Ухвала суду № 35259449, 31.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/58659/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012

по справі № 2а-6157/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазмонтаж» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Нафтогазмонтаж») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2011 №0000152301..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Експерт-Логістик» за весь період діяльності, за результатами якої складено акт перевірки від 02.09.2011 № 1019/23-3/31462406.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України від 16.01.03 (далі по тексту - ЦК України) в частині недотримання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «Нафтогазмонтаж» з постачальником ПП «Експерт-Логістик». Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон України №168/97-ВР), яке призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у листопаді 2010 року в сумі 790 968,77 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011 №0000152301 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість у розмірі 790968,77 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 197742,20 грн.

Також судами встановлено, що між позивачем та його контрагентом ПП «Експерт-Логістик» було укладено договір виконання робіт по ізоляції та реновації труб. Виконання договору підтверджується актом здачі-приймання робіт, платіжними дорученнями та податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. На час укладання договору контрагент позивача був платниками ПДВ згідно чинного законодавства та перебував у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладання договору.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні правові норми закріплені п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону N168/97-ВР та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні договору виконання робіт по ізоляції та реновації труб, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особою, яка має статус платників податку на додану вартість.

Фактичне виконання спірного договору підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Експерт-Логістик» правочином є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров