Рішення № 35270390, 11.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2013 року Справа № 913/2693/13

Провадження № 15/913/2693/13

За позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м.Рубіжне Луганської області

до Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, м.Кремінна Луганської області

про стягнення 162641 грн. 45 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Пономарьов Б.Ю. - представник, довіреність № 20/11 від 03.01.2013;

від відповідача - не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 590 від 21.03.2012 на послуги по водовідведенню в сумі 143494 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 6709 грн. 57 коп., інфляційних нарахувань у сумі 717 грн. 47 коп., пені в сумі 11988 грн. 67 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.10.2013 розгляд справи призначений на 28.10.2013.

Уточненою позовною заявою №20/2635 від 23.10.2013 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 143494 грн. 50 коп., 3% річних у сумі 6555 грн. 21 коп., пеню в сумі 11874 грн. 27 коп.

Відповідно до п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування судами першої інстанції" ГПК , зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Суд, дослідивши зміст вказаної заяви, дійшов висновку, що позивач фактично зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення 3% річних з 6709 грн. 57 коп. до 6555 грн. 21 коп., пені з 11988 грн. 67 коп. до 11874 грн. 27 коп., тобто вказана уточнена позовна заява № 20/2635 від 23.10.2013 є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає вказану заяву до розгляду.

Відповідно до абзацу 5 п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування судами першої інстанції" зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Заявою б/н від 11.11.2013 позивач відмовився від вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 717 грн.47 коп. за період з квітня 2012 року по вересень 2013 року

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до абзаців 1 і 2 п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування судами першої інстанції" у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Судом роз'яснені представнику позивача наслідки відмову від вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 717 грн.47 коп. за період з квітня 2012 року по вересень 2013 року і зазначена заява прийнята до розгляду.

Провадження у справі в цій підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17374917 місцезнаходженням відповідача є: вул.Дзержинського, б.2 "а", м.Кремінна Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.10.2013 розгляд справи відкладений на 11.11.2013.

У судовому засіданні 11.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2012 між Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (позивач, виконавець) та Кремінським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (відповідач, споживач) був укладений договір № 590 на послуги з водовідведення, за умовами якого виконавець зобов'язався надати споживачу послуги з водовідведення і прийняти в комунальну систему каналізації госпобутові стічні води (п.1.1 договору).

Тариф на послуги централізованого водовідведення на момент укладення договору складає 6,775 грн. (без ПДВ) за 1 куб. метр і змінюється за рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Сторони домовились про те, що у випадку зміни тарифу на послуги водовідведення нові ціни є обов'язковими для сторін і оформлюються додатковою угодою (п.2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору приймання наданих послуг здійснюється щомісячно, в перший робочий день місяця, наступного за звітним, і оформлюється актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами.

Згідно п.4.2 договору кількість прийнятих стоків і відповідна сума оплати оформлюється сторонами двостороннім актом (на підставі приборів обліку або розрахунків за пропускною спроможністю труби вводу споживача) один раз на місяць, в перший робочий день місяця, наступного за звітним.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг і акту про кількість прийнятих стоків на відповідний місяць, виконавець пред'являє споживачу рахунок на оплату послуг з водовідведення.

Відповідно до п.5.2 договору споживач здійснює оплату за послуги з водовідведення протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

Пунктом 6.3 договору сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. У випадку прострочки платежу, споживач сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також 3% річних від простроченої до сплати суми.

На виконання вказаних умов договору позивач у січні 2012 року прийняв у відповідача стічних вод на загальну суму 170730 грн. 00 коп.

Відповідач частково погасив вказану суму та сплатив позивачу 27235 грн. 50 коп., внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість в сумі 143494 грн. 50 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV; Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 2916-ІV; Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених. наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за №403/6691 від 26.04.2002; Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання" та „Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.5.2 договору споживач здійснює оплату за послуги з водовідведення протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з централізованого водовідведення за договором № 590 від 21.03.2012 у січні 2012 року підтверджується матеріалами справи, в т.ч. актом звіряння обсягу послуг водопостачання та водовідведення від 21.03.2012 (а.с.22), рахунком № 590/2 від 21.03.2012 (а.с.23), розрахунками позивача (а.с.24, 56), та розмір заборгованості підтверджений відповідачем в акті звірення розрахунків від 24.10.2013 (а.с.62).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 590 від 21.03.2012 на послуги з водовідведення за січень 2012 року в сумі 143494 грн. 50 коп. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11874 грн. 27 коп. за період з 17.04.2012 по 16.10.2012, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.5.2 договору строк оплату наданих послуг не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.6.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, передбачених цим договором, споживач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки. У випадку прострочки платежу, споживач сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочки, а також 3% річних від простроченої до сплати суми.

