Рішення № 35256299, 31.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18123/13 31.10.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18123/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд»;

до фізичної особи-підприємця Гончарук Лесі Вікторівни;

про стягнення 1884,36 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сліпчук М.С., довіреність № 42 від 22.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця Гончарук Лесі Вікторівни (надалі - відповідач) про стягнення 1884,36 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 4510 від 05.02.2013р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1884,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18123/13 та призначено її розгляд на 31.10.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 31.10.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 20.09.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 20.09.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 4510, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його в порядку і на умовах, передбачених договором.

Пунктами 3.6., 3.7. договору передбачено, що датою поставки вважається дата його отримання покупцем. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем та підписання ним накладних за поставлений товар.

Згідно п. 4.4. договору, покупець зобов'язується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за товарно-транспортними накладними № 02072376 від 07.02.2013р., № 02072377 від 07.02.2013р., № 02282220 від 28.02.2013р., № 03272845 від 27.03.2013р., № 04113041 від 11.04.2013р., копії яких залучені до матеріалів справи, було поставлено відповідачу товарів всього на загальну суму 4000,41 грн.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк розрахувався частково, сплативши готівкою 966,05 грн., що підтверджується відповідними фіскальними чеками, копії яких додані до матеріалів справи, та перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 1150,00 грн., про що свідчить довідка АТ «Піреус Банк МКБ» від 04.09.2013р. за № 334.

Отже, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 1884,36 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 1884,36 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1884,36 грн. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гончарук Лесі Вікторівни (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 10-А, кв. 16; код 2737307621) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (юридична адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 7; код ЄДРПОУ 34980845) 1884 грн. 36 коп. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2013р.

Суддя А.І. Привалов