Постанова № 35269094, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 16:57 № 826/11808/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004042208 від 01.06.2013

Суддя: Кротюк О.В.

"fs124">Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дакота» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м.Києва ДПС (у зв’язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004042208 від 01.06.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва ДПС було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім «Дакота» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За наслідком перевірки було складено акт від 16.05.2013 № 2284/22-08/36509625 (далі – Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України – занижено податок на додану вартість на загальну суму 130 222 грн. за грудень 2011 р, серпень – грудень 2012 р.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 №0004042208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 195 666 грн. (130 222 грн. за основним платежем та 65 111 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки і рішеннями, оскільки стверджує про реальний характер операцій з ТОВ «Укр авто дизель», а податкові накладні оформлені без порушень вимог чинного законодавства.

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції щодо товарності операцій з ТОВ «Укр авто дизель» позивачем надано копії видаткової накладної №122 від 28.12.2011 та податкової накладної №13 від 28.12.2011, засвідчену банком копію платіжного доручення, а також рахунку на оплату №5040 від 27.12.2011 та видаткової накладної №303 від 11.01.2012.

Разом з тим, суд не приймає вищевказані документи як належні докази підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «Укр авто дизель» з огляду на те, що позивачем не надано документи на підтвердження здійснення перевезень придбаних, згідно з вищезазначеними накладними, шин.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У судовому засіданні представники ТОВ «Торговий дім «Дакота» пояснили, що перевезення товару здійснювалося компанією «Нова пошта». Разом з тим, жодних документів (товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо) на підтвердження зазначених пояснень суду не надано, не зважаючи на те, що для їх надання позивачем у судовому засіданні оголошувалась перерва.

В частині встановленого податковим органом порушення позивачем п.198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201, а саме надання до перевірки ксерокопій, факсокопій податкових накладних, суми ПДВ по яких віднесено до податкового кредиту, а також невірного зазначення податкового номеру покупця, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З вищезазначених норм вбачається, що відсутність станом на момент проведення перевірки оригіналу податкової накладної позбавляє покупця права на нарахування податкового кредиту, оскільки сума ПДВ у такому разі вважається непідтвердженою. Якщо у податковій накладній невірно зазначений податковий номер покупця, то така накладна оформлена з порушенням ст.201 ПК України, що також не дає права на нарахування податкового кредиту.

При цьому, суд приймає до уваги те, що в Акті перевірки зафіксовано обставини щодо пропозиції посадовим особам підприємства позивача надати письмові пояснення стосовно виявлених порушень, проте такі пояснення не були надані.

Зазначених вище обставин щодо відсутності оригіналів податкових накладних позивачем не спростовано.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 14.11.2013.