Постанова № 35268935, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року 10:01 № 826/14501/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києвапро визнання незаконними та скасування наказів №376 від 30.07.2013 та №589 о/с від 05.08.2013 в частині, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління МВС України у місті Києві (далі по тексту - відповідач-1), Святошинського РУ ГУ МВС України у місті Києві (далі по тексту - відповідач-2) в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в м. Києві № 376 від 30 липня 2013 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВС України в м. Києві № 589 о/с від 05 серпня 2013 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 (М-257017), старшого оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського районного управління згідно п.п. «Є» (за порушення дисципліни) пункт 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського районного управління ГУМВС України в м. Києві з 08 серпня 2013 року;

- стягнути з Головного управління МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 серпня 2013 року по день винесення постанови у справі.

На думку позивача його звільнення із займаної посади за порушення дисципліни є , таким, що проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства України, та є протиправним.

Представники відповідачів у судовому засіданні 30 жовтня 2013 року позовні вимоги не визнали, з посиланням на необґрунтованість просили суд відмовити у їх задоволенні. Зазначили, що оскаржувані накази є правомірними з огляду на порушення службової дисципліни, що у свою чергу призвело до звільнення позивача із органів внутрішніх справ.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

За загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, передбачену або Кодексом законів про працю України, або Законом України «Про державну службу», або Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ".

Вирішуючи адміністративну справу, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у вересні 2000 року на посаду курсанта Київського юридичного інституту МВС України. У липні 2004 року, за направленням Державної комісії по розподілу молодих спеціалістів, ОСОБА_1 прибув до Головного управління МВС України в місті Києві, де був призначений на посаду оперуповноваженого відділення розкриття злочинів проти особистості відділу карного розшуку Святошинського районного управління. З вересня 2008 року по квітень 2013 районному управлінні на посадах старшого оперуповноваженого сектора боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку, старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку 1-го територіального відділу міліції та старшого оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів відділу карного розшуку. У квітні 2013 року у зв'язку з організаційно-штатними змінами ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей цього ж райуправління.

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 30 липня 2013 року № 376 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у прибутті на службу 14 липня 2013 року у нетверезому стані та створенні конфліктної ситуації з керівництвом районного управління, що призвело до порушення вимог пункту 1 розділу 4 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, та статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на старшого оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського районного управління ГУМВС України в місті Києві майора міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 05 серпня 2013 року № 589о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. «є» (за порушення дисципліни) пункт 64.

На думку позивача його звільнення є таким, що проведено з грубим порушенням законодавства проходження служби в органах внутрішніх справи, а тому спірні накази підлягають скасуванню.

За таких обставин, вирішуючи адміністративну справу, необхідно встановити чи мало місце вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з одночасним дослідженням питання правомірності проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наказу ГУ МВС України в місті Києві від 17 липня 2013 року № 286 «Про проведення службового розслідування», інспектором відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУМВС України в місті Києві старшим лейтенантом міліції Француз А.В. спільно з начальником відділу кадрового забезпечення Святошинського районного управління майором міліції ОСОБА_3, розглянуто матеріали службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського районного управління майором міліції ОСОБА_1, за результатом якого складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 від 30 липня 2013 року.

Вищезазначеним висновком встановлено, що на виконання плану-розрахунку комплексного використання сил і засобів Святошинського районного управління, начальником відділу кримінальної міліції у справах дітей капітаном міліції Бурієм Р.В. на липень 2013 року складено графік чергувань підпорядкованого особового складу, який доводиться до кожного працівника на нараді відділу з наданням його копій.

Згідно зазначеного графіку ОСОБА_1 повинен був чергувати 14 липня 2013 року, однак у визначений час, а саме о 08 год. 00 хв. на проведення інструктажу добового наряду не прибув, причини відсутності нікому не повідомив.

Суд звертає увагу, що у судові засідання викликано в якості свідків начальника ВКМСД капітану міліції ОСОБА_5, заступника начальника управління - начальника кримінальної міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_6, начальника штабу Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_7 та начальника відділу кадрового забезпечення Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві майора міліції ОСОБА_3 за наслідком допиту яких встановлено наступні обставини:

Заступник начальника управління - начальник кримінальної міліції Святошинського РУ підполковник міліції ОСОБА_6 пояснив, що 14 липня 2013 року о 08.00 годин, будучи відповідальним по районному управлінню, спільно з помічником відповідального заступником начальника відділу ДІМ майором міліції Кравченком Р.Л., начальником штабу підполковником міліції ОСОБА_7 та оперативним черговим майором міліції Степанчуком 1.1, проводив інструктаж добового наряду. Під час перевірки наявності особового складу було встановлено, що старший оперуповноважений відділу КМСД майор міліції ОСОБА_1 відсутній. У зв'язку з цим, було надано вказівку черговому та заступнику начальника відділу КМСД капітану міліції ОСОБА_5 з'ясувати місце знаходження ОСОБА_1 та забезпечити його прибуття до районного управління для надання пояснень.

Після проведення інструктажу ОСОБА_6 знаходився у своєму кабінеті разом з ОСОБА_7, приблизно о 09.00 годині до кабінету прийшов ОСОБА_1 та почав виправдовуватися з приводу запізнення на службу. Під час спілкування з ним було помічено, що останній знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, на поставленні запитання відповідав не чітко та незрозуміло.

Свідками у судовому засіданні зазначалось, що на зроблене зауваження з даного приводу, ОСОБА_1 відреагував агресивно, намагався самовільно залишити кабінет, а коли його зупинив начальник штабу підполковник міліції ОСОБА_7, ОСОБА_1 намагався вчинити з ним бійку, у зв'язку з припиненням негідної поведінки, до ОСОБА_1 було застосовано спецзасіб - наручники.

Після чого в кабінет було запрошено помічника відповідального по районному управління заступника начальника відділу ДІМ майора міліції Кравченка Р.Л. та працівників відділу ДАІ, де ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичне обстеження, так і за допомогою алкотестера «Драгер» або у лікаря-нарколога. Однак від проходження обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків. В усній формі повідомив, що 13.07.2013 до пізнього часу вживав алкогольні напої.

У подальшому, в той же день, до районного управління прибули працівники відділу інспекції з особового складу УКЗ Головного управління, та старший оперуповноважений в особливо важливих справах УВБ в місті Києві майор міліції Гаврон Р.М. в присутності яких ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти обстеження, але останній категорично відмовився.

За фактом перебування ОСОБА_1 на службі з ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, складено акт, який підписаний усіма свідками даної події.

ОСОБА_1 вказав, що вживав лікарські засоби, однак перелік лікарських засобів позивачем ані суду ані під час проведення службового розслідування не надано.

Суд зазначає, що надані пояснення під час допиту свідків у судових засідання співпадають із рапортами зазначених осіб та пояснення, які складались та надавались під час проведення службового розслідування.

Перебування ОСОБА_1 на службі в стані алкогольного сп'яніння підтверджується актом від 14 липня 2013 року про відмову від проходження обстеження на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння, в якому зафіксовано стан ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (спостерігається почервоніння очей, похитування під час ходьби, нерозбірлива мова та різкий запах алкоголю з ротової порожнини), а також поясненнями свідків, а саме: начальника ВКМСД капітану міліції ОСОБА_5, заступника начальника управління - начальника кримінальної міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_6, начальника штабу Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_7 та начальника відділу кадрового забезпечення Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві майора міліції ОСОБА_3

Усі допитані свідки та представники відповідачів зазначали, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння, проте позивач категорично відмовився. У судовому засіданні позивач не надав вмотивованого пояснення з приводу відмови від проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у пункту 25 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння може бути підтверджені як медичний висновок, так й іншими видами доказів, якими суд має дати відповідну оцінку.

Аналіз вищезазначеного пункту дає підстави вважати, що належним доказом перебування особи в стані алкогольного сп'яніння є медичний висновок, проте, в разі відмови працівника від проходження медичного обстеження на предмет алкогольного або наркотичного сп'яніння отримання медичного висновку є неможливим, а тому роботодавець складає відповідний акт та доводить позицію іншими видами доказів, якими суд має дати відповідну оцінку.

Таким чином, враховуючи висновок службового розслідування, який підтверджується поясненнями свідків, та факт відмови позивача від проходження обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому порядку, суд вважає, що відповідачем доведено перебування позивача на службі з ознаками алкогольного сп'яніння.

При цьому, щодо посилання позивача на неповідомлення останнього про чергування 14 липня 2013 року суд зазначає, що за змістом акту службового розслідування та спірного наказу позивача звільнено із займаної посади за порушення трудової дисципліни а саме: прибуття на роботу у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідач стверджує, що о 09.00 годині ОСОБА_1 у форменому одязі, без табельної вогнепальної зброї та без службового посвідчення прибув до службового кабінету ОСОБА_6, в якому також знаходився начальник штабу підполковник міліції ОСОБА_7

Аналогічно не знайшли свого підтвердження посилання позивача про створення несприятливих ситуацій в роботі після поновлення на посаді позивача згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № 2а-10766/11/2670.

Згідно матеріалів справи, за висновком службового розслідування від 25 лютого 2013 року за результатом розгляду звернення ОСОБА_9 про неправомірні дії окремих працівників Святошинського РУ ГУ МВС в місті Києві порушень вимог чинного законодавства у діях начальника Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві полковника міліції ОСОБА_10 не виявлено.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що 05 серпня 2013 року позивач звернувся із скаргою до Міністра внутрішніх справ України із скаргою на неправомірне застосування дисциплінарного стягнення, за результатом розгляду якого листом Міністерства внутрішніх справі України від 24 серпня 2013 року № 6/6-М-1141 призначено проведення перевірки.

Згідно висновку перевірки ГУ МВС України в місті Києві від 06 вересня 2013 року за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій окремих працівників Святошинського РУ ГУ МВС в місті Києві порушень вимог чинного законодавства у діях працівників Святошинського РУ ГУМВС України в місті Києві полковника міліції не виявлено.

З урахуванням вищевикладеного, суду необхідно встановити дотримання порядку проведення службових розслідувань та обґрунтованість винесення спірного рішення.

Так, згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565 XII (далі по тексту - Закон № 565 XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України .

Відповідно до статті 25 цього Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.

Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.

Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.

Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником.

Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Статтею 14 цього ж статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Строки притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлені статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС, згідно до якої дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави вважати, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. За результатами службового розслідування складають акт службового розслідування, на підставі якого начальник у встановлений строк приймає рішення про застосування дисциплінарного порушення.

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 17 липня 2013 року № 286, у зв'язку надходженням 15 липня 2013 року рапорту заступника начальника управління - начальника кримінальної міліції Святошинського районного управління підполковника міліції Шлапака І.В. про відсутність ОСОБА_1 на інструктажі добового наряду 14 липня 2013 року о 08-00 год. та прибуття до районного управління о 09-00 з ознаками алкогольного сп'яніння призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни.

Матеріали службового розслідування містять пояснення позивача, які надані останнім в рамках службового розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування наказом Головного управління від 30 липня 2013 року № 376 на старшого оперуповноваженого відділу кримінальної міліції у справах дітей Святошинського районного управління ГУМВС України в місті Києві майора міліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у прибутті на службу 14 липня 2013 року у нетверезому стані та створення конфліктної ситуації з керівництвом районного

управління, що призвело до порушення вимог пункту 1 розділу 4 правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року №155 та статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

На виконання вищезазначеного наказу Головне управління видало наказ від 05 серпня 2013 року № 589 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України згідно з пп. «є» (за порушення дисципліни) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Матеріали справи свідчать, що 31 липня 2013 року ОСОБА_1 ознайомлено із висновками службового розслідування.

При цьому, надаючи пояснення з приводу обрання відповідачем крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення, відповідачами зазначено, що у висновку службового розслідування розглядався факт перебування ОСОБА_1 на службі з ознаками алкогольного сп'яніння раніше, саме 13 грудня 2012 року, однак, не вдалось зафіксувати факт перебування особи в стані алкогольного сп'яніння.

Крім цього, згідно довідки до за період служби в органах внутрішніх справ позивач ОСОБА_1 11 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності згідно наказів Святошинського районного управління ГУМВС України в місті Києві від 28 січня 2005 року № 41, від 02 квітня 2007 року № 103 о/с, 04 вересня 2007 року № 286 о/с, від 25 січня 2008 року № 11 о/с, від 07 листопада 2008 року № 251 о/с, від 27 лютого 2009 року № 48 о/с, від 30 листопада 2009 року № 298 о/с, від 10 грудня 2009 року № 312 о/с, від 14 травня 2010 року № 112 о/с, від 20 січня 2011 року № 5, від 08 квітня 2011 року № 41.

При цьому, посилання позивача на наявність заохочень під час проходження служби в органах внутрішніх справ на думку суду є необгрнутованими, оскільки наявність заохочень не може бути підставою для звільнення від притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вже зазначалось, відповідно до Дисциплінарного статут правом накладення дисциплінарних стягнень користуються прямі начальник. Відповідно, судом встановлено, що наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 30 липня 2013 року № 376 та наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 05 серпня 2013 року № 589о/с підписаний начальником генерал - лейтенантом міліції Коряк В.В.

Таким чином, при вирішенні справи суд дійшов висновку про те, що факт перебування позивача у нетверезому стані є достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту.

При накладенні дисциплінарного стягнення відповідач діяв в межах наданих повноважень, а стягнення, у виді звільнення з органів внутрішніх справ, відповідає видам дисциплінарних стягнень, які встановлено ст.12 Дисциплінарного статуту., підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем дотримано порядок та строки проведення службового розслідування, за наслідком якого складено акт службового розслідування та на підставі зазначеного документу винесено спірні накази, суд вважає порядок звільнення позивача з публічної служби дотриманим відповідачем.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваного наказу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Перевіривши оскаржуваний позивачем наказ на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає його обґрунтованим та правомірним, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник