Ухвала суду № 35265993, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3866/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агроскоп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС щодо визнання в акті від 19.02.2013 № 89/22-01/36263404 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп» (код ЄДРПОУ 36263404), з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.01.2010 по 28.12.2012» нікчемними правочинів, укладених між TOB «Агроскоп» (код ЄДРПОУ 36263404) та ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1); визнати незаконним та скасувати винесене ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0000962300 від 07.03.2013, згідно з яким відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 2 298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп.; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0000952300 від 07.03.2013, згідно з яким відповідачем збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.02.2013 по 12.02.2013 на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 06.02.2013 №106 посадовою особою згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області капітана податкової міліції Середи В.В. від 22.01.2013 «Про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агроскоп» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агроскоп» з питань дотримання вимог податкового законодавства про проведення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 по 28.12.2012.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 19.02.2013 №89/22-01/36263404, в якому встановлені наступні порушення, а саме:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1838 грн., у тому числі за І квартал 2012 року на суму 735 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 473 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 630 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1750 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 1150 грн., за жовтень 2012 року на суму 600 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС 07.03.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000952300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 2188 грн., з яких: 1750 грн. - за основним платежем; 438 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000962300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 2298 грн., з яких: 1838 грн. - за основним платежем; 460 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не наділений компетенцією визнання правочинів недійсними, а також оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договори-заявки № 23/9 від 23.03.2012, № 10/15 від 10.04.2012, № 4 від 03.08.2012, відповідно до яких перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до місяця призначення і видати уповноваженій особі, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

На підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані податковому органу договори-заявки № 23/9 від 23.03.2012, № 10/15 від 10.04.2012, № 4 від 03.08.2012; оборотно-сальдову відомість; акт виконаних робіт; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано податковому органу належним чином оформлені документи первинного обліку, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає ТОВ «Агроскоп» право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ФОП ОСОБА_2 При цьому, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Посилання апелянта на те, що СУ ДПС у Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №32012100000000001 від 21.11.2012 щодо ФОП ОСОБА_4, який за попередньою змовою з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_2 та невстановленими слідством особами документально оформив видимість операцій з купівлі-продажу товарів, надання послуг, виконання робіт в період 2010-2012 років, які фактично не виконувались, з підприємствами вигодонабувачами, що свідчить про фіктивний характер взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 є безпідставними з оляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, відкриття кримінального провадження не може мати наслідком визнання правочинів, укладених раніше, недійсними, якщо це не буде прямо зазначено у вироку, винесеному судом за результатами розгляду такої справи.

При цьому, апелянтом не надано суду вирок суду, яким би було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, то позов ТОВ «Агроскоп» підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 № 0000962300 та № 0000952300.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.