Постанова № 35258683, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 жовтня 2013 року 14:06 справа №826/14416/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Петровської-Іваніченко О.С.;

відповідача: Рудої Н.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехпостач"доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехпостач" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Нафтогазтехпостач") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003812220 та №0003822202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року відкрито провадження у справі №826/14416/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04 липня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів, зокрема Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби, у тому числі Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, та визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються, зокрема Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є правонаступником Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Подільському районі м. Києва).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №0003812220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Нафтогазтехпостач" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 421 327,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 737 142,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 684 285,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №0003822220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Нафтогазтехпостач" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3 090 174,30 грн., в тому числі за основним платежем - 2 475 769,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 614 404,80 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 квітня 2013 року №1553/22-2-05/36530018 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Нафтогазтехпостач" (код за ЄДРПОУ 36530018) з питань перевірки дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Технокомрезерв" (код за ЄДРПОУ 36303038) та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." (код за ЄДРПОУ 37701861) за період з 01.10.2011р. по 28.02.2013р." (далі по тексту - Акт перевірки).

З урахуванням листа ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №6639/10/22-2-14 у висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 139.1.6 та 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року - IV квартал 2012 року на загальну суму 2 475 769,50 грн., та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 737 142,00 грн., у тому числі за листопад, грудень 2011 року, січень-грудень 2012 року та січень 2013 року.

Вказані в Акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує наступним: за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін.", встановлено відсутність реального здійснення господарських операція вказаними підприємствами та порушення вимог Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість; в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32012110010000040, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, директор ТОВ "Технокомрезерв" - ОСОБА_3, повідомив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Наведена інформація, на думку відповідача, виключає можливість ТОВ "Нафтогазтехпостач" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін.".

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Нафтогазтехпостач" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки. Як додатковий аргумент на користь висновків Акта перевірки представник відповідача надав до суду копію вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №752/14820/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за частиною другою статті28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Нафтогазтехпостач" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В частині висновків Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат податкового кредиту з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Нафтогазтехпостач", ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін.", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 02 листопада між ТОВ "Нафтогазтехпостач" (покупець) та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." (постачальник) укладено договір №02/11-2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікацією.

Між ТОВ "Нафтогазтехпостач" (покупець) та ТОВ "Технокомрезерв" (постачальник) укладено договір №17 від 15 листопада 2011 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікацією.

Відповідно до специфікацій, видаткових накладних та актів приймання-передачі постачальники протягом листопада, грудня 2011 року, січня-грудня 2012 року та січня 2013 року поставили ТОВ "Нафтогазтехпостач" товар (контролери, гідравлічні індикатори ваги, датчики, сенсори, клапани, вкладиши, корпуси, термоперетворювачі, манометри, модулі, сигналізатори, ежектори тощо) на загальну суму 16 305 158,70 грн.

Крім того, згідно актів приймання-передачі ТОВ "Технокомрезерв" виконало пусконалагоджувальні роботи придбаних позивачем ежекторів на суму 117 690,00 грн.

Постачальники виписали позивачу податкові накладні, що датовані листопадом, груднем 2011 року, січнем-груднем 2012 року та січнем 2013 року, на повну суму вартості поставлених товарів та послуг, а саме: на загальну суму 16 422 848,70 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 737 141,45 грн.

Як пояснив позивач, придбаний товар партіями перевозився автомобілем Ssang Yong, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності від 15 листопада 2011 року, виданої ТОВ "Нафтогазтехпостач", копію якої долучено до матеріалів справи.

В розрахунок за поставлені товар/послуги ТОВ "Нафтогазтехпостач" перерахувало на рахунки постачальників грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, як свідчить зміст Акт перевірки, відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Нафтогазтехпостач" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Нафтогазтехпостач" здійснює діяльність у сфері неспеціалізованої оптової торгівлі.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що придбані у ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." товари та пусконалагоджувальні роботи ежекторів реалізовано позивачем Дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в межах договорів про закупівлю товарів за державні кошти, зокрема від 07 листопада 2011 року №УГВ4536/08-11, 20 грудня 2011 року №УГВ4871/08-11, 23 лютого 2012 року №УГВ5209/08-12.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів та специфікацій до них, копії видаткових накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання товару, актів приймання виконаних пусконалагоджувальних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписки банку.

Співставлення змісту первинних документів та доказів реальності господарських операцій вказує, що ТОВ "Нафтогазтехпостач" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." товарів та послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін.", у зв'язку з придбанням у них товарів та послуг.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." та станом на 07 жовтня 2013 року були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником ТОВ "Технокомрезерв" значиться ОСОБА_3.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." не приймаються до уваги, оскільки такі акти за своєю сутністю не можуть встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства, та не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копії вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №752/14820/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, яким останнього визнано винним за частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема у вироку встановлено, що ОСОБА_3 після проведення придбання ТОВ "Технокомрезерв" печаток підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_3.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у справі №752/14820/13-к у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у згаданому вироку встановлено лише обставини щодо придбання обвинуваченим ОСОБА_3 ТОВ "Технокомрезерв".

Інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ТОВ "Технокомрезерв" по взаємовідносинам з ТОВ "Нафтогазтехпостач" Голосіївським районним судом міста Києва не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин, про що зазначено у самому вироку на сторінці 3 - "…суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються…"

Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_3 за частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ТОВ "Технокомрезерв" реальних господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів і послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін." товарів і послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін."- були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "Нафтогазтехпостач" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Технокомрезерв" та ТОВ "Трейд-Ком.Ін.", а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 27 травня 2013 року №0003812220 та №0003822202 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Нафтогазтехпостач" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехпостач" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0003812220 та №0003822202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтехпостач" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко