Постанова № 35257659, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 910/3629/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р.у справі№910/3629/13 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес"за участютретьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд"простягнення 7826968,55грн.,

За участю представників:

- позивача: Лобіков Д.В., дов. №142 від 17.04.2013р.;

- відповідача: Окара І.В., дов. №342 від 26.11.2012р.; Горельцев А.В., дов. №197 від 11.11.2013р.;

- третьої особи: Калепська М.А., дов. №317 від 17.07.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преображенське" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" про стягнення на користь третьої особи 7826968,55грн., з яких сума страхового відшкодування - 7231142,25грн., пеня - 478444,07грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 21693,42грн., 3% річних на суму 95688,81грн. Позивачем подано клопотання про відшкодування за рахунок відповідача оплати послуг адвоката на суму 150000грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/3629/13 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" 7231142,25грн. страхового відшкодування; 477136,85грн. пені; 21693,42грн. інфляційних втрат та 95688,81грн. трьох процентів річних, 68808,51грн. витрат по сплаті судового збору та 149974,95грн. витрат на адвокатські послуги. В іншому - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №910/3629/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Рєпіної Л.О., Суліма В.В.) апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/3629/13 скасовано. У позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" 34410грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №910/3629/13 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2013р. у справі №910/3629/13.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення .

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників учасників судового процесу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі письмової заяви позивача від 12.04.2012р. на страхування ризиків аграрного товаровиробника, між відповідачем (страховик) та позивачем (страхувальник) 12.04.2012р. було укладено договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури №009/03/09061/008СГ. Підпунктом 18.7.2 договору сторони погодили, що ця заява є додатком №2 до договору та його невід'ємною частиною. Договір складено позивачем на виконання п.3.1 Форвардного біржового контракту №355Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 13.04.2012р., укладеного між позивачем та Державною спеціалізованою бюджетною установою "Аграрний фонд". За умовами п.4 договору страхування він укладений на користь третьої особи (вигодонабувача), яким визначено Аграрний фонд.

З договірних умов, зазначених сторонами у п.5.1 договору страхування, суди попередніх інстанцій встановили, що його предметом є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням та (або) користуванням та (або) розпорядженням майном, а саме, майбутнім (очікуваним) урожаєм сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку 1 до договору (далі - сільськогосподарської культури), в якому визначені 42 поля посівів озимої пшениці, прийняті відповідачем на страхування за умовами договору. Номера та місцезнаходження полів зазначених у додатку 1 до договору співпадають з номерами та місцезнаходженням полів зазначених у заяві позивача на страхування ризиків аграрного товаровиробника від 12.04.2012р. (додаток №2 до договору). Для кожного окремого поля зазначеного у додатку 1 до договору сторони погодили: назву культури, площу посівів, страхову суму, страхову вартість одиниці врожаю сільськогосподарської культури, франшизи, страховий тариф, страхову середню урожайність, страховий платіж.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 13.07.2012р. позивач надіслав відповідачу листа №431 від 13.07.2012р. з повідомленням про настання страхового випадку, у якому зазначив, що у зв'язку з несприятливими погодними умовами, а саме: посухою та високими температурами застраховані посіви постраждали. Факт настання страхового випадку сторонами не заперечується, та підтверджується довідкою Регіонального центру з гідрометеорології в Автономній Республіці Крим від 14.05.2012р. №520 та довідкою Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 15.05.2012р. №26-30/1245.

Судом апеляційної інстанції з аналізу матеріалів справи встановлено, що 06.08.2012р. відповідач листом №1436 від 06.08.2012р. повідомив позивача про необхідність надання останнім всіх документів, перелік яких наведений у п.13 договору. 14.08.2012р. позивач направив відповідачу листа №491 від 14.08.2012р. з доданими до нього документами, про які зазначав відповідач в листі №1436 від 06.08.2012р.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, відповідач листом №1534 від 23.08.2012р. повідомив позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що розмір безумовної франшизи передбачений умовами договору є більшим ніж розмір заподіяних збитків розрахованих відповідно до умов договору по кожному окремому постраждалому полю, додав розрахунок суми страхового відшкодування.

Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованим поданий позивачем розрахунок страхового відшкодування, визнав страховим випадком посуху, а оскільки мала місце тільки посуха, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати збитки за одним страховим випадком, а не за кожним окремим полем, не погодившись з наведеним відповідачем розрахунком страхової виплати шляхом співвідношення розміру збитків за кожним полем до загального розміру франшизи. На підставі викладеного, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь третьої особи на підставі ч.2 ст.636 Цивільного кодексу України заявлену суму страхового відшкодування, нараховані на нього 3% річних, інфляційні втрати та перераховану судом пеню.

Проте суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано не погодився з наступних підстав.

З урахуванням приписів ч.1, 2 ст.8 Закону України "Про страхування", якими визначені поняття страхових ризику та випадку, суд апеляційної інстанції зазначив про невірне визначення та застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин поняття страховий випадок, яке полягає у підмінні поняття страховий випадок на поняття страховий ризик.

З наданої правової оцінки договору страхуванню, суд апеляційної інстанції встановив, що за умовами п.6.1 цього договору страховим випадком є подія, що сталася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, а саме: завдання збитків в результаті недоотримання врожаю сільськогосподарської культури внаслідок настання події (страхового ризику), що фактично сталася в період дії договору та не кваліфікується як виключення зі страхових випадків і обмеження страхування. Посуху, за умовами п.п.6.1.10 договору, визначено одним із страхових ризиків. Зазначене також підтверджується п.1, 2 заяви позивача на страхування ризиків аграрного товаровиробника від 12.04.2012р., за якими позивач просить відповідача прийняти на страхування посіви озимої пшениці на полях, зазначених у п.1 по ризикам вказаним в п.п.6 договору страхування.

При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що наявність тільки посухи не має наслідком настання обов'язку відповідача виплатити страхове відшкодування за умовами цього договору, який виникає лише за умови настання страхового випадку, тобто внаслідок настання такої події, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, були завдані збитки в результаті недоотримання врожаю сільськогосподарської культури.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з умов п.3 договору, страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

З урахуванням приписів абзацу 14 ч.4 ст.16 Закону України "Про страхування", якою закріплено обов'язкову наявність в договорі страхування умови здійснення страхової виплати, надав правову оцінку умовам договору страхування сторін, суд апеляційної інстанції встановив, що сторони передбачили у п.14 договору порядок та умови здійснення виплати страхового відшкодування, зокрема у п.п.14.9 договору сторони погодили визначення розміру страхового відшкодування страховиком за двома можливими варіантами в залежності від страхових ризиків, що вплинули на настання страхового випадку. Згідно таблиці 2 цього пункту договору розрахунок розміру страхового відшкодування за ризиком посуха проводиться за варіантом Б, за яким страхове відшкодування визначається (за формулою наведеною у п.14 договору за кожним окремим пошкодженим полем та з обов'язковим вирахуванням франшизи розрахованої за варіантом 2) із застосуванням показника страхової середньої врожайності сільськогосподарської культури, що використовується при розрахуванні страхової суми та на підставі акта про врожайність на пошкодженій (знищеній) ділянці поля складеного відповідно до п.11.3.8 договору, та документів, наданих страхувальником згідно з розділом 13 договору, як різниця між страховою середньою врожайністю сільськогосподарської культури та врожайністю на пошкодженій (знищеній) ділянці поля внаслідок впливу застрахованого ризику (застрахованих ризиків), помножена на площу пошкодженої (знищеної) ділянки поля та вартість одиниці врожаю сільськогосподарської культури, за мінусом франшизи, передбаченої у графах 11 та 12 додатку 1 до договору.

З договірних умов, визначених сторонами у пунктах 7,6, 7.7, 7.8 договору страхування, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що загальна страхова сума за договором дорівнює 19090000грн. Безумовна франшиза, зазначена у додатку 1 до цього договору, застосовується за варіантом 1 або варіантом 2 залежно від страхових ризиків, що вплинули на настання страхового випадку, згідно з таблицею 1, за якою безумовна франшиза за ризиком посуха застосовується за варіантом 2, та встановлюється в розмірі 50% від загальної страхової суми за договору. Надав правову оцінку вказаним договірним умовам, та здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що розмір розрахованої за варіантом 2 безумовної франшизи складає 9545000грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що за умовами договору, у тому числі його пунктів 14.5, 14.10, 14.11 та 14.12, розрахунок суми страхового відшкодування проводиться по кожному окремому пошкодженому полю. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції з п.14.5 договору, сума виплаченого страхового відшкодування для кожного окремого поля сільськогосподарської культури не може перевищувати страхової суми для такого поля сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку 1 до договору.

Водночас судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин враховані й наявні в матеріалах справи правила страхування "Особливі умови добровільного страхування сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень" від 01.12.2009р., зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 31.12.2009р., що підтверджується відповідною відміткою уповноваженого органу. При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що на підставі цих правил відповідач з позивачем укладав договір страхування та необумовлені цим договором питання регулюються Правилами та чинним законодавством України, про що зазначено в пунктах 1, 18.2 договору страхування. Судом апеляційної інстанції також враховані умови п.18.5 договору, за яким підписуючи цей Договір, страхувальник підтверджує, що з умовами Договору й Правилами страхування (Особливими умовами) ознайомлений та згодний.

На підставі вищевикладеного, вказав, що умови договору і норми законодавства не містять визначення поняття безумовна франшиза та позивач на момент підписання договору був ознайомлений та згоден з правилами страхування, суд апеляційної інстанції погодився з застосуванням до правовідносин між сторонами правил страхування щодо визначення поняття безумовної франшизи як умови договору страхування, при якій розмір страхового відшкодування визначається шляхом зменшення суми збитку на розмір франшизи. Страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо розмір збитку менше встановленої договором страхування суми франшизи.

З огляду на зазначене, надав правову оцінку договірним умовам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в умовах договору альтернативних варіантів розрахунку суми страхового відшкодування за страховим ризиком посуха, внаслідок чого обґрунтовано визнав таким, що суперечить умовам договору доданий позивачем до позову розрахунок, на підставі якого місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, за яким при визначені суми страхового відшкодування необхідно віднімати суму безумовної франшизи від загальної суми збитку по всім пошкодженим полям. Разом з цим, надавши правову оцінку наявному в матеріалах справи розрахунку суми страхового відшкодування, який направлявся відповідачем позивачу разом з листом №1534 від 23.08.2012р., за яким від розміру заподіяного збитку за кожним окремим пошкодженим полем віднімається сума безумовної франшизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей розрахунок відповідає умовам Договору. Врахував вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі аналізу наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, приписи ч.1, 7 ст.193, ч.2 ст.352 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, ч.1 ст.990 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.6, ч.1 ст.16, ч.18 ст.9 Закону України "Про страхування", недоведення позивачем порушення відповідачем при розрахунку суми страхового відшкодування умов договору, норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення та прийняв нове про відмову в позові.

Згідно зі ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №910/3629/13 - без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко