Рішення № 35257536, 15.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20793/13 15.11.13

За позовомФізичної особи-підприємця Пацури Андрія Володимировича ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Груп»Простягнення 36 028,46 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачане з'явивсяВід відповідача Зурова Є.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Пацура Андрій Володимирович (надалі - ФОП Пацура А.В.) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Груп» (надалі - ТОВ «Ерфол Стейт Груп») про стягнення 36 028,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) №520 від 06.09.2012 р. позивач надав послуги з організації автомобільних перевезень вантажів відповідача, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 041,21 грн., 3% річних у розмірі 237,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат на правову допомогу у розмірі 750,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.11.2013 р.

11.11.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутністю за наявними в матеріалах справи документами.

В судове засідання представник позивача, згідно заявленого клопотання, не з'явився.

У судове засідання представник відповідача з'явилася, надала пояснення по справі, а також платіжні доручення №2045 від 07.11.2013 р. та №2088 від 14.11.2013 р. на підтвердження спати суми основного боргу.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2012 р. між позивачем (повірений/експедитор) та відповідачем (довіритель/замовник) укладено договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) №520 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору Довіритель доручає, а повірений зобов'язується, діючи від імені та за рахунок довірителя за обумовлену плату та в обумовлений строк, організовувати перевезення вантажів, наданих довірителем, автомобільним транспортом.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в додатках-заявках на перевезення до дійсного Договору, які мають рівну з дійсним Договором юридичну силу.

Положеннями п. 4.3 Договору визначено, що оплата послуг повіреного та послуг третіх осіб, з якими повірений уклав договори для виконання заявки довірителя, здійснюється довірителем на розрахунковий рахунок повіреного на підставі виставленого рахунку-фактури.

Згідно п. 5.6 Договору у випадку прострочення платежів, обумовлених ст. 4 дійсного Договору винна сторона в простроченні сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Положеннями п. 9.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2012 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 9.3 Договору якщо за 1 місяць до закінчення строку дії дійсного договору жодна із сторін не заявить (письмово) бажання його розірвати, то дійсний договір вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах.

10.06.2013 р. між сторонами укладено Договір-Заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №366, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Львів (Україна) - с. Ждановичи (Білорусь).

Відповідно до умов Заявки №366 вартість послуги з перевезення вантажу становить 9 000,00 грн., а оплата здійснюється на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів наступних документів: СМR, АВР та рахунку.

18.06.2013 р. між сторонами укладено Договір-Заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №456, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажу за маршрутом м.Новополоцьк (Білорусь) - м. Бровари (Україна).

Згідно з умовами Заявки №456 вартість послуги з перевезення вантажу становить 6 800,00 грн., а оплата здійснюється на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів наступних документів: СМR, АВР та рахунку.

04.07.2013 р. між сторонами укладено Договір-Заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №583, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Камєнка-Бугская (Україна) - с. Ждановичи (Білорусія).

Відповідно до умов Заявки №583 вартість послуги з перевезення вантажу становить 9 000,00 грн., а оплата здійснюється на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів наступних документів: СМR, АВР та рахунку.

16.07.2013 р. між сторонами укладено Договір-Заявку на надання транспортно-експедиційних послуг №684, відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити організацію перевезення вантажу за маршрутом с. Спошин (Україна) - с. Плисса (Білорусія).

Відповідно до умов Заявки №684 вартість послуги з перевезення вантажу становить 9 200,00 грн., а оплата здійснюється на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів наступних документів: СМR, АВР та рахунку.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договорів-Заявок №366 від 10.06.2013 р., №456 від 18.06.2013 р., №583 від 04.07.2013 р. та №684 від 16.07.2013 р. підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №121726, №0447859, №121727 та №121737, відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

На виконання умов Договору та Заявок позивачем було направлено на адресу відповідача відповідні міжнародні товарно-транспортні накладні СМR №121726, №0447859, №121727 та №121737 та рахунки-фактури №СФ-0000036 від 14.06.2013 р. на суму 9 000,00 грн., №СФ-0000038 від 21.06.2013 р. на суму 6 800,00 грн., №СФ-0000048 від 10.07.2013 р. на суму 9 000,00 грн. та рахунок №СФ-0000051 від 22.07.2013 р. на суму 9 200,00 грн., що підтверджується поштовими фіскальними чеками №9368 від 21.06.2013 р., №0756 від 27.06.2013 р., №3339 від 16.07.2013 р. та №6466 від 30.07.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з організації перевезеннь вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 000,00 грн.

За своєю правовою природою договір є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявок по перевезенню вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними СМR №121726, №0447859, №121727 та №121737 (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Загальна вартітсть послуг із організації перевезень, що обуомвлена сторонами у Договорах-заявках №366 від 10.06.2013 р., №456 від 18.06.2013 р., №583 від 04.07.2013 р. та №684 від 16.07.2013 р. становить 34 000,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Заявок оплата здійснюється на протязі 10-12 днів після отримання оригіналів наступних документів: СМR, АВР та рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Договорів-Заявок та дату направлення пакету платіжних документів, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 34 000,00 грн. на підставі Договорів-Заявок за надані послуги по перевезенню вантажів.

При цьому, в судовому засіданні 15.11.2013 р. на підтвердження сплати суми спірної заборгованості представником відповідача надано платіжні доручення №2045 від 07.11.2013 р. на суму 9 000,00 грн., та №2088 від 14.11.2013 р. на суму 25 000,00 грн., що у загальному розмірі становить 34 000,00 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 34 000,00 грн. відсутній, а відтак провадження у справі в даній частині позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 041,21 грн. та 3% річних у розмірі 237,25 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 13.07.2013 р. по 24.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач взяте на себе грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п. 5.6 Договору у випадку прострочення платежів, обумовлених ст. 4 дійсного Договору винна сторона в простроченні сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Оскільки наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені є арифметично вірний, вимога про стягнення пені у розмірі 1 041,21 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних суд вважає за можливе задовольнити їх у розмірі заявленому позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пацури Андрія Володимировича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Груп» пені у розмірі 1 041,21 грн. та 3% річних у розмірі 237,25 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Оскільки погашення боргу здійснено відповідачем після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині також покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на юридичні послуги у розмірі 750,00 грн.

Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру» адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Згідно ст. 4 та ст. 5 Закону «Про адвокатуру», адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України віднесено до незалежної професійної діяльності, якою є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивачем в підтвердження надання юридичних послуг надано суду Договір №19 про надання юридичних послуг від 23.10.2013 р. укладений між ним та ПП «Паритет Плюс».

Отже, правова допомога надавалась приватним підприємством, а не як адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а відтак такі витрати позивача не можуть бути віднесені до судових витрат та не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Пацури Андрія Володимировича задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Груп» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2; ідентифікаційний номер 37955465) на користь Фізичної особи-підприємця Пацури Андрія Володимировича (79044, м. Львів, вул. Зелена, 162; ідентифікаційний номер 2192821374) пеню у розмірі 1 041 (одна тисяча сорок одна) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 237 (двісті тридцять сім) грн. 25 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 34 000,00 грн. припинити на підставі п. 1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2013 р.