Ухвала суду № 35270461, 12.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Цицюра О. О.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року справа №812/7448/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 812/7448/13-а за позовом Антрацитівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 року Антрацитівський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 812/7448/13-а позов було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 8344,14 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення Антрацитівського міськрайонного центру зайнятості відносно неї, прийняте за наслідками процедури розслідування страхових випадків, яка в свою чергу проведена з порушенням законодавства, не відповідає вимогам Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 22.11.2012 ОСОБА_2 зареєстрована в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_1 (а.с.5).

За період з 01.12.2012 по 02.07.2013 ОСОБА_2 була нарахована та виплачувалась допомога по безробіттю.

Як вбачається з матеріалів справи, Антрацитівським міськрайцентром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», за результатами якого складено акт № 120 від 19.07.2013 (а.с.12).

Із зазначеного акту вбачається, що під час перевірки були співставлені дані, які подала громадянка ОСОБА_2 під час реєстрації 22.11.2012 для отримання статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, та відомості, отримані від державного реєстратора Реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області. Перевіркою встановлено, що станом на дату реєстрації як такої, що шукає роботу, 22.11.2012 та під час отримання статусу безробітної і призначення виплати допомоги по безробіттю 29.11.2012 ОСОБА_2 не повідомила про те, що є фізичною особою-підприємцем з 24.02.2007 року.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано відомостей про те, що на час набуття статусу безробітної вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець не знаходять свого підтвердження, оскільки у матеріалах справи містяться докази, які спростовують дане твердження відповідача, а також документально підтверджується, що підприємницька діяльність відповідача не є припиненою, оскільки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесений відповідний запис про її припинення, а міститься інформація саме про перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в стані припинення такої діяльності, тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що знайшло своє відображення у наявних письмових доказах по справі.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки вказана процедура проведення розслідування та перевірки щодо відповідача не є предметом розгляду даної справи, а винесені у результаті розслідування рішення є чинними і відсутні дані про їх оскарження.

Факт перебування відповідача у статусі фізичної особи-підприємця підтверджується актом вибіркової перевірки персональних карток безробітних за період з 01.12.2012 по 30.04.2013, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.8,10-11). Відповідно до вказаного витягу зазначено дату державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 24.02.2007 року. Також у витязі міститься запис, що фізична особа-підприємець 24.02.2013 перебуває в стані припинення за судовим рішенням, а саме наступного змісту: «судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в зв'язку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, 08.07.2003, 18.07.2003, 14/346 ПН, Господарського суду Луганської області» (зворотній бік а.с.10). Прізвище «ОСОБА_2» є дівочим прізвищем відповідача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про одруження та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.46-48).

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство»;

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв до 01.01.2013) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З викладеного вбачається, що відповідач отримала виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття на підставі недостовірних відомостей (не мала право на реєстрацію як такої, що шукає роботу з виплатою матеріального забезпечення на випадок безробіття) за період з 01.12.2012 по 02.07.2013 у розмірі 8344,14 грн. (відповідно до довідки, наданої Антрацитівським міськрайцентром зайнятості), чим порушила вимоги ч.2 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.12).

Згідно довідки Антрацитівського міськрайцентру зайнятості б/н за період з 01.12.2012 по 02.07.2013 ОСОБА_2 була виплачена допомога по безробіттю в сумі 8344,14 грн. (а.с.14).

29.07.2013 директором Антрацитівського міськрайцентру зайнятості видано наказ №98 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2 в сумі 8344,14 грн. (а.с.13).

31.07.2013 вказаний наказ та претензія № 03/01-1860 від 30.07.2013 були вручені відповідачу, про що свідчить особистий підпис (а.с.15).

Доказів повернення відповідачем зазначених коштів суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі № 812/7448/13-а за позовом Антрацитівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 8344,14 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов