Ухвала суду № 35268419, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9367/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови ВП №38021396 від 18.05.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування Постанови ВП №38021396 від 18.05.2013 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем винесено оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18 травня 2013 року ВП № 38021396 згідно із якою позивачу відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання за виконавчим листом Київського окружного адміністративного суду №2а-8832/10/1070 від 12.07.2012 року. Вказував на відсутність порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки поданий до примусового виконання виконавчий документ відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що вказана постанова суперечить нормам чинного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.11 року у справі №2а-8832/10/1070 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" задоволено: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 18.05.10 р. №0000282301/0/1747, №0000292301/0/1746, від 08.07.10 р. №0000282301/1/2145, №0000422301/1/2144, від 23.09.10 р. №0000282301/2/2813, №0000422301/2/2812 та від 14.12.10 р. №0000282301/3/3673, №00001042301/3/3672; присуджено до стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 20158, 6 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.12 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.11 р. у справі №2а-8832/10/1070 в частині визнання недійсними повністю та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.10 р. №0000282301/0/1747, від 08.07.10 р. №0000282301/1/2145, від 23.09.10 р. №0000282301/2/2813, від 14.12.10 р. №0000282301/3/3673 скасовано, в цій частині прийнято нову постанову, якою визнано частково недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.05.10 р. №0000282301/0/1747, від 08.07.10 р. №0000282301/1/2145, від 23.09.10 р. №0000282301/2/2813, від 14.12.10 р. №0000282301/3/3673 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 6 203 796, 5 грн., у тому числі, 3 116 298, 5 грн. основного платежу та 3 087 498 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті донарахованої суми за вказаними рішеннями відмовлено; в решті постанову суду І-ї інстанції залишено без змін.

За заявою позивача 12.07.12 року на виконання судового рішення видано виконавчий лист про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" судові витрати у розмірі 20 158, 6 грн., пред'явлений до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 року №845.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві від 21.03.13 року №06-08/1292-4045 позивача повідомлено про неможливість виконання виконавчого листа в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи.

15.05.13 року до Державної виконавчої служби України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 12.07.12 року по справі №2а-8832/10/1070 про стягнення судових витрат в розмірі 20158, 6 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 18.05.13 року ВП №38021396 у відкритті виконавчого провадження відмовлено з тих підстав, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі відсутні необхідні визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" реквізити - ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності та місцезнаходження боржника.

Постанова надіслана позивачу супровідним листом від 31.05.13 року і отримана ним 04.06.13 року згідно відмітки про реєстрацію; 14.06.13 року, в межах 10-денного строку, передбаченого ст. 181 КАС України, позивач звернувся до суду з позовом про її оскарження.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідний порядок визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 р. №845.

Згідно ч. 2 Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, згідно вищенаведених положень законодавства у виконавчому документі, в тому числі, про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, мають бути чітко визначені стягувач та боржник, і боржником у такому виконавчому документі має бути розпорядник (бюджетна установа) та одержувач бюджетних коштів, або підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У виконавчому листі Київського окружного адміністративного суду від 12.07.12 р. №2а-8832/10/1070 про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" судові витрати у розмірі 20158, 6, боржник не визначений взагалі, і, відповідно, не визначені його реквізити, передбачені ст. 18 Закону.

Державний бюджет України, визначений у виконавчому листі боржником, не є фізичною або юридичною особою, розпорядником (бюджетною установою) та одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою та організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Бюджет (в тому числі, і Державний бюджет України) за своєю правовою природою є планом формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно ст. 18 Закону, резолютивна частина судового рішення та сторони виконавчого провадження (стягувач та боржник) є окремими реквізитами виконавчого документа, і викладення у виконавчому листі резолютивної частини судового рішення не означає неможливість окремого визначення боржника у виконавчому провадженні, який не вказаний у резолютивній частині судового рішення.

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В даному випадку судове рішення ухвалене на користь позивача, відповідачем у адміністративній справі є Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області, і саме за рахунок її бюджетних асигнувань має здійснюватися відшкодування судових витрат, присуджених на користь позивача за рахунок державного бюджету України.

У пред'явленому до виконання виконавчому листі боржник, за рахунок бюджетних асигнувань якого мають відшкодовуватися судові витрати, відсутній, тоді як чинне законодавство не передбачає можливість стягнення за рахунок бюджету коштів без визначення конкретного розпорядника бюджетних коштів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 листопада 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.