Рішення № 35269545, 14.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2013 Справа № 905/6930/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асманової Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве

про стягнення 15615,56грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Колода О.О. - за довіреністю;

від відповідача: Костенко Н.І. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси», м. Донецьк до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве про стягнення заборгованості в сумі 14000,00грн., інфляційних витрат в сумі 470,00грн. та 3% річних в сумі 1145,56грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди транспортного засобу від 01.02.2007р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати за оренду майна, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 14000,00грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 470,00грн. та 3% річних в сумі 1145,56грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак проти задоволення позовних вимог не заперечував та визнав їх у повному обсязі.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та усним клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Акціонерним товариством закритого типу «Донвуглересурси» (Орендодавець) та Державним підприємством «Орджонікідзевугілля» (Орендар) 01 лютого 2007р. був укладений договір оренди транспортного засобу, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове користування автомобіль марки ГАЗ 32213 420 СПГ, реєстраційний номер АН1215ВТ, 2006 року випуску, тип - ТЗ - Мікроавтобус пасажирський, колір білий, двигун №2464 см. Куб, кузов №32210030276162, з метою використання в службових поїздках Орендаря, пов'язаних з його виробничо-господарською діяльністю.

Власником зазначеного майна є Орендодавець на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ РСА №936125, виданого Єнакіївським МРЕВ 26.01.2007р.

Відповідно до п.2.1. договору плата за оренду автотранспортного засобу є договірною і складає 2000,00грн. на місяць. Плата за оренду автотранспортного засобу буде виплачуватися Орендодавцю наявними коштами на особистий рахунок не пізніше п'яти робочих днів місяця, що слідує за звітним. (п.2.2. договору).

За приписами п.3.3. договору Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендодавцю плату за найм у порядку і розмірі визначеному у розділі 2 даного договору.

Даний договір діє з 01.02.2007р. по 01.02.2008р. із правом пролонгації після закінчення терміну дії або висновку нового договору (п.5.1. договору). Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та посвідчено приватним нотаріусом Єнакіївського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №364.

01 квітня 2007р. між сторонами був складений акт приймання-передачі основних засобів, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв зазначений у договорі оренди транспортний засіб.

Даний договір неодноразово було продовжено додатковими угодами, та згідно додаткової угоди №4 від 30.01.2011р. строк договору було продовжено до 01.02.2012р.

Додатковою угодою №1 про розторгнення договору від 01.04.2011р. сторони дійшли згоди розірвати договір оренди транспортного засобу від 01.02.2007р. Того ж дня було складено акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендар повернув Орендодавцеві з оренди транспортний засіб.

У період з січня 2010р. по березень 2011р. між сторонами були підписані акти надання послуг на загальну суму 14000,00грн. Акти підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств. На підставі складений актів позивачем були виставлені до оплати рахунки за надані послуги оренди на загальну суму 14000,00грн.

Згідно рішення, прийнятого на загальних зборах учасників ТОВ «Донвуглересурси», у зв'язку із перетворенням Акціонерного товариства закритого типу «Донвуглересурси» було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси», у зв'язку із чим було затверджено статут у новій редакції.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 14000,00грн.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив, що станом на 09.10.2013р. за ним обліковується заборгованість в сумі 14000,00грн.

Заборгованість в сумі 14000,00грн. підтверджується наданою позивачем довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Відповідно до вимог передбачених частиною 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно положень статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 798 ЦК України встановлено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно приписів статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір №б/н від 01.02.2007р. укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Норми закону відповідає умовам п.2.2 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься не пізніше 5 числа кожного місяця наступного за звітним.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди транспортного засобу №б/н від 01.02.2007р. належним чином не виконав, орендну плату за період з вересня 2010р. по березень 2011р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 14000,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 14000,00грн. відповідач повністю визнав у судовому засіданні та в акті звірки взаєморозрахунків станом 09.10.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду транспортного засобу в сумі 14000,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 470,00грн. та 3% річних в сумі 1145,56грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних суд дійшов висновку, що дана сума є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем належним чином доведено вимоги, які викладено ним у позовній заяви, а відповідач визнав вимоги у судовому засіданні у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно приписів ст.49 ГПК України

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 202, 203, 215, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625, 626, 759, 761, 762, 798, 799, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 179, 193, 283, 285, 343 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси», м. Донецьк до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве про стягнення заборгованості в сумі 14000,00грн., інфляційних витрат в сумі 470,00грн. та 3% річних в сумі 1145,56грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» (86405, м. Єнакієве, вул. Трестівська, 10, р/р №2600512512 в ПАТ «Райффазен Банк Аваль», м. Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32276912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» (83087, м. Донецьк, вул. Лисенка, 49-А, р/р №2600301000227 в ПАТ « Банк «Юнісон», м. Київ, МФО 380902, код ЄДРПОУ 25121804) заборгованість в сумі 14000,00грн., інфляційні витрати в сумі 470,00грн., 3% річних в сумі 1145,56грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький