Рішення № 35262146, 15.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13790/13-ц

Провадження № 2/344/5216/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 09.01.2003 року у відділі РАЦС Івано-Франківського МУЮ, актовий запис №18, дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити проживати із матір'ю, прізвище позивача при реєстрації розірвання шлюбу змінити на дошлюбне - ОСОБА_2..

Позовну вимогу про розірвання шлюбу аргументувала тим, що постійно виникало в них з відповідачем непорозуміння, у них різні погляди та інтереси на життя і сім'ю. Відповідач зловживає спиртними напоями, погрожує позивачу розправою, переслідує та ображає, часто не ночує вдома. На примирення не згідна. Неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, просила залишити проживати з нею.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти розірвання шлюбу, вказавши на бажання зберегти сім'ю. Однак, позивач звернула увагу суду, що піддавалася насиллю зі сторони відповідача, а тому подальше збереження шлюбу є небезпечним для неї та дитини.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.07.2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, сторони зареєстрували шлюб 09.01.2003 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 18 (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.4) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.6).

В ході судового розгляду справи встановлено, що в сторін постійно виникало непорозуміння, спричинене зловживанням зі сторони відповідача спиртними нароями, шлюб існує формально. Позивач зазначила про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються, відповідач неодноразово погрожував їй фізичною розправою, переслідував та ображав.

Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

В судовому засіданні позивач проти надання часу для примирення категорично заперечила, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини. Відповідач проти розірвання шлюбу заперечував, виявивши намір збереження сім'ї. Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст..51 Конституції України, ч.1. ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Позивач просила залишити їхніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживати з нею.

За ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем. А тому, клопотання позивача про те, щоб прізвище «ОСОБА_2» при розірванні шлюбу змінити на дошлюбне «ОСОБА_2», підлягає задоволенню.

07.11.2013 року позивач подала до суду уточнення до позовної заяви, в якій також просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі по 600 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач в судовому засіданні погодився оплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі по 600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 141, 180 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Як зазначено ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина 1 ст.182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст.182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму, визначеного державою для відповідної категорії дітей.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши обставини справи та письмові докази, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовну вимогу щодо стягнення аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття слід також задовольнити: визначити розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно до досягнення дітей повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 07.11.2013 року (з часу подачі до суду заяви про уточнення позовних вимог).

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112, 113, 182, 184 СК України, керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 09.01.2003 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №18.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 600 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 07.11.2013 року.

Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір'ю ОСОБА_2.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивача «ОСОБА_2» змінити на дошлюбне «ОСОБА_2».

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2013 року.

Суддя Польська М.В.