Ухвала суду № 35261134, 28.10.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

28.10.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/797/2460/2013р. Головуючий в 1 інстанції Пекарініна І.А.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Алєєва Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючої - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Козуб О.В., Лівінського С.В.

за участю:

секретаря - Пасечнік Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 18.07.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення часток у праві спільної часткової власності, поділ будинку, припинення права спільної часткової власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння №98 по вул.Ревякіна м. Севастополя, поділ останнього та про припинення права спільної часткової власності сторін на вказаний будинок.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення, з ухваленням нового про задоволення позову. Апелянт вказує, він є власником 11/50 часток вказаного домоволодіння, відповідачам належить 12/25 часток, ОСОБА_7 3/10 частки. У 2012 році ОСОБА_7 зареєстрував належні йому 3/10 частки домоволодіння як окремий житловий будинок, в зв'язку з чим, на думку позивача, розмірі належних йому та відповідачам часток в праві власності на будинок підлягають новому встановленню з виділенням йому долі будинку /11/50 часток/ в окремий об'єкт нерухомості та з припиненням права загальної часткової власності на вказане майно. Відмовляючи в задоволенні позову суд не дав належної оцінки цим обставинам.

28.10.2013 року сторони по справі звернулись до апеляційного суду з заявою про затвердження мирової угоди /а.с.60-61/.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання та заява про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягають.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.358, ч.ч.1, 3 ст.364 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п.п.6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Зі справи видно, що вступившим в законну силу рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25.06.1998 року проведений поділ будинку по АДРЕСА_1 між співвласниками останнього з переобладнанням будинку /а.с.7-9/. В тому числі:

- на належні ОСОБА_7 3/10 частки /або 15/50 часток/ будинку виділено у будинку літ.«А» жила кімната 1-8, коридори 1-5 та 1-1, кухня 1-4, комори 1-3 та 1-2;

- на належні ОСОБА_8 11/50 часток виділено у будинку літ.«А» жилі кімнати 1-6 та 1-7;

- на належні ОСОБА_9 12/25 частки /або 24/50 часток/ виділено у будинку літ.«А» жилі кімнати 2-4 та 2-5, кухня 2-2, коридор 2-3.

Вказаним рішенням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зобов'язані закласти дверні отвіри між кімнатою 1-6 та коридором 1-5, та між кімнатами 1-7 і 1-8. ОСОБА_8 необхідно пробити дверний отвір між кімнатами 1-6 і 1-7, та крім того, необхідно з кімнати 1-7 зробити вихід у двір. Останні зобов'язані зробити окремі калитки для виходу на АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 10.02.2012 року /а.с.11/ право загальної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на домоволодіння по АДРЕСА_1 припинено.

04.10.2012 року ОСОБА_7 зареєстрував належні йому 15/50 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 як окремий об'єкт нерухомого майна з присвоєнням адреси АДРЕСА_1.

04.04.2006 року ОСОБА_8 та ОСОБА_3 уклали договір дарування, згідно якому належні ОСОБА_8 11/50 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 остання подарувала позивачу ОСОБА_3 /а.с.5/.

В 2011 році після смерті ОСОБА_9 відповідачі отримали свідоцтва про право власності на спадщину, а саме на 12/25 часток /або 24/50 частки/ вказаного домоволодіння, в рівних долях, тобто по 8/50 часток кожному.

Ухвалюючи рішення за позовом ОСОБА_3 суд належно оцінив викладене та ті факти, що долі сторін по справі в праві власності на будинок /11/50 у позивача та 24/50 у відповідачів/ визначені наявними у них правовстановлюючими документами /договір дарування, свідоцтва про спадщину/; ОСОБА_3 не надав доказів підтверджуючих, що належна йому частка будинку /дві жилих кімнати/ відокремлена як ізольована квартира та має самостійний вихід у двір та на вулицю; а також не надав доказів про те, що в даний час є технічна можливість переобладнати вказані кімнати в ізольовану квартиру і, правильно відмовив в задоволенні названих вимог.

Підстав для скасування, зміни рішення колегія не усматрівает, оскільки останнє не суперечить вимогам ч.ч.2, 3 ст.358, ч.ч.1, 3 ст.364, ст.380 ЦК України та п.6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок».

Оскільки подана до апеляційного суду мирова угода сторін по справі дубліруєт вимоги позовної заяви ОСОБА_3, колегія не усматрівает підстав для затвердження останньої як не заснованої на законі.

Керуючись викладеним, ч.1 ст.308 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 18.07.2013 року залишити без змін.

В задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, укладеної 28.10.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуюча: Н.Г. Алєєва

Судді: О.В. Козуб

С.В. Лівінський