Постанова № 35256824, 12.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3291/13-а

12 листопада 2013 року 12год. 43хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа підприємець ОСОБА_2

до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про скасування постанови , -ВСТАНОВИВ :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа підприємець ОСОБА_2 з позовом до Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 06.08.2013 року №038379 у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до зазначеної постанови до позивача застосовано фінансову санкцію за вчинене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезень пасажирів без належного оформлення документів, передбачених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час перевірки 04.07.2013 року усі визначені ст.39 Закону документи були в наявності у водія, який на час перевірки відійшов від транспортного засобу. Однак цей факт не був взятий інспекторами до уваги. Крім того, в порушення "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 відповідачем складено акт перевірки від 04.07.2013 року №002107 та розглянуто справу відносно позивача про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного його повідомлення про час і місце розгляду справи та за його відсутності, у зв'язку з чим, вважає позивач, є необ'єктивним та однобічним, а постанова про накладення штрафу за наслідком розгляду справи - безпідставною.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2013 року проти позову заперечувала. Подала також письмові заперечення, згідно яких обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваної постанови. Зокрема зазначила, що постанова про застосування штрафних санкцій була винесена за фактичні порушення, вчинені позивачем, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством. Відтак, просила суд відмовити в задоволені позову. У судове засідання 12.11.2013 року не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2013 року працівниками управління Укртрансінспекції у місті Києві була проведена рейдова перевірка у транспортному засобі позивача. За результатом перевірки було складено Акт №002107, яким було зафіксовано, що нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом "Київ-Рівне" здійснювались в порушення вимог ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема, у водія був неоформлений договір із замовником послуг, інформаційний лист та документ, що засвідчує оплату транспортних послуг.

У судовому засіданні 30.10.2013 року свідок ОСОБА_3 пояснив, що під час проведення перевірки 04.07.2013 року він був присутній біля транспортного засобу як один з водіїв. При цьому всі необхідні документи були у іншого водія, який на момент проведення перевірки був відсутній біля автомобіля з певних причин. Працівники Укртрансінспекції цей факт до уваги не взяли.

У судовому засіданні 12.11.2013 року свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він був другим водієм в тому рейсі. Всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством для здійснення пасажирських перевезень, були в наявності у нього, однак рейдова перевірка була проведена саме в той час, коли він відійшов від автомобіля по власних справах. Також пояснив суду, що всі необхідні документи були отримані ним від замовника перевезення напередодні ввечері, тобто 03.07.2013 року. Під час рейсу Київ - Луцьк 04.07.2013 року саме ОСОБА_4 був водієм, а ОСОБА_3 був водієм під час рейсу Рівне-Київ 03.07.2013 року.

Суд критично ставиться до пояснень свідка в частині наявності в нього необхідних для здійснення перевезень документів, зважаючи на наступне. Судом встановлено, що рейдова перевірка проводилась у м.Києві зранку 04.07.2013 року. Свідок стверджує, що необхідні документи були отримані ним в м.Рівне у замовника 03.07.2013 року, однак копії документів, наявні матеріалах справи, датовані 04.07.2013 року, а з копії договору взагалі вбачається, що він був укладений у м.Києві.

Відтак, суд дійшов висновку, що надані позивачем копії договору, інформаційного листа та квитанції про оплату не є допустимими доказами у справі. Так, надання їх копій під час розгляду справи не підтверджує факту їх наявності на момент перевірки.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 року №331 затверджено Типову форму договору про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км. та міжобласних маршрутах. Невід'ємною частиною договору є інформаційний лист щодо здіснення нерегулярних перевезень пасажирів. Умовами договору передбачено, що перевізник зобов'язується перед початком виконання перевезень пасажирів завчасно подати факсограмою, на електронну адресу або нарочно копію інформаційного листа відповідному територіальному органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті за місцем проведення державної реєстрації перевізника та отримати реєстраційний номер інформаційного листа, який проставляється у інформаційному листі. Інформаційний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, не має номеру, тобто вказаний інформаційний лист не був у встановленому порядку зареєстрований в Управлінні Укртрансінспекції у Рівненській області, що підтверджується представником відповідача. Відповідальність за це передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Посилання позивача на порушення відповідачем пункту 26 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 року №1567, щодо неповідомлення належним чином його про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд також не враховує виходячи з наступного. Як вбачається з корінця до повідомлення про розгляд справи по порушення транспортного законодавства 30.07.2013 року о 10 годині, вказане повідомлення було відправлене позивачу поштою 26.07.2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою: АДРЕСА_1.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів - це перевезення пасажирів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно до статті 35 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів автобусами в режимі нерегулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах нерегулярних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Пунктом 51 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1184) визначено, що нерегулярні перевезення здійснюються на замовлення юридичної або фізичної особи як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом.

Згідно пункту 52 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" до нерегулярних перевезень належать: туристично-екскурсійні; весільні та святкові; ритуальні; одноразові перевезення до місць відпочинку; інші перевезення, що не заборонені пунктом 55 цих Правил.

За пунктом 55 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу. Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.

Відповідно до пункту 56 "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу.

Статтею 39 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд звертає увагу на те, що згідно копії договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 04.07.2013 року та інформаційного листа до нього, перевезення пасажирів повинно було розпочатись о 05 годині 30 хвилин в м.Києві та закінчитись об 11 годині у м.Луцьк. Тобто, водій ОСОБА_4 повинен був у цей момент бути присутній у транспортному засобі. При цьому, з Акту перевірки №002107 від 04.07.2013 року вбачається, що фактично перевірка проводилась о 6 годині 10 хвилин. Однак копія таходиска свідчить про те, що водій ОСОБА_4 виїхав з м.Києва після 11 години, а прибув до пункту призначення після 15 години.

Судом встановлено, що під час здійснення перевірки, необхідні документи водієм транспортного засобу працівникам Укртрансінспекції не надавались.

Відповідно до статті 60 Закону від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 28 "Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Отже, факт порушення позивачем вимог абзацу 3 частини першої статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є встановленим, тому застосування до позивача штрафної санкції передбаченої абзацом 3 частини першої статі 60 Закону України від 05.04.2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 1700,00 грн., є правомірним.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.