Постанова № 35257648, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 910/5046/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаШут С.М., паспорт серії МА 182925, Глущенка В.В., представник за дов. від 03.04.2013р.відповідачаСмирнової І.Ю., представник за дов. від 24.12.2012р., Соборчука Ю.Ф., представник за дов. від 27.09.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка"на постановувід 11.09.2013 року Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/5046/13 господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця Шут Сергія Миколайовича доПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка"простягнення 214 338,12 грн.ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Фізична особа-підприємець Шут Сергій Миколайович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" про стягнення 214 338,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання послуг по перевезенню вантажів, позивачем надано послуги з перевезення вантажів, а відповідачем належним чином свої грошові зобов'язання по оплаті за надані послуги не виконано, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 203 071,85 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 677,78 грн., 3% річних у розмірі 3 588,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат у розмірі 4 588,00 грн. за надані юридичні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2013 року (суддя Куркотова Є.Б.) позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 393,76 грн., 1,94 грн. 3% річних та відповідні витрати по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що додані до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на суму 202 678,18 грн., які складені у період з 06.04.2012 року по 31.07.2012 року та акти виконаних робіт не містять підпису та печатки вантажоодержувача в зв'язку з чим місцевий суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Крім цього, місцевим судом відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення позовної давності.

За апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шут Сергія Миколайовича судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року (головуючий суддя Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.) скасовано частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 186 361,85 грн. боргу, 3 262,61 грн. 3% річних та відповідні витрати по сплаті судового збору.

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 256 та частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, статті 34 та 101 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даному випадку є розрахунки за договором перевезення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 березня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем Шут Сергієм Миколайовичем та Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка") укладено договір № 8/03 про надання послуг по перевезенню вантажів (т.1, а.с. 20-21).

За умовами підпунктів 1.1, 1.2 договору позивач (перевізник), зобов'язується у встановлені даним договором строки приймати вантажі та надавати послуги перевезення, а відповідач (відправник), подавати вантажі до перевезення та оплачувати послуги на умовах та у строки, визначені цим договором. Перевезення здійснюються автомобільним транспортом на підставі замовлення відповідача.

Підпунктами 2.2, 2.3 договору встановлено, що після виконання замовлення на перевезення вантажу, сторони складають акт виконаних робіт. Розрахунки здійснюються до 15 числа наступного за звітним місяця в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі товарно-транспортних накладних та акта виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

За заявками в період з квітня по липень 2012 року, відповідачем замовлено у позивача послуги з перевезення вантажів за маршрутом: с. Плавинище - ст. Ромни.

На підтвердження надання послуг з перевезення вантажів за період квітень-липень 2012 року на суму 202 678,18 грн. позивачем надано товарно-транспортні накладні, які відповідачем не оплачено.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 393,76 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2012 року, який підписаний та скріплений печаткою відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору № 8/03 від 14.03.2009 року (т.1, а.с. 20-21), заявок (т.2, а.с. 161-170) та товарно-транспортних накладних (т.2, а.с. 55-160) позивачем надано відповідачу послуг з перевезення на суму 186 361,85 грн.

Будь-яких доказів, які спростовують виконання позивачем зазначених послуг відповідач не надав в зв'язку з чим вимоги були задоволені частково.

Посилання касатора на порушення судом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки згідно частини 5 статті 267 цього кодексу, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність доказів та їх перевагу над іншими доказами.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарській суди апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 910/5046/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна кераміка" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач