Постанова № 35267997, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1103/13-а(в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року № 0000071720/111.

Київський окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 10 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на обліку Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та зареєстрована як платник податку на додану вартість.

У листопаді 2012 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження правових відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» за березень-грудень 2009 року, лютий-листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 06 листопада 2012 року № 1646/17-2/НОМЕР_1 (т.1 а.с.15-34).

Згідно з висновками зазначеного акту, відповідачем було встановлено фіктивність господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», а також порушення вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за березень - грудень 2009 року та лютий - листопад 2010 року на загальну суму 666685,29 грн.

На підставі та на виконання акту від 06 листопада 2012 року № 1646/17-2/НОМЕР_1 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року № 0000071720/111 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 601316,25 грн., у тому числі 481053,00 грн. за основним платежем та 120263,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» були укладені договори (т. 1 а.с. 79-124) з виконання позивачем робіт з комплексного обслуговування транспортних засобів, які належать позивачу та які були задіяні при виконанні умов договорів з товариством з обмеженою відповідальністю «Данзас», Київ ЛТД», закритим акціонерним товариством «Крафт Фудз Україна» і товариством з обмеженою відповідальністю «ДХЛ Логістіка (Україна)», а також наданням позивачу послуг, в тому числі транспортно-експедиційних, пов'язаних з виконанням позивачем замовлень.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було надано наступні документи: податкові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, дорожні листи, довіреності та інша первинна документація, що підтверджує транспортування, зберігання,прийняття вантажу.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, визначають товарно-транспортну накладну як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 11.1 наведених вище Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів. Окрім того, з положень зазначеного підзаконного нормативно-правового акту також вбачається, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи зазначені в п.4 Договору № 046 від 02 серпня 2010 року (т.1 а.с.91), в п.4 Договору № 025 від 24 червня 2009 року (т.1 а.с.108), укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», є у переліку документів, які повинні складатися під час виконання цих угод ,проте в матеріалах справи відсутні як товарно-транспортні накладні так і подорожні лити на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій між сторонами.

Окрім того, у п.3.12 Договору № 046 від 02 серпня 2010 року (т.1 а.с.91), у п.3.12 Договору № 025 від 24 червня 2009 року (т.1 а.с.108), укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», передбачено обов'язок перевізника, яким у даному випадку є контрагент позивача, надавати замовнику належним чином заповнену товарно-транспортну документацію після виконання перевезення по кожному встановленому замовником маршруту. У п.2.6 Договору № 015 від 24 грудня 2008 року, укладеного між вказаними вище сторонами, передбачено обов'язок перевізника, яким у даному випадку є товариство з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», видавати вантаж одержувачу, вказаному у товарно-транспортній накладній.

Викладене, надає підстави вважати, що відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів, укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», на підставі яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було сформовано податковий кредит, товарно-транспортні накладні належать до обов'язкової первинної документації, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій між сторонами угоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку у позивача відсутня первинна документація, що є обов'язковою для підтвердження факту виконання господарських угод, на підставі яких фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було сформовано податковий кредит. З документів, які містяться у матеріалах справи, вбачаються лише формальні обставини договірних правовідносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», які є недостатніми для встановлення реальності виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та вказаним контрагентом.

Окрім того, дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові накладні, які були надані позивачем, не містять даних, що дають змогу визначити посаду особи, яка посвідчила їх своїм підписом.

Зазначені недоліки первинних документів надають підстави для висновку про те, що вони складені із порушенням вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що з матеріалів справи не вбачається реальність виконання господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт». Податкові накладні, надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами із товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», не можна вважати належною первинною документацією у розумінні законодавства в галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Дослідження вимог податкового законодавства, а саме ст.ст. 5, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надає підстави стверджувати, що платник податку повинен формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг).

Окрім того, податкові накладні, за якими платник податку на додану вартість отримує право на формування податкового кредиту, повинні видаватися виключно на підставі здійснення реальних господарських операцій та мають відповідати вимогам законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, містити посади осіб, які брали участь у відповідній господарській операції та підписали названі документи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у позивача відсутня належна первинна документація, яка надає право на формування податкового кредиту та підстави для спростування висновків Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки від 06 листопада 2012 року № 1646/17-2/НОМЕР_1.

Окрім того, при з'ясуванні питання щодо реальності господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» колегією суддів також було встановлено, що із акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт», складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 23 квітня 2012 року № 202/22-08/35849950, в якому Державна податкова інспекція у печерському районі міста Києва дійшла висновку про те, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у товариства з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість підприємствами-покупцями. Також, в ході проведення перевірки не було підтверджено наявність поставок за договорами, укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт» та його контрагентами, що за ланцюгом причинно-наслідкового зв'язку виключає реальність здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Трансгідропласт».

З огляду на це, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року № 0000071720/111, прийняте відповідачем, є правомірним та, відповідно, не підлягає скасуванню, а тому апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби необхідно задовольнити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно до ч.1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а отже є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України,колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - скасувати.

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.