаження: м. Луганськ, вул. Коцюбинського 19-а/28. З урахуванням того, що відправник, отримувач, місце навантаження і розвантаження збігаються, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зазначений документ не підтверджує дійсного (реального) переміщення товару відеокамери SAMSUNG через митний кордон України автомобілем Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 .

Крім того, як вже було вказано, Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (м. Женева, 1956 р.) визначає, що місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, мають знаходитися на території двох різних країн. Натомість, з накладної вбачається, що місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для здачі вантажу, знаходиться на території однієї країни та одного міста - Україна, м. Луганськ.

Встановлено, що міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 01.08.2013 не є належним та допустимим доказом здійснення ТОВ "Євромедіаправо" міжнародного безоплатного перевезення товару.

З урахуванням вищезазначеного, з огляду на те, що позивачем жодних документів, які б підтверджували комерційне використання автомобіля Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 при перетині кордону України, митному органу пред'явлено не було, суд першої інстанції вважав, що даний транспортний засіб правомірно не було визнано посадовими особами митного посту "Ізварине" в якості транспортного засобу комерційного призначення.

Згідно з п."а" ст.5 Додатка С до Конвенції для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території.

При цьому п."а" ст.7 Додатка С до Конвенції визначено, що незважаючи на положення ст.5 цього Додатка, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення.

Вищевказані норми ст.105 та ст.189 МК України та Конвенції стосовно надання пільг в оподаткуванні митними платежами при тимчасовому ввезенні транспортних засобів можуть застосовуватись виключно для транспортних засобів комерційного призначення (використання).

Відповідно до наданих документів транспортний засіб Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 належить ЗАТ "Білевро" (Литва), та переміщувався 01.08.2013 через митний кордон України представником ТОВ "Євромедіаправо", яке має належні повноваження на тимчасове користування цим автомобілем.

Оскільки транспортним засобом Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 30.05.2013 не здійснено комерційного перевезення товарів, встановлено, що його обґрунтовано віднесено відповідачем до транспортного засобу особистого користування, який перебуває у тимчасовому користуванні ТОВ "Євромедіаправо".

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції брав до уваги посилання відповідача на факт здійснення переміщення відеокамери представником позивача ОСОБА_2 01.08.2013 року при пішому перетинанні кордону України у напрямку із України в Росію та подальше ввезення протягом години цієї ж відеокамери транспортним засобом Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1, та розцінює цей факт як доказ штучного створення ситуації представником позивача ОСОБА_2, яка б підтверджувала перетин кордону автомобілем Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 в комерційних цілях.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання незаконною та скасування картки відмови №702150504/2013/00017 від 01.08.2013, суд першої інстанції зазначив таке.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.256).

Розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 (далі - Порядок № 631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, визначено порядок оформлення карток відмови.

Так, відповідно до п.7.1 Порядку № 631 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Порядку № 631).

Відповідно до п.7.5 Порядку № 631 картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ.

Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що посадовою особою відповідача при здійсненні митного оформлення автомобіля Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 встановлено невиконання ОСОБА_2 умов, визначених Митним кодексом України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем обґрунтовано та з дотриманням відповідного порядку складено картку відмови №702150504/2013/00017 від 01.08.2013, а відтак підстави для визнання її незаконною та скасування відсутні.

Також, суд першої інстанції не вбачав підстави для визнання незаконними дій відповідача, щодо заборони позивачеві користуватись автомобілем Volvo S-40 р.н.НОМЕР_1 в комерційних цілях на митній території України, оскільки встановлено, що ніякі дії про заборону щодо вказаних обставин відповідачем стосовно позивача не вчинялися та ніякі рішення з цього приводу не приймалися.

Та обставина, що у зв'язку з порушенням порядку ввезення на територію України спірного транспортного засобу позивач не зможе використовувати його для комерційного призначення не означає, що ця неможливість пов'язана з незаконними діями та забороною відповідача.

Позовна вимога щодо визнання незаконними дій відповідача щодо втручання у комерційну (господарську) діяльність позивача, шляхом надання картки відмови, судом першої інстанції визналась також необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно ст.6 МК України митні інтереси України - це національні інтереси України, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи.

У свою чергу державна митна справа - це встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Відповідно до ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Таким чином, митний орган, склавши картку відмови, здійснив не втручання у господарську діяльність позивача, а контроль і нагляд за дотриманням суб'єктом господарювання вимог Митного кодексу України.

Решта позовних вимог, є похідними від вимоги визнання незаконною та скасування картки відмови №702150504/2013/00017 від 01.08.2013, а відтак у їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та прийнятого рішення, а тому в задоволенні позову суд першої інстанції відмовив вірно.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОМЕДІАПРАВО» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 812/6793/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 812/6793/13-а - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська