Рішення № 35257530, 05.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 р. Справа № 914/3413/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", м. Рівне

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Львів

про стягнення 158 978,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Гончарук В.В. - представник ( довіреність б/н від 01.07.2013р);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 158 978,05 грн. заборгованості, з яких 18 978,05 грн. роялті та 140 000,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 09.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.09.2013р.

Ухвалою суду від 25.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2013р. у зв"язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 17.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 05.11.2013р. для надсилання позивачем відповідачу на поштову адресу позовної заяви з додатками та витребування доказів, на підставі ст.38 ГПК України, у ТзОВ "Львівська пивна компанія".

Представник позивача подав клопотання вх. №46678/13 від 05.11.2013р., яким на виконання вимог ухвали суду долучив до матеріалів справи докази, що підтверджують надсилання відповідачу на поштову (фактичну) адресу позовної заяви з додатками, а саме: фіскальний чек №7992 від 24.10.2013р. та опис вкладення у цінний лист від 24.10.2013р. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 09.09.2013р., 25.09.2013р. та 17.10.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Про відкладення розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №81151 0006794 4 від 21.10.2013р. - вручено 22.10.2013р. (вх. №45791/13 від 31.10.2013р.).

Станом на 05.11.2013р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд,-

встановив:

23.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ-ЛЦ" (правоволоділець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (користувач) було укладено договір комерційної концесії (надалі - договір), відповідно до умов якого правоволоділець зобов'язувався надати користувачу за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплексом належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торгівельної марки "НАШ КРАЙ".

Згідно п.3.1. договору сторони погодили, що починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує правоволодільцеві роялті у розмірі 301 євро по курсу НБУ на день виникнення зобов'язання по сплаті роялті. Розмір роялті визначається в залежності від розміру торгівельної площі на якій користувач використовує торгівельну марку за наступною формулою: розмір роялті за місяць = торгівельна площа користувача * розмір роялті за 1м кв. Сторони погодились для визначення розміру роялті за місяць застосовувати наступний розмір роялті - 3,5 євро з 1 м кв. роялті сплачується в повному обсязі та у національній валюті - гривні.

В п.3.1.1. договору сторони погодили, що у випадку зниження офіційного курсу євро по відношенню до гривні за даними НБУ порівняно з курсом євро на день укладення даного договору, розрахунок по даному договору проводиться на підставі курсу євро по відношенню до гривні на день укладення даного договору. Курс євро по відношенню до гривні на день укладення даного договору становить 10,5 грн. (десять гривень п'ятдесят копійок) за 1 євро.

Згідно п.7.1.1.1. договору протягом дії цього договору користувач зобов'язаний використовувати торгівельну марку "НАШ КРАЙ" та систему лише у точці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Торгівельна площа точки складає 86 м.кв. Користувач зобов'язується дотримуватися корпоративних домовленостей досягнутих між правоволоділцем та виробниками товарів (представленість та дольове розміщення товарів на основних та додаткових місцях продажу, умов та термінів оплати та інше). Зміна асортименту товарів, їх представленість та дольове рішення у франчайзинговій точці можливе за наявності письмової згоди на це право володільця.

Відповідно до п.9.2. договору за невиконання пункту 7.1.1.1. або частини пункту 7.1.1.8. даного договору користувач сплачує правоволодільцю штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за кожний випадок порушення.

З 25.01.2013р. право інтелектуальної власності на торгівельну марку "НАШ КРАЙ" належить Н.К. ІНВЕСТМЕНТ ГРУП (Республіка Кіпр), що підтверджується випискою з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_2.

26.01.2013р. між Н.К. ІНВЕСТМЕНТ ГРУП ЛІМІТЕД (Республіка Кіпр) (надалі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (надалі - ліцензіат (позивач)) було укладено ліцензійний договір №1 (надалі - ліцензійний договір). За умовами якого цим договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові (позивачу) на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знаку для товарів і послуг) "НАШ КРАЙ" (надалі - знак), що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_2( дата реєстрації 15.10.2004р.) (надалі - свідоцтво). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п.1.3. цього договору.

Згідно п.1.3. ліцензійного договору під використанням ліцензіатом (позивачем) знака у цьому договорі розуміється нанесення його на будь-який товар, інструмент, вивіску, предмет або одяг, прапор, нашивку, бірку, засіб (в тому числі транспортний) при пропонуванні чи здійсненні послуг ліцензіатом, а також застосування його в діловій документації та/або в рекламі, в тому числі і через мережу інтернет. Під використанням ліцензіатом знаку цьому договорі розуміється також право на підписання від свого імені суб-ліцензійних договорів з користувачами торгової марки "НАШ КРАЙ" (третіми особами), включаючи, але не обмежуючись, договорів комерційної концесії, договорів про надання послуг (маркетингових, марчендайзингових) тощо. При цьому використання торговельної марки можливе лише в сферах діяльності, які вказані в свідоцтві згідно міжнародної класифікації товарів і послуг (клас 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35 класифікації).

Згідно п.8.1. договору комерційної концесії правоволоділець у будь-який час може передати свої права та обов'язки за договором третім особам, якщо така особа придбала систему та бізнес правоволодільця. У цьому випадку правоволоділець письмово повідомляє користувачу назву та адресу цієї особи.

Керуючись п.8.1. договору комерційної концесії ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" листом №2 від 21.01.2013р. повідомив ФОП ОСОБА_3 про відчуження ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" своїх прав та обов'язків на знак для товарів та послуг "НАШ КРАЙ" та, що з 01.02.2013р. сторону нового правоволодільця по вищезазначеному договору представляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" місцезнаходження: 33001, Рівненська область, м.Рівне, вул.Дворецька, буд.93; р/р 26005010008541 ПАТ «А-Банк»; МФО 307770; код ЄДРПОУ 31299420; поштова адреса: 43023, м.Луцьк, вул.Карбишева, буд.1. Крім того, даним листом повідомив відповідача про те, що нараховане з 01.02.2013р. роялті за використання знаку для товарів та послуг "НАШ КРАЙ" сплачується на вищезазначений рахунок ТзОВ «Арго-Р».

ФОП ОСОБА_3 з даним листом ознайомлена, що підтверджується її підписом та печаткою проставленою на листі.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем те, що ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" (попередній правоволоділець) на виконання умов п.2.1. договору комерційної концесії надав ФОП ОСОБА_3 (відповідачу) за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплексом належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торгівельної марки "НАШ КРАЙ".

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, роялті за період з 05.03.2013р. по 05.08.2013р. не сплатив. Борг по роялті за розрахунками позивача становить 18 978,05 грн.

На адресу позивача надійшов лист від ТзОВ «Львівська пивна компанія» про те, що відповідачем не дотримуються корпоративні домовленості в частині термінів оплати за поставлений товар. Станом на 29.07.2013р. відповідачем порушені терміни по оплаті товару за 14 видатковими накладними на загальну суму 11 730,39 грн.

Отже, позивач керуючись умовами п.7.1.1.1. та п.9.2. договору комерційної концесії, у зв'язку із невиконанням пункту 7.1.1.1. або частини пункту 7.1.1.8. нарахував відповідачу штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за кожний випадок порушення (несплата боргу по 14-ти накладних) на загальну суму 140 000,00 грн.

Позивач надсилав відповідачу вимогу вих. №132 від 14.08.2013р. про сплату до 23.08.2013р. заборгованості по роялті та штрафу. Проте, відповідач залишив дану вимогу без відповіді та задоволення.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 158 978,05 грн. заборгованості, з яких 18 978,05 грн. роялті та 140 000,00 грн. штраф.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст.1115 ЦК України).

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ст.1116 ЦК України).

Згідно ст.1117 ЦК України сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, та не спростовано відповідачем те, що ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" (попередній правоволоділець) на виконання умов п.2.1. договору комерційної концесії надав ФОП ОСОБА_3 (відповідачу) за плату (роялті) право користування відповідно до встановлених договором вимог комплекс належних правоволодільцю прав інтелектуальної власності з метою виготовлення, використання, ввезення, пропозиції до продажу і іншого введення в господарський обіг товарів, надання послуг і виконання робіт з використанням торгівельної марки "НАШ КРАЙ".

Згідно п.8.1. договору комерційної концесії право володілець у будь-який час може передати свої права та обов'язки за договором третім особам, якщо така особа придбала систему та бізнес право володільця. У цьому випадку право володілець письмово повідомляє користувачу назву та адресу цієї особи.

Керуючись п.8.1. договору комерційної концесії ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" листом №2 від 21.01.2013р. повідомив ФОП ОСОБА_3 про відчуження ТзОВ "НАШ КРАЙ-ЛЦ" своїх прав та обов'язків на знак для товарів та послуг "НАШ КРАЙ" та, що з 01.02.2013р. сторону нового правоволодільця по вищезазначеному договору представляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго-Р", вказавши адресу, банківські реквізити на які з 01.02.2013р. потрібно сплачувати роялті за використання знаку для товарів та послуг "НАШ КРАЙ".

ФОП ОСОБА_3 було доведено до відома вищевказані обставини, що підтверджується її підписом та печаткою проставленими на вказаному листі.

Як вбачається з матеріалів справи, з 25.01.2013р. право інтелектуальної власності на торгівельну марку "НАШ КРАЙ" належить Н.К. ІНВЕСТМЕНТ ГРУП (Республіка Кіпр), що підтверджується випискою з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг НОМЕР_2.

26.01.2013р. між Н.К. ІНВЕСТМЕНТ ГРУП ЛІМІТЕД (Республіка Кіпр) (надалі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (надалі - ліцензіат (позивач)) було укладено ліцензійний договір №1 (надалі - ліцензійний договір). За умовами якого цим договором регулюються правовідносини у сфері інтелектуальної власності, що виникають з приводу надання ліцензіаром дозволу ліцензіатові (позивачу) на використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі. Ліцензіар володіє всіма майновими правами інтелектуальної власності на зареєстровану торговельну марку (знаку для товарів і послуг) "НАШ КРАЙ" (надалі - знак), що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_2( дата реєстрації 15.10.2004р.) (надалі - свідоцтво). Ліцензіар за плату надає ліцензіату дозвіл на використання знака (ліцензію) при реалізації товарів та послуг, в обсязі визначеному у п.1.3. цього договору.

Згідно ст.1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Згідно ст.1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно ст.418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.3.1. договору комерційної концесії сторони погодили, що починаючи з дати відкриття один раз на місяць впродовж 5 (п'яти) календарних днів, наступних за звітним періодом, користувач сплачує правоволодільцеві роялті у розмірі 301 євро по курсу НБУ на день виникнення зобов'язання по сплаті роялті.

В п.3.1.1. договору комерційної концесії сторони погодили, що у випадку зниження офіційного курсу євро по відношенню до гривні за даними НБУ порівняно з курсом євро на день укладення даного договору, розрахунок по даному договору проводиться на підставі курсу євро по відношенню до гривні на день укладення даного договору. Курс євро по відношенню до гривні на день укладення даного договору становить 10,5 грн. (десять гривень п'ятдесят копійок) за 1 євро.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, плату (роялті) за договором комерційної концесії не здійснив.

Відтак, у відповідача існує заборгованість за період з 05.03.2013р. по 05.08.2013р. - плату (роялті), яка за розрахунками позивача становить 18 978,05 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення плати (роялті) в сумі 18 978,05 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 140 000,00 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.9.2. договору за невиконання пункту 7.1.1.1. або частини пункту 7.1.1.8. даного договору користувач сплачує правоволодільцю штраф у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень за кожний випадок порушення.

У відповідності до п.9.2. договору комерційної концесії позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 140 000,00 грн.

Як вбачається із надісланого позивачу листа ТзОВ "Львівська пивна компанія" у відповідача станом на 29.07.2013р. існувала заборгованість по 14-ти видатковим накладним на загальну суму 11 730,39 грн., згідно умов договору купівлі-продажу № 94 від 25.01.2011р., укладеного між ТзОВ "Львівська пивна компанія" та ФОП ОСОБА_3

Відтак, зважаючи на умови п.9.2. договору комерційної концесії позивач правомірно просить стягнути з відповідача 140 000,00 грн. штрафу (по 10 000,00 грн. за неоплату 14-ти накладних).

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлю, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відтак, суд використовуючи своє право, надане ч.3 ст.551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п.3 ч.1. ст. 83 ГПК України, дійшов висновку зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу на 50% отже, до стягнення підлягає 70 000,00 грн. штрафу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями №7553 від 28.08.2013р. на суму 1 720,50 грн. та №7554 від 28.08.2013р. на суму 2 800,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача повністю, оскільки при зменшенні судом заявлених до стягнення штрафних санкцій сплачений судовий збір не обраховується пропорційно.

Керуючись ст.ст.11, 418, 530, 549, 551, 610, 612, ч.1 ст.625, ст.ст. 627-629, 1108, 1109, 1115, 1116, 1117 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230, 233 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, Рівненська область, м.Рівне, вул.Дворецька, буд.93; код ЄДРПОУ 31299420) 18 978,05 грн. роялті, 70 000,00 грн. штрафу та судовий збір в сумі 4 520,50 грн.

3. В частині позову про стягнення 70 000,00 грн. штрафу відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 11.11.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.