Постанова № 35257604, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 922/1369/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської областіна постанову та ухвалувід 21.08.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2013 р. господарського суду Харківської областіу справі№ 922/1369/13 господарського суду Харківської областіза заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Ронта", м. Харківпровизнання банкрутомліквідаторголова ліквідаційної комісії Бударний І.В. в судовому засіданні взяв участь представник:

Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської областіДемчан А.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду у справі № 922/1369/13 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ронта" (далі-Боржник, Товариство) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.04.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 25.04.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії Бударного І.В., якого зобов'язано здійснити публікацію оголошення про визнання Боржника банкрутом та виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року (суддя -В.О. Усатий) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року-без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанції, Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просить скасувати як ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 23, 25 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 44, 78 Податкового кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України, розглянувши подану скаржником в порядку норм ст. 25 ГПК України заяву про процесуальне правонаступництво, встановив, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 року № 14 "Про внесення змін у додатки до постанов Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року і від 14.11.2011 року № 1184" від 20.03.2013 року № 229 "Про утворення територіальних органів міністерства доходів і зборів", відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, утворено юридичну особу - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області, шляхом реорганізації Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, про що відповідні відомості внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. А тому вказану заяву скаржника слід задовольнити, як обґрунтовану та підтверджену належними доказами, у зв'язку з чим касаційний суд ухвалює замінити заявника касаційної скарги у справі - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на його правонаступника - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області (далі - Інспекція, ДПІ).

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитором, згідно норм цієї ж статті Закону про банкрутство, законодавець визначає юридичну або фізичну особу, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначений положеннями ч. 3 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Інспекцією в апеляційній скарзі вказується на те, що складений ліквідаційний баланс Боржника не був наданий податковому органу на перевірку, строки проведення щодо Товариства податкової перевірки були продовжені через повідомлення ліквідатором про втрату фінансових документів документів стосовно Боржника, у зв'язку із чим Інспекцією було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Однак, слід наголосити на тому, що в апеляційній скарзі ДПІ не зазначається про наявність кредиторських вимог до Боржника та звернення із відповідною заявою у даній справі про банкрутство.

Що ж до необхідності повідомлення податкового органу про справу про банкрутство Товариства суд касаційної інстанції зазначає про наступне.

Норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (якими врегульований порядок припинення та ліквідації юридичної особи) не встановлений строк, протягом якого ліквідатор або ліквідаційна комісія до порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство мають направляти повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства. Єдиною умовою, згідно норм вказаних статей, є направлення цього повідомлення до порушення справи про банкрутство.

Інспекції ж, відповідно до вказаних норм Цивільного кодексу України до звернення Боржника із заявою про порушення даної справи про банкрутство - було направлене вказане повідомлення - заява від 10.01.2013 року (за формою 8-ОПП) про припинення платника податків Товариства у зв'язку із його ліквідацією (т. 1 а.с. 59).

До того ж, в Бюлетені державної реєстрації № 237 (2) ще 18.01.2013 року, тобто за три місяці до порушення даної справи про банкрутство, було опубліковано оголошення, відповідно до вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, про прийняття 08.01.2013 року учасниками Товариства рішення про ліквідацію останнього (т. 1 а.с. 22, 35). З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію Товариства стала загальновідомою.

Також в газеті "Голос України" № 86 (5586) від 08.05.2013 року була здійснена публікація про визнання Товариства банкрутом.

Крім цього, Інспекції направлялись копія ухвали від 03.04.2013 року про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство та копія ухвали від 16.04.2013 року про порушення даної справи, про що прямо зазначено в цих ухвалах (т. 1 а.с. 2-4, 75-76).

Відповідно ж до повідомлення ліквідатора від 03.06.2013 року № 18/12, стосовно витребовування ДПІ документів Товариства з податкового та бухгалтерського обліку, про втрату цих документів ліквідатору стало відомо в червні 2013 року (т. 1 а.с. 142).

Вищенаведене у сукупності свідчить, що орган доходів і зборів - Інспекція, мала і достатньо часу, і правових підстав як до порушення справи про банкрутство, так і після цього (зокрема, до виявлення факту втрати фінансових документів Боржника) провести перевірку стосовно Боржника відповідно до вимог п. 75.1.2 Податкового кодексу України. В свою чергу, викладене спростовує позбавлення Інспекції можливості до прийняття як постанови про визнання Товариства банкрутом, так і до прийняття оскаржуваної ухвали місцевого суду провести вказану перевірку, визначити Товариству податкове зобов'язання та звернутися із відповідними кредиторськими вимогами у даній справі.

У зв'язку із цим слід зазначити, що заявником апеляційної скарги не викладено обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство Товариства (за відсутністю заявлених та визнаних кредиторських вимог Інспекції) порушує права і охоронювані законом інтереси останньої.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, встановлений ст.ст. 1, 23, 37, 38, 95 Закону про банкрутство порядок набуття особою статусу, зокрема, кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство, а також викладений у даній постанові правовий аналіз норм ст.ст. 91, 106 ГПК України щодо права на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ДПІ на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набула статусу кредитора Боржника або учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі не стосується її прав та обов'язків, у зв'язку з чим вказана інспекція, відповідно, не була стороною або учасником провадження у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала не стосувалася її прав та обов'язків, а тому не мала права звертатись з апеляційною скаргою на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

На вказане суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Згідно ж до норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір за поданої Інспекцією апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року - припиненню.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 04.07.2013 року задоволенню не підлягають.

Також, касаційний суд звертає увагу на те, що заперечення в касаційній скарзі викладені з посиланням на норми Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених в цей закон змін, тоді як заяву про банкрутство у даній справі прийнято до розгляду, а провадження у справі порушено в квітні 2013 року, коли вже діяла редакція згаданого закону із змінами, внесеними згідно Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ. Тобто скаржником обґрунтування в касаційній скарзі викладені з порушенням норм ст. 4 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 37, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п. 75.1.2 Податкового кодексу України та ст. 4, 41, 25, п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити заявника касаційної скарги у справі - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на його правонаступника - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області.

2. Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області задовольнити частково.

3. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у справі № 922/1369/13 скасувати.

4. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.07.2013 р. у справі № 922/1369/13".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 14.11.2013 року.