Як зазначалось вище, строки оплати наданих послуг сторонами було встановлено в п.5.2 договору, відповідно до якого споживач здійснює оплату за послуги з водовідведення протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

В постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України № 577 від 11.05.2006 "Про схвалення Примірного договору купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством "Енергоринок") та постачальником електроенергії за регульованим тарифом" дається визначення банківського дня - дата, коли банківська система України дозволяє перерахування коштів.

Відповідно до п.п.14.1.133 п.14 Податкового кодексу України операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

Банківськими днями в Україні є всі робочі дні, крім вихідних та святкових днів, коли банківські операції не проводяться.

Позивач нараховує пеню відповідачу з 17.04.2012, оскільки рахунок на сплату за послуги з водовідведення за січень 2012 року № 590/2 від 21.03.2012 вручений відповідачу 04.04.2012, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с.61), але 15.04.2012, враховуючи приписи ст.73 Кодексу законів про працю України і наступний за ним день 16.04.2012 були святковими неробочими днями і в ці дні банківські операції не проводилися, і тому 10 день припадає на 19.04.2012, прострочення має місце з 20.04.2012 і з цієї дати позивач мав право нараховувати пеню та 3% річних.

Таким чином, періодом нарахування пені є з 20.04.2012 по 16.10.2012 (в межах заявленого позивачем в позовній заяві) і обґрунтованою є сума пені за цей період - 11669 грн. 59 коп., з урахуванням визначеного позивачем в розрахунку(а.с.58) розміру пені за один день 0,04%, в іншій частині слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.04.2012 по 01.10.2012 у сумі 6555 грн. 21 коп. є обґрунтованою частково в сумі 6513 грн. 11 коп. з підстав, наведених вище стосовно розрахунку пені.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (з урахування уточненої позовної заяви позивача № 20/2635 від 23.10.2013).

Судовий збір з розглянутих позовних вимог покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з вимоги про стягнення інфляційних нарахувань на позивача, оскільки останній відмовився від вказаної вимоги, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.7 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету. Водночас в абзаці 3 підпункту 5.2 пункту 5 пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розмір судового збору, сплачений позивачем у відсотковому співвідношенні до ціни позову, становить 3258 грн. 20 коп., але у зв'язку з фактичним зменшенням розміру позовних вимог на 268 грн. 76 коп. сума судового збору зменшується пропорційно сумі позову з урахуванням вказаної заяви. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 05 грн. 38 коп., яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 05 грн. 38 коп., у зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, перерахований за платіжним дорученням № 829 від 01.10.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради до Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити частково.

2. Стягнути з Кремінського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, вул.Дзержинського, б.2 "А", м.Кремінна Луганської області, ідентифікаційний код 20160935 на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, вул.Менделєєва, б.49, м.Рубіжне Луганської області, ідентифікаційний код 32026192, заборгованість у сумі 143494 грн. 50 коп., пеню в сумі 11669 грн. 59 коп., 3% річних у сумі 6513 грн. 11 коп., судовий збір у сумі 3233 грн. 54 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 717 грн. 47 коп. інфляційних втрат припинити.

4. В решті позову відмовити.

5 Повернути з державного бюджету України Комунальному підприємству "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, вул.Менделєєва, б.49, м.Рубіжне Луганської області, ідентифікаційний код 32026192, судовий збір у сумі 05 грн. 38 коп., який сплачений за платіжним дорученням № 829 від 01.10.2013 у розмірі 3258 грн. 20 коп., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 913/2693/13.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013.

Суддя С.В. Смола