Ухвала суду № 35255576, 14.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

height=70 width=52>FONT>

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р.

Справа № 815/5231/13-а

NT class="fs201">Категорія: 8.2.6 /P>

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

T class="fs138">суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ ТРЕЙД» (надалі – позивач, ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі – відповідач, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) від 10 липня 2013 року №0003332230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 4809,00грн., та №0003342230, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 3664,00грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3664 грн., сплачену контрагенту - ПП «Тетіс-АТ», в межах фінансово-господарських правовідносин, що, підтверджується податковою накладною, виписаною та оформленою ПП «Тетіс-АТ» з урахуванням вимог Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

Також, ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» вказує на правомірність віднесення суми грошових коштів у розмірі 3847 грн. до складу валових витрат, оскільки факт надання послуг поставки його контрагентом - ПП «Тетіс-АТ», повністю підтверджено документально, та свідчить про зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року адміністративний позов – задоволено.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 10 липня 2013 року №0003332230 та №0003342230.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення у зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що правові взаємовідносини позивача з ПП «Тетіс-АТ», які відображені в податковій звітності, вчинялися без мети реального настання правових насідків, а, навпаки, для заниження об’єкту оподаткування та несплати податків.

У зв’язку із цим, апелянт вважає, що позивачем безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування.

У зв’язку з неявкою сторін, сповіщених належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання суду апеляційної інстанції, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, згідно з п.2 ст.197 КАС України.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» перебуває на обліку в ДПІ в Малиновському районі м. Одеси з 08 лютого 2012 року за №17259 та згідно свідоцтва №200041091 від 11 квітня 2012 року є платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності, які має право здійснювати позивач є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками.

У період з 11 червня 2013 року по 17 червня 2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «Тетіс-АТ» за період з 11 березня 2012 року по 31 травня 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено Акт №1962/22-3/23 від 25 червня 2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «Тетіс-АТ» за період з 11 березня 2012 року по 31 травня 2012 року» (надалі – Акт), у висновках якого зазначено, що позивачем порушено вимоги п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у травні 2012 року на суму 3664 грн., а також порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2012 року у сумі 3847 грн.

На підставі складеного Акта ДПІ у Малиновському районі м. Одеси 10 липня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0003332230 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4809 грн., та №0003342230 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3664 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У зв'язку з чим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв’язку з наступним.

Так, підставою для заниження ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» податку на прибуток на суму 3847 грн., та податку на додану вартість на суму 3664 грн., були правовідносини в межах фінансово-господарських операцій між ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» та ПП «Тетіс-АТ».

Судом першої інстанції було встановлено, що 10 травня 2012 року між позивачем та ПП «Тетіс-АТ», був укладений Договір поставки, в усній формі, що не заборонено законодавцем та не заперечувалося сторонами.

Так, з рахунку-фактури №1205/10-3 від 10 травня 2012 року вбачається що позивач придбавав у ПП «Тетіс-АТ» «респиратор Лепесток-200»», «респиратор «ТОПОЛЬ» Е1Р1, «фільтр сменный «Тополь» (Е1Р1) (а.с.98).

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Факт постачання товарів ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» його контрагентом - ПП «Тетіс-АТ», підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 15 травня 2012 року №26 на загальну суму 21983,76 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 3663,96 грн. (а.с.31), накладною №1205/17-6 від 17 травня 2012 року на загальну суму 21983,76 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 3663,96 грн. (а.с.32), платіжним дорученням від 15 травня 2012 року №113 на загальну суму 21983,76 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 3663,96 грн. (а.с.33).

Апелянт, заперечуючи факт такого постачання посилається на те, що позивачем не було надано документів на перевезення вантажу, у зв’язку з чим, не можливо підтвердити його реальне транспортування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами, оскільки вони спростовуються наступним.

Так, позивач зазначив, що за домовленістю та умовами здійснення поставок перевізником було ТОВ «Делівері», вартість перевезень сплачував відправник.

В підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявна копія акту отримання багажу від ТОВ «Делівері», в якому вказано коли і ким був отриманий багаж, та зазначено про відправку багажу з м. Харків ПП «Тетіс-АТ» до м. Одеса.

Окрім того, наявна копія квитанції про отримання багажу компанією Делівері для подальшого транспортування в м. Одеса, з якої вбачається коли і ким було здійснено відправлення, вказані об’єм ф вага вантажу.

Усі вищеперелічені документи надсилалися до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується відповідним листуванням між позивачем та відповідачем (а.с.69,70,75).

Зважаючи на зазначене, вказані документи, підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача і є доказом правомірності віднесення позивачем 3847 грн. до складу валових витрат ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД».

Суму ПДВ за наявною у матеріалах справи податковою накладною, було включено ТОