Постанова № 35268974, 11.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 12:05 № 826/13957/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Комбінат Будіндустрії»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0004882280 від 16.05.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Комбінат Будіндустрії» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС (у зв'язку з реорганізацією - ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0004882280 від 16.05.2013.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Елтіс» за березень-листопад 2012 року. За наслідком перевірки було складено акт № 243/1/22-80-37723618 від 17.04.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 та п.п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за березень-листопад 2012 року у сумі 241 112 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 №0004882280, яким позивачу збільшено грошового зобов'язання з ПДВ на суму 301 390 грн. (241 112 грн. за основним платежем та 60 278 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про їх безпідставність та протиправність, а також про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Елтіс».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів: договору транспортного експедирування №625 від 01.03.2012, укладеного між ТОВ «Елтіс» як експедитором та ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» як замовником; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); товарно-транспортних накладних; податкових накладних. Крім того, до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних на товар, який перевозився, а також довіреностей від контрагентів ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» на отримання товару.

На підтвердження здійснення розрахунків позивачем надано роздруковані платіжні доручення.

Крім того, судом допитано директора ТОВ «Елтіс» ОСОБА_2 у якості свідка, який надав пояснення, що виконував на замовлення ТОВ «ТД «Комбінат Будіндустрії» перевезення вантажу та зазначив, що при цьому залучав транспорт третіх осіб.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «Елтіс» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у актах ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 15.03.2013 №1005/22-10/30782038 від 16.04.2013 №1373/22- 10/30782038 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Елтіс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами з 01.01.2012 по 30.11.2012.

З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12). Покликання Акту перевірки позивача на висновок спеціаліста №11 від 12.04.2013 суд не приймає до уваги, оскільки питання щодо того, ким виконані підписи гр. ОСОБА_2 на реєстраційні картці, довіреності, установчому договору та ін. виходить поза межі предмету доказування.

Разом з тим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 24.04.2013 у справі №2а-4668/12/2670).

Крім того, необґрунтованим є покликання відповідача на:

- ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» стосовно документів на підтвердження факту надання послуг експедитора, оскільки вказаною нормою не визначено перелік обов'язкових документів, а передбачено можливі варіанти;

- ст.6 Закону України «Про транзит вантажів», оскільки зазначеним законом визначено засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, а у даному випадку, як вбачається з товарно-транспортних накладних, мало місце перевезення товару в межах України;

- постанову Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, зокрема п.1 такого Переліку, оскільки ним визначено документи саме для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення. Замовнику транспортно-експедиторських послуг, на переконання суду, мати такі документи чи їх копії не обов'язково;

- п.2.5 договору №625 від 01.03.2012, яким передбачено обов'язки замовника забезпечувати оформлення CMR, TIR-CARNET, ТТН та іншої необхідної інформації на вантаж, яка гарантує безперешкодний проїзд через кордон країн відправки, призначення і транзитних з огляду на те, що перевезення здійснювалося в межах України.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення - визнанню протиправним і скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби №0004882280 від 16.05.2013 визнати протиправним і скасувати.

Судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Комбінат Будіндустрії» (код ЄДРПОУ 37723618) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (код ЄДРПОУ 38745056).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 13.11.2013.