Постанова № 35258552, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 листопада 2013 року 10:15 справа №826/16261/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Антикварна Сучасність”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

idth="82 %" class="tds12">

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 жовтня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “Антикварна Сучасність” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Антикварна Сучасність”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 жовтня 2013 року №0000122203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16261/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні 31 жовтня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 02 жовтня 2013 року №0000122203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Антикварна Сучасність” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 1 657 637,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 серпня 2013 року №542/5-22-03-35982193 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Антикварна Сучасність” (код за ЄДРПОУ 35982193) від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за січень 2013 року” (далі по тексту – Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на 1 658 637,00 грн., що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на 1 657 637,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки порушення відповідач мотивує тим, що ТОВ “Антикварна Сучасність” не надало ненаданням під час перевірки первинних документів, що підтверджують проведення господарської операції, і невідповідністю податкової накладної від 30 квітня 2013 року №829 вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в частині заповнення не у повному обсязі опису (номенклатури) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

P >Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: за перевірений період підприємством проведено господарські операції з ТОВ “Брокбудкепітал”, яке було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбані послуги використано у межах господарської діяльності підприємства; на момент проведення перевірки всі первинні документи по спірним господарським операціям були в наявності, а відповідачем не надавався письмовий запит про надання будь-яких документів.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ “Антикварна Сучасність”, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що за перевірений період ТОВ “Антикварна Сучасність” здійснювало господарські операції з підприємством ТОВ “Брокбудкепітал”, на підставі яких включало до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідні суми податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ “Антикварна Сучасність” та ТОВ “Брокбудкепітал”, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Антикварна Сучасність” (замовник) та ТОВ “Брокбудкепітал” (генпідрядник) укладено договір генерального підряду від 26 лютого 2013 року №67, за умовами якого генпідрядник приймає на себе генеральний підряд на виконання робіт замовника відповідно до локального кошторису та договірної ціни, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу на об’єкті – нежитловий будинок за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 72А.

30 квітня 2013 року сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (послуг) №0000000829 про те, що виконавцем-генпідрядником виконані ремонтні роботи нежилого приміщення на суму 9 951 820,00 грн.

Згідно з актом виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року форми КБ-3, комерційним кошторисом та локальним кошторисом ТОВ “Брокбудкепітал” виконало об’єкті – нежитловий будинок за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 72А наступні будівельні роботи: демонтажні роботи (очищення стін від штукатурки, розбирання цементної стяжки та ін.), ґрунтування бетонних і обштукатурених поверхонь, гідроізоляція підлоги, шпарування швів, улаштування каркасів стель і стін, облицювання східців, електромонтажні роботи (монтаж щиту обліку, монтаж лічильника, улаштування утробі під кабель тощо) та інші.

ТОВ “Брокбудкепітал” виписало позивачу податкову накладну від 30 квітня 2013 року №829 на загальну суму 9 951 820,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 1 658 636,67 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ “Брокбудкепітал”, у зв’язку з придбанням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Брокбудкепітал” - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна від 30 квітня 2013 року №829, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Так, податкова накладна від 30 квітня 2013 року №829 підписана уповноваженою особою - керівником ТОВ “Брокбудкепітал” та скріплена печаткою ТОВ “Брокбудкепітал” та містить окремими рядками: порядковий номер; дату виписування; повну назву постачальника; податковий номер постачальника та позивача; місцезнаходження ТОВ “Брокбудкепітал”; повну назву покупця – ТОВ “Антикварна Сучасність”; опис (номенклатуру) послуг – ремонтні роботи, їх кількість, обсяг - послуга; ціну постачання без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про заповнення у вказаній податковій накладній не у повному обсязі опису (номенклатури) товарів/послуг, їх кількості та обсягу, оскільки законодавство не встановлює вимог до зазначення опису поставлених товарів/послуг, а зазначення в рядку “Номенклатура товарів/послуг продавця” такого виду послуг як ремонтні роботи, на думку суду, є достатнім та узгоджується з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Необґрунтованими, на думку суду, є також посилання відповідача на не надання до перевірки документу, “що підтверджує проведення господарської операції”, виходячи з наступного.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов’язані з ним. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як зазначив позивач, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ “Брокбудкепітал” були наявні під час перевірки, однак особою, яка здійснювала перевірку, не досліджено всіх підтверджуючих документів, а досліджено лише податкову накладну.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства визначає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач, на якого в силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок доказування, не надав суду жодного доказу, який би підтверджував не надання позивачем під час перевірки документу, “що підтверджує проведення господарської операції” або відсутність таких документів.

За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин, а саме: акт здачі-прийняття робіт (послуг) 30 квітня 2013 року №0000000829 та акт виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року форми КБ-2в, повністю відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того, за правилами пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на податковий кредит не ставиться в залежність від наявності первинних документів, а необхідними та достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням та наявність належним чином оформлених податкових накладних.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

За визначенням частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ремонтні роботи замовлялись у ТОВ “Брокбудкепітал” з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а саме на виконання зобов’язань перед ПП “Правен” по здійсненню ремонту, реконструкції та технічного переоснащення об’єкта, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 72А, за договором підряду на ремонт приміщення від 03 січня 2013 року №12/01.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ “Брокбудкепітал” та факту використання придбаних робіт у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору підряду на ремонт приміщення, укладений із замовником ПП “Правен”, проектно-кошторисної документації нежитлового будинку для організації офісу за адресою: місто Київ, вул. Жилянська, 72А, акта приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних; та виписки банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції ТОВ “Антикварна Сучасність” з ТОВ “Брокбудкепітал” є такими, що здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Брокбудкепітал” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ “Антикварна Сучасність” правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “Брокбудкепітал”, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 02 жовтня 2013 року №0000122203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Антикварна Сучасність” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Антикварна Сучасність” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 02 жовтня 2013 року №0000122203.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Антикварна Сучасність” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко