Ухвала суду № 35261767, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

"05" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/13424/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Юхименка О.В., Дурасової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 р. у справі № 2а/0470/13424/12

за позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНТА-ТРЕЙД"

про застосування арешту рахунків платника податків, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому позивач просить накласти арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Аланта-Трейд» (код ЄДРПОУ 24611518), які знаходяться на розрахункових рахунках в банках, а саме:

- № 26002053500010 Криворізька філія ПАТКБ "Приватбанк", м. Кривий Ріг МФО 305750;

- № 26064012078980,26008012078980 Криворізька філія AT «Банк «Фінанси та кредит»» МФ0305835;

- №26007000082415, 26007000081483 ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 306964;

- № 2600407799001 Дніпр. Філія ФАБ «Експрес-Банк» МФО 306964;

- №2600030160921 ПАТ «Банк Перший» МФО З20995.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю податкового боргу та посиланням на пп.20.2.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Постанова суду вмотивовано тим, що застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів

на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку. Суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема застосовано положення ст. 93 ПКУ, яка не регулює спірні правовідносини.

Просить скасувати постанову суду та задовольнити позовні вимоги повністю.

В судове засідання представники сторін, повідомлені належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явилися до суду, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків знаходиться ТОВ «Аланта Трейд», яке на даний час має заборгованість перед бюджетом в сумі 2 566 927,69грн.

В зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернене стягнення та за наявністю податкового боргу у ТОВ «Аланта Трейд», позивач просить стягнути зазначену заборгованість шляхом накладення арешту на рахунки вказаного платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу (а.с. 20); складно акт опису майна (а.с. 25), згідно якому підприємство має грейдер, марка ДЗ-122-Б, державний номер 42025 АА, вартість якого не встановлена, оскільки опис активів проведено за даними Інспекції Держтехнагляду облдержадміністрації, а встановити його вартість не можливо через відсутність автогрейдера (а.с. 54). Про відсутність підприємства за місцезнаходженням свідчать відповідні докази (а.с. 85-85).

Разом з тим, у відповідності до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 201 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, позивачем не доведено, що балансова вартість майна менше суми податкового боргу, а тому відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках банків.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на невиконання податковим органом положень

Податкового кодексу України в частині, що передбачає обов'язкові підстави для накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції положень ст. 94 Податкового кодексу України, оскільки арешт розрахункових рахунків в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст. 94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Щодо порушень судом першої інстанції норм матеріального права, то слід зазначити, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, порушення норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування судового рішення тільки у разі, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи або питання. Відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин слід залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 р. у справі № 2а/0470/13424/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Ю.В. Дурасова