Ухвала суду № 35257429, 11.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/13458/13 Головуючий в 1 інстанції - Калініченко Л.С.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Білич І.М.

при секретарі Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури м. Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури м. Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 11 400 доларів СІІІА, виключення їх з акту опису оформленого протоколом обшуку від 23.04.08 року та повернення позивачу вказаних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вилучені під час обшуку 23.04.08 року грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США були ним отримані у грудні 2007 року від ОСОБА_6 у якості допомоги на лікування у зв'язку з незадовільним станом здоров `я позивача, а кошти у розмірі 1 400 доларів США були його особистими заощадженнями.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2013 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури м. Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В скарзі посилається на те, що рішення суду є необ'єктивним, необґрунтованим та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В скарзі вказував на те, що суд ухвалюючи своє рішення необґрунтовано посилається на ту обставину, що нібито постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року судом вже було вирішено питання речових доказів, передано їх в дохід держави, тобто проведено конфіскацію у ОСОБА_3 речових доказів на підставі виконавчого листа №1-9/10. Таке твердження суду, щодо конфіскації речових доказів взагалі є абсурдним, оскільки в ході розслідування кримінальної справи відносно ОСОБА_3, в подальшому засудженого за ч.4 ст.190, ч. З ст.27 і ч.2 ст.361, ч. З ст.27 і ч. З ст.357, ч. З ст.27 і ч.2 ст.358. ч. З ст.27 і ч. З ст.358, 70 КК України до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна яке є власністю засудженого, та ОСОБА_5, в подальшому засудженого за ч.4 ст.190, ч.2 ст.361, 70, 71 КК України до позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна яке є власністю засудженого. - органом дізнання, слідчим, прокурором та судом не було доведено, що грошові кошти в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) доларів США. які були визнані речовими доказами по кримінальній справі, належать саме засудженому ОСОБА_3, чи є предметом злочину, тому Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2010 року і не було вирішено питання щодо даних коштів. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва 07.02.2011 року було зобов'язано районний суд вирішити питання в порядку ст.ст.409, 411 КПК України щодо вилучених у ОСОБА_3 11 400 доларів США. Зазначив, що Голосіївський районний суд м. Києва 11.04.2011 року виніс постанову в порядку ст.ст. 81. 409, 411 КПК України, згідно якої, кошти в розмірі 11 400 доларів США було передано у власність держави лише на тій підставі, що дані кошти було визнано речовими доказами в кримінальній справі, при цьому в мотивувальній частині зазначив, що спір про належність речей, згідно ч.2 ст.81 КПК України вирішується в порядку цивільного судочинства. Постанова оскарженню не підлягає. Як вбачається з вищезазначеного, виконавчий лист №1-9/10 від 21.04.2011 року про звернення (конфіскації) грошових коштів саме у ОСОБА_3 в розмірі 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) доларів США в дохід держави, видавався незаконно. Крім того, посилався на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, недотримався норм процесуального права, чим порушив вимоги ст. 2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 1, 213 ЦПК України, щодо справедливого, неупередженого, об'єктивного розгляду і вирішення цивільної справи та прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи скарги підтримали.

Представник СБУ Житомирської області та прокуратури заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Королівського районного суду м. Житомира відділу СБУ в Житомирській області було надано дозвіл на проведення обшуку в житлі громадянина ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23 том І).

23.04.08р. старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області проведено обшук у вказаній квартирі, та в ході обшуку, крім інших речей та документів, вилучено 11 400 доларів США купюрами по 100 доларів США (а.с. 24-39 том І).

04.07.08р. відповідно до постанови про визнання іноземної валюти речовим доказом, приєднання її до кримінальної справи та визначення місця її зберігання спірні грошові кошти були визнані речовими доказами та передачі на зберігання до ФІНО УСБУ в Житомирській області (а.с. 53,54 том І).

Відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. ОСОБА_3 було засуджено за ст. ст. 357 ч.З. та ст. 27 ч.З, 358 ч. 2 та ст. 27 ч. 2 і 3,353 ч. З та 27 ч. 2 і 3,361 ч. 2 та 27 ч. З, 190 ч. 4 КК України, до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року, поряд з іншим, вказано, що Голосіївському районному суду м. Києва належить вирішити питання в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України щодо вилучених у ОСОБА_3 11400 доларів США.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року, керуючись ст. 81, 409, 411 КПК України, Голосіївський районний суд м. Києва вирішив питання про речові докази - постановив передати їх в дохід держави.

В подальшому, на виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року, Голосіївський районний суд м. Києва 21.04.2011 р. видав виконавчий лист № 1-9/10 щодо конфіскації у ОСОБА_3 речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) доларів США, та перерахування в дохід держави і направив його на виконання до Королівського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (вих. № 630/10-/11).

Згідно з розпорядженням Королівського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 12 травня 2011 року (вих.№ 110/03-29/13548) Управління СБ України в Житомирській області мало перерахувати зазначені кошти в дохід держави, про що повідомити відділ ДВС.

З метою виконання вищезазначеної постанови суду та розпорядження ВДВС, Управління звернулось до Філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Житомирі, де зберігались вказані кошти, з проханням перерахувати їх в дохід держави на розрахунковий рахунок 31111111700002 код призначення 24010400, МФО 811039, код 22062319, одержувач УДК в Житомирі, банк - ГУДКУ у Житомирській області.

Зазначені кошти були перераховані на рахунок Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області.

Аналізуючи письмові та усні свідчення свідків та сторін у справі суд встановив наступне.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 01.07.08р. останній пояснив, що вилучені кошти належать ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_2, про їх походження слідству необхідно дізнатися у вказаних осіб (а.с. 100-102 том І)

При цьому суд першої інстанції, звернув увагу на письмові пояснення відповідача ОСОБА_3 від 17.09.10р., де останній проявив обізнаність щодо джерела походження вилучених коштів та вказав, що 10 000 доларів США були надіслані позивачу ОСОБА_6, а 1 400 доларів США є його власними заощадженнями.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_8, у якості свідка 27.06.08р., останній пояснив, що вилучені кошти у сумі 11 400 доларів США позивачем були отримані в російських рублях у лютому березні 2008 року від родичів позивача (а.с. 39-42 том І).

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_4, у якості свідка 27.06.08р., остання пояснила, що вилучені кошти у сумі 10 000 доларів США позивачем були отримані в російських рублях у грудні 2007 - січні 2008 року від родичів позивача (а.с. 43-48 том І).

Відповідно до заяви ОСОБА_6, остання вказала, що у грудні 2007 року особисто передала позивачу 10 000 доларів США в іноземній валюті (а.с. 142-145 том І).

В ході судового розгляду у якості свідка був допитаний ОСОБА_9, який пояснив, що вилучені кошти у розмірі 11 400 доларів США були предметом злочину, що підтверджується матеріалами кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де серед іншого ОСОБА_5 вказав, що гроші будуть зберігатися у ОСОБА_3, а також вказав на те, що вилучені кошти були видані слідству під час обшуку самим ОСОБА_3

При цьому, будь-яких заяв, клопотань чи інших висловлювань щодо їх незаконного вилучення від присутніх, у тому числі й ОСОБА_2, не надходило. Крім того, свідок вказав, що жодних заяв від громадянина ОСОБА_2 протягом досудового слідства у вказаній кримінальній справі не надходило.

Крім того, в ході розгляду справи позивач вказав, що грошові кошти у розмірі еквівалентному 10 000 доларам США були ним отримані від ОСОБА_6 у рублях, однак, суд звертає увагу, що у тексті позовної заяви підписаної позивачем вказано, що останній від ОСОБА_6 особисто отримав 10 000 доларів США саме в іноземній валюті.

Оцінивши вищенаведені пояснення свідків які надавались під час розгляду даної справи та під час розслідування кримінальної справи, які не узгоджуються між собою суд дійшов висновку, що позивач не довів своє право власності на кошті, які просив виключити з акту опису.

Виходячи з наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду про недоведеність позивачем свого права власності на вилучені під час обшуку кошти відповідає встановленим судом обставинам та наданим позивачем доказам.

Доводи представника позивача з приводу не встановлення в кримінальному провадженні факту отримання спірних коштів злочинним шляхом, а також не доведеності належності цих коштів засудженим не спростовує висновку суду, щодо недоведеності позивачем його права власності на ці кошти.

Так, суд правильно виходив з того, що покази позивача та свідка ОСОБА_6, щодо валюти переданих позивачу коштів не узгоджуються між собою. Крім того суд правильно зазначив, що кошти в сумі 10 000 доларів США, які передавались особою, яка перетинала кордон України не були належним чином задекларовані.

Будь-яких письмових доказів належності вказаних коштів позивачу суду надано не було, а тому суд правомірно дійшов висновку, що наданих позивачем доказів у вигляді показань свідків, які не узгоджувались між собою та з його поясненнями є недостатнім, для того щоб встановити факт права власності на них позивача, а не інших осіб.

Посилання представника позивача на неправомірність дій правоохоронних органів при вилученні цих коштів та неправомірного проведення їх конфіскації на правильність постановленого рішення не впливають, так як вони підлягають оскарженню в іншому порядку.

Не можуть бути також враховані доводи представника позивача, щодо неправомірної видачі виконавчого листа, так як вони є недоведеними. Оскарження дій державного виконавця, пов`язаних з виконанням вироку суду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того всі порушення на які посилається представник не спростовують висновку суду, про недоведеність позивачем його права особистої приватної власності на вилучені під час обшуку кошти.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: