Рішення № 35267490, 04.11.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/8018/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року м.Херсон

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді Черниш О.Л.

при секретарі Верескун Є.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2 представника відповідача - управління освіти Херсонської міської ради - Кривоноса Максима Григоровича, представника відповідача - Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 - адвоката Пацалової Тамари Валеріївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління освіти Херсонської міської ради, Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просить скасувати наказ управління освіти Херсонської міської ради від 27.08.2013року №1346 та наказ №119 від 29.08.2013року Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55, поновити її на роботі на посаді заступника директора школи з навчально-виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55, стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з управління освіти Херсонської міської ради мораль ну шкоду в сумі 25000гривень.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила такі обставини:

Наказом управління освіти Херсонської міської ради №1040-к від 28.08.2008року та наказом по школі №73 від 29.09.2008року позивачку було призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55.

Наказом управління освіти Херсонської міської ради №1346-к від 27 серпня 2013року та наказом по школі від 29.08.2013року №119 позивачку було звільнено з посади заступника начальника директора з навчально - виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Херсонської міської ради згідно п.3 ст.41 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи) 29 серпня 2013року.

Позивачка вважає накази незаконними з наступних підстав.

Управління освіти в оскаржуваному наказі посилається на конфлікт, який стався між позивачкою та заступником директора з виховної роботи ОСОБА_5.13.12.2011року, в ході якого, на думку управління освіти, позивачка штовхнула ОСОБА_5 і вона отримала легкі тілесні ушкодження.

Крім того, в наказі управління освіти посилається на постанову Комсомольського районного суду від 12.07.2013року щодо закриття кримінальної справи приватного обвинувачення у зв»язку з примиренням між позивачкою та ОСОБА_5 та на рішення комісії по трудових спорах від 28.12.2011року Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55.

Постанова про закриття кримінальної справи є законним актом, що встановлює факт закриття кримінальної справи і не встановлює факт нанесення позивачкою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, тим більше аморального вчинку.

Актом, що встановлює факт вчинення особою певних протизаконних дій може бути тільки вирок суду, а тому факту вчинення позивачкою незаконних дій не доведено.

Відповідно до п.3 ст.41КЗпП України підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до пунктів 18.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставою для звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний з продовженням даної роботи. Звільнення за п.3 ст.41КЗпП не є дисциплінарним стягненням, але при цьому має бути враховано час, який минув після вчинення аморального проступку, його тяжкість, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Позивачка вважає, що оскаржуваний наказ не підтверджено конкретними фактами, які б свідчили про здійснення нею аморального вчинку, несумісного з продовженням роботи заступника директора школи з навчально - виховної роботи. Жоден з наведених в наказі управління освіти №1346-к від 27 серпня 2013року доводів не може бути підставою для звільнення позивачки з роботи за п.3 ст.41 КЗпП України.

Позивачка вважає, що будь-якого аморального проступку вона не вчиняла. І доказом цього є постанова Комсомольського районного суду м. Херсона від 12.07.2013року, в якій відсутні дані про доведеність вини позивачки у конфліктній ситуації.

Посилання в наказі управління освіти №1346-к від 27 серпня 2013року на рішення комісії по трудових спорах від 28.12.2011року №55 є також безпідставним.

При винесенні управлінням освіти наказу №1346 -к не враховано той факт, що з часу конфліктної ситуації до видачі наказу сплинуло 1 рік і 8 місяців.

Адміністрації школи про наявність конфлікту між позивачкою та ОСОБА_5 було відомо в грудні 2011року, але на той час управління освіти не вбачало в діях позивачки аморального проступку, а тому висновок управління про аморальність проступку після сплину 1 року 8 місяців є неправомірним.

24.05.2013року позивачка зверталася до управління освіти із заявою про наявність довготривалої конфліктної ситуації в школі №55, яка викликана різними чинниками.

На звернення позивачки управління освіти у відповіді від 20.06.2013року зазначило, що не пов»язує існування конфліктної ситуації з діями позивачки, а тому позивачка вважає, що висновок управління освіти в наказі про порушення нею принципів, встановлених частиною 6 статті 56 Закону України «Про освіту» та вчинення аморального проступку є незаконним та безпідставним.

Управління освіти в оскаржуваному наказі не дало оцінку тому факту, що після 13.12.2011року позивачка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи без будь-яких зауважень до її роботи зі сторони директора школи та управління освіти.

Також не враховано того факту, що позивачка працює в школі з 1998року.

Управління освіти не врахувало того факту, що конфліктна ситуація між позивачкою та ОСОБА_5 склалася на підґрунті особистих стосунків більш, ніж три роки тому, і весь цей час ОСОБА_5 намагається скомпрометувати позивачку шляхом численних скарг та створення перешкод в її роботі, метою яких є звільнення позивачки з роботи, заручившись при цьому підтримкою директора школи.

Видання управлінням освіти наказу №1346-к від 27.08.2013року є ще одним проявом наміру за будь-яких обставин звільнити позивачку з роботу.

На обґрунтування зазначеного доводу позивачка вказує такі обставини: 17.06.2011року за клопотанням заступника директора з виховної роботи та голови ПК ОСОБА_5 її було звільнено з роботи, у грудні 2011року за ініціативою ОСОБА_5 позивачку було безпідставно виключено з членів профспілок, створення КТС та винесення рішення КТС щодо клопотання про звільнення позивачки відбулося за ініціативи та заяви ОСОБА_5

Влітку 2013року в газеті «Гривна» з»явилася публікація щодо конфліктної ситуації в школі та ганебними висловлюваннями на адресу позивачки. В зазначеній публікації директор школи, незважаючи на відсутність рішення суду, зазначила, що коли судові тяжби завершаться вона «планує» клопотати про звільнення позивачки перед міським управлінням освіти.

Внаслідок незаконного звільнення з роботи позивачці завдано моральної шкоди. Після звільнення з роботи вона відчуває себе психологічно пригніченою та морально зніченою, пережила інтенсивні психічні страждання. Відчуває страх, що разом із втратою роботи позбулася постійного стабільного заробітку і не зможе прогодувати себе і дитину.

Позивачка вважає, що її звільнено не тільки незаконно, але і ганебною для педагогічного працівника підставою - вчинення аморального проступку, якого вона не вчиняла.

Позивачка сумлінно працювала на педагогічних посадах з 1998року, ніколи не мала дисциплінарних чи адміністративних стягнень, а лише заохочення. Не впевнена, що після такого звільнення знайде роботу, яка б відповідала її кваліфікації і рівню заробітною плати.

Розмір завданих їй внаслідок незаконного звільнення з роботи моральних страждань позивачка оцінює в 25000гривень.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, просили суд його задовільнити.

Представники відповідачів позов не визнали, просили суд відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Херсонської міської ради.

Наказом управління освіти Херсонської міської ради №1346-к від 27 серпня 2013року та наказом по школі від 29.08.2013року №119 позивачку було звільнено з посади заступника начальника директора з навчально - виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Херсонської міської ради згідно п.3 ст.41 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи) 29 серпня 2013року.

Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України звільнення на підставі вказаної норми закону можливе лише за наявності одночасно трьох умов - 1)вчинення працівником аморального проступку; 2) працівник, який вчинив аморальний проступок, виконує виховні функції; 3) вчинений працівником аморальний проступок є не сумісним з продовженням даної роботи.

Відсутність хоча б однієї з визначених у п.3 ст.41КЗпП України умов виключає звільнення працівника на підставі п.3 ст.41КЗпП України.

Суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 була в наявності лише одна умова, яку управління використало для звільнення ОСОБА_1 , - ОСОБА_1 є працівником, який виконує виховні функції, а наявність однієї цієї умови без сукупності з двома іншими немає будь-якого значення.

В оскаржуваному наказі не обґрунтовано наявності двох інших умов, і в судовому засіданні представниками відповідачів не було доведено наявності цих умов, які б давали відповідачам підстави для звільнення позивачки.

До такого висновку суд прийшов, враховуючи наступні обставини.

Закон не визначає поняття аморального проступку, а тому за змістом п.3 ст.41КЗпПУ визначення аморального проступку є оціночним поняттям, тобто обставини вчинення проступку, оцінка проступку, як аморального, має бути дана роботодавцем в наказі про звільнення, оскільки іншої форми документу, де б давалася така оцінка, законом не визначено.

Виклад обставин вчинення проступку є обов»язковим з посиланням на докази, оскільки повинна бути доведена факт(подія) подія проступку.

Крім того, в цьому ж наказі має бути доведено, що вчинення аморального проступку є несумісним з продовженням цієї роботи.

Оскаржуваний наказ не містить нівикладу змісту та обставин проступку, не містить оцінки чому цей проступок є аморальний, а та обставина, що працівника було звільнено після сплину 1 року 8 місяців після «конфліктної ситуації» вказує на те, що «конфліктна ситуація» аж ніяк не вплинула на продовження роботи ОСОБА_1 у школі.

Управління освіти в оскаржуваному наказі посилається на конфлікт, який стався між позивачкою та заступником директора з виховної роботи ОСОБА_5.13.12.2011року, в ході якого, на думку управління освіти, позивачка штовхнула ОСОБА_5 і вона отримала легкі тілесні ушкодження.

Виникнення конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у школі аж ніяк не свідчить про вчинення ОСОБА_1 аморального проступку.

В наказі не зазначено де саме стався конфлікт - в школі, на вулиці, в квартирі тощо.

Відсутність місця визначення конфлікту та його конкретні обставини ставить під сумнів існування такого конфлікту.

За вказаних обставин незрозуміло на підставі чого управління освіти зробило висновок, що «в результаті конфлікту ОСОБА_1 штовхнула ОСОБА_5 внаслідок чого остання вдарилася о шафу та отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, крововиливу у м»які тканини голови потиличної області зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та потягли короткочасний розлад здоров»я».

Причинення тілесних пошкоджень є кримінальним правопорушенням і відповідно до ст.62 Конституції України вина особи у його вчиненні може бути встановлена лише вироком суду.

Таким чином, управління освіти за відсутності повноважень на те, прийняло рішення про винуватість ОСОБА_1 у причиненні легких тілесних пошкоджень ОСОБА_5 ОСОБА_1, але відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Украіні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно абзацу 2-го оскаржуваного наказу управління при визначенні винуватості ОСОБА_1 керувалося ст.46КК України.

Про те, що управлінням в основу доведення винуватості ОСОБА_1 у причиненні ОСОБА_5 тілесних пошкоджень покладено ст.46КК України, підтвердив в судовому засіданні і представник управління освіти., який пояснив, що відповідно до змісту ст.46КК України за наявності постанови Комсомольського районного суду м. Херсона про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 ОСОБА_1 вважається винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Такого порядку визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушенняКонституцією України та законами України не встановлено.

Крім того, посилання управління в оскаржуваному наказі на те, що управління керується ст.46КК України є некоректним не тільки з підстав відсутності в управління повноважень , але і некоректним в розумінні використання норми закону, оскільки керуватися можна тільки процесуальним законом, а ст. 46 КК України є нормою матеріального права.

Постанова Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 липня 2013року про закриття кримінальної справи, на яку посилається в оскаржуваному наказі управління, є законним актом, що встановлює факт закриття кримінальної справи, але не встановлює факту нанесення позивачкою тілесних ушкоджень ОСОБА_5, і не доводить вчинення ОСОБА_5 аморального проступку.

В обґрунтування вчинення аморального проступку ОСОБА_1 управління освіти в оскаржуваному наказі посилається на рішення комісії по трудових спорах від 28.12.2011року Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55.

Посилання в оскаржуваному наказі управління освіти на рішення комісії по трудових спорах від 28.12.2011року школи №55 є безпідставним, оскільки згідно ст.ст.221,224 КЗпП України КТС розглядає спори, що виникають між власником та працівником, а згідно ст.225КЗпПУ спір КТС може розглядатися лише за зверненням працівника, у якого виник спір між власником або уповноваженим ним органом.

Спору між ОСОБА_1 та ЗОШ №55 або управлінням освіти не існувало, ОСОБА_1 до комісії по трудових спорах школи №55 не зверталася, а КТС не наділена повноваженнями розглядати спори за заявами інших працівників, у яких не існує спору з власником.

Всі ці факти встановлені рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.03.2012року у справі №2114/292/12.

Комісія з трудових спорів не наділена повноваженнями визначати характер проступків, вчинених працівниками, в тому числі і давати оцінку проступкам, як аморальним.

В рішенні КТС йдеться про ніби-то порушення ОСОБА_1 принципів, закладених частиною 6 статті 56 Закону України «Про освіту», КТС .

Не зазначивши жодного конкретного факту, КТС дійшла висновку, що ОСОБА_1 не може вважатися особою з високими моральними якостями, а тому її перебування на посаді заступника директора є недоцільним.

Таким чином, рішення КТС містить загальні фрази, не підтверджені жодними фактами, але в рішенні КТС не йдеться не тільки про вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, а взагалі не зазначено будь-якого проступку.

Як уже зазначалося вище відповідно до п.3 ст.41КЗпП України підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до пунктів 18.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставою для звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний з продовженням даної роботи. Звільнення за п.3 ст.41КЗпП не є дисциплінарним стягненням, але при цьому має бути враховано час, який минув після вчинення аморального проступку, його тяжкість, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання. Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

На час винесення управлінням освіти наказу №1346 з часу «конфліктної ситуації», зазначеної в наказі, сплинуло 1 рік і 8 місяців.

Представники відповідачів не оспорювали обізнаності управління освіти про «конфлікту ситуацію», яка сталася у школі №55 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, і з приводу звільнення ОСОБА_1 через такий тривалий строк після конфлікту пояснювали, що для звільнення з посади ОСОБА_1 до прийняття рішення у кримінальному провадженні не було підстав, оскільки тільки при визнанні її винною можна були звільнити за вчинення аморального вчинку.

Вчинення аморального проступку працівником не потребує доведення вчинення особою цього вчинку судом, оскільки аморальність проступку визначається, виходячи із моральних засад суспільства.

Закон хоч і не визначає строків для звільнення працівника з посади за вчинення аморального проступку, але, з урахуванням того, що проступок має бути несумісним з продовженням даної роботи, то звільнення має бути негайним зразу ж після виявлення проступку.

Після «конфліктної ситуації» в грудні 2011році і до видачі наказу 27 серпня 2013року ОСОБА_1 продовжувала працювати заступником директора з навчально-виховної роботи, і події грудня 2011року жодним чином не були перешкодою для виконання нею покладених на нею трудових обов»язків.

Про відсутність таких перешкод суд робить висновок з урахуванням того, що протягом вищезазначеного періоду ОСОБА_1 працювала без жодних зауважень, до закриття кримінального провадження ніхто й «не згадував» про «конфліктну ситуацію» в грудні 2011року.

Тривалість періоду продовження роботи після «конфлікту» вказує на відсутність вчинення проступку ОСОБА_1 не сумісного з продовженням роботи.

При вирішенні питання про законність звільнення позивачки суд також повинен був би дати оцінку вчиненому ОСОБА_1 проступку на відповідність його моральним засадам суспільства, але суд позбавлений такої можливості, оскільки в наказі управління , не викладено змісту та обставини вчинення проступку, а лише зроблено загальне посилання на «конфлікт, який виник між заступником директора з навчально-виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 ОСОБА_1 та заступником директора з виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 ОСОБА_5.», а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, в оспорюваному наказі про звільнення ОСОБА_1 не міститься жодних відомостей про вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, а тому оскаржуваний наказ управління освіти є незаконним і підлягає скасуванню.

Наказ по Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 119 від 29.08.2013року дублює наказ управління освіти, а тому також підлягає скасуванню

Наказ по Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №52 від 17.06.2011року дублює наказ управління освіти, а тому також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При вирішенні питання про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи із заробітку ОСОБА_1 за червень, липень 2013року( 9713,23) та кількості робочих днів у зазначені місяці - 43( 9713,23грн.:43=225,89), кількості робочих днів з 29 серпня 2013року по 01 листопада 2011року включно (47) середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 10616,83гривень.

Суд вважає, що незаконним звільненням ОСОБА_1 причинена моральна шкода, оскільки незаконне звільнення призвело до моральних страждань. Суд погоджується з доводами позивачки, що її було звільнено, крім того, що незаконно, але із ганебних для педагога підстав.

Після звільнення позивачка почувалася психологічно та морально пригніченою, пережила інтенсивні психічні страждання, відчувала страх, що втратила джерело засобів до існування.

За викладених обставин, з урахуванням тривалості страждань, суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а саме: у розмірі 5000гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 179, 209, 212, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України, на підставі п.3.ст.41, ст.ст.235,237-1 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до управління освіти Херсонської міської ради, Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Херсонської міської ради про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди - задовільнити частково.

Визнати незаконними та скасувати: наказ управління освіти Херсонської міської ради від 27 серпня 2013 року №1346-к, наказ Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 від 29 серпня 2013 року №119.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №55 Хекрсоонської міської ради з 29 серпня 2013 року.

Стягнути із управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) гривень 83 копійки та моральну шкоду у розмірі 5000 (п»ять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із управління освіти Херсонської міської ради на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора школи з навчально - виховної роботи Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Херсонської міської ради №55.

Рішення протягом 10-ти днів з дня його проголошення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися, починаючи з 10 листопада 2013 року.

Суддя Черниш О.Л.