Постанова № 35268229, 11.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/2291/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, cудді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представників позивача Антонюка Р.В., Мартинюка С.І.,

представника відповідача Романік Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕП» (далі - позивач, ТзОВ «НЕП», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Луцька ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08 серпня 2013 року №905-19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2013 року Луцькою ОДПІ винесено податкову вимогу №3 про сплату узгодженого грошового зобов'язання у загальному розмірі 1 935 872,87 грн., яке нараховане інспекцією податковими повідомленнями-рішеннями від 13 серпня 2012 року №№ 0001032201, 0001042201 згідно яких було донараховано податок на додану вартість у розмірі 9 292,00 грн., застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 323,00 грн. та збільшено податок на прибуток на 10 685,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Волинського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 12 листопада 2012 року №2а/0370/3739/12 позовну заяву підприємства залишив без руху. Товариство не погодилося з ухвалою суду та оскаржило її до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвало від 05 грудня 2012 року №180744/12 відкрив апеляційне провадження.

На думку позивача, оскільки ТзОВ «НЕП» звернулося до суд з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 серпня 2012 року №№ 0001032201, 0001042201, і як наслідок згідно чинного законодавства (Податкового кодексу) грошові зобов'язання за цими рішенням є неузгодженими, а тому за таких обставин у відповідача були відсутні підстави для винесення податкової вимоги. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 08 серпня 2013 року №905-19.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Додатково просили звернути увагу суду на ту обставину, що при розгляді скарги позивача Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено службове розслідування, за результатами якого з посади звільнено головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ОСОБА_5

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у своїх письмових запереченнях від 08 листопада 2013 року №1157/10/10-07 та у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечує з тих підстав, що до податкового органу не надходило ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 13 серпня 2012 року №№ 0001032201, 0001042201, а відтак, на думку податкової інспекції, грошові зобов'язання за цими рішеннями є узгодженими. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області 13 серпня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення №№ 0001042201, 0001562201, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕП» нарахований податок на додану вартість у загальному розмірі 1 053 791,50 грн. та податок на прибуток підприємств у розмірі 882 067,00 (а.с.27-28).

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ «НЕП» оскаржило їх до Волинського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 12 листопада 2012 року №2а/0370/3739/12 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати судового збору у належному розмірі (а.с.8).

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням позивач оскаржив його до Львівського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 05 грудня 2012 року №180744/12 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «НЕП» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року по справі №2а/0370/3739/12 (а.с.9).

Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області 08 серпня 2013 року винесена податкова вимога №905-19 за формою «Ю» про сплату ТзОВ «НЕП» узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 1 935 872,87 грн. (а.с.21).

Як вбачається зі змісту податкової вимоги та листа Луцької ОДПІ від 21 серпня 2013 року №2886/10/221 грошове зобов'язання за податковою вимогою від 08 серпня 2013 року №905-19 виникло на підставі податкових повідомлень-рішень №№ 0001042201, 0001562201 від 13 серпня 2012 року (а.с.10).

Підприємство оскаржило вищезазначену вимогу в адміністративному порядку, однак рішенням Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, яке викладено в листі від 18 вересня 2013 року №3673/19/22.6 скаргу ТзОВ «НЕП» залишено без задоволення. При цьому, слід зазначити, що за результатами службового розслідування за фактами викладеними в скарзі притягнуто до відповідальності та звільнено з органів державної податкової служби головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області ОСОБА_5 (а.с.13).

В подальшому підприємство оскаржувало податкову вимогу до Головного управління Міндоходів у Волинській області та Міністерства доходів і зборів України, однак рішеннями від 12 вересня 2013 року №1688/10/10.2-06 та від 11 жовтня 2013 року №13023/8/99-99-11-02-01-15 скарги позивача залишено без задоволення (а.с.15-18).

Надаючи правову оцінку вищезазначеній податковій вимозі суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Системний аналіз вищезазначених положень Податкового кодексу України дає підстави суду дійти висновку, що факт узгодженості чи неузгодженості грошового зобов'язання ставиться в залежність від того, чи звернувся платник податку до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на підставі яких виникло таке грошове зобов'язання. При цьому, пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України чітко визначає, що грошове зобов'язання є неузгодженим саме з моменту звернення платника податку до суду, а не з моменту винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Надаючи таке трактування Податкового кодексу України суд також керується положенням пункту 56.21 статті 56 Кодексу, відповідно до якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У розглядуваному випадку позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001042201, 0001562201 від 13 серпня 2012 року та ухвалою суду від 12 листопада 2013 року його позовна заява залишена без руху. Зазначена ухвала не набрала законної сили, оскільки оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду (а.с.8-9).

Таким чином, оскільки позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду, тобто оскаржив податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ №№ 0001042201, 0001562201 від 13 серпня 2012 року у судовому порядку, тому грошові зобов'язання за ними вважаються неузгодженими до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин доводи податкового органу про узгодженість грошових зобов'язань ТзОВ «НЕП» за податковими повідомленнями-рішеннями Луцької ОДПІ №№ 0001042201, 0001562201 від 13 серпня 2012 року є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому суд не приймає до уваги посилання Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області на Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1037, оскільки вищезазначений нормативно-правовий акт втратив чинність з 30 листопада 2012 року та на розглядувані правовідносини не поширюється.

Також суд не бере до уваги посилання Луцької ОДПІ на пункт 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року №1236, оскільки цей документ визначає порядок внутрішнього обліку грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями та з огляду на пріоритетність законів перед підзаконними нормативно-правовими актами не може визначати момент з якого грошове зобов'язання вважається не узгодженим, тобто підміняти собою положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, суб'єкт владних повноважень, неправомірно застосував норми Податкового кодексу України до платника податків - ТзОВ «НЕП» та не надав суду жодних обґрунтованих письмових доказів щодо правомірності податкової вимоги.

Як визначено частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкову вимогу від 08 серпня 2013 року №905-19, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме винесена не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Податковим кодексом України.

Оскільки позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001042201, 0001562201 від 13 серпня 2012 року, тому суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання за цими рішенням є не узгодженим, а відтак податкова вимога Луцької ОДПІ від 08 серпня 2013 року №905-19 винесена всупереч положенням Податкового кодексу України, тобто протиправно. На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі шляхом визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08 серпня 2013 року №905-19.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «НЕП» за подання даного позову платіжним дорученням від 15 лютого 2013 року №384 сплатило судовий збір у розмірі 2 294,00 грн., тобто на 1835,20 грн. більше, ніж того вимагає Закон України «Про судовий збір» при поданні позову майнового характеру (а.с.2).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП» з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 458,80 грн.

Суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1835,20 грн. здійснюється за правилами статті 7 Закону України «Про судовий збір» за письмовою заявою підприємства.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08 серпня 2013 року №905-19.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕП» (43005, м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 13349945, р/р 260012098 в філії ПАТ «Кредитпромбанк» в м. Луцьку, МФО 303741) судовий збір у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 15 листопада 2013 року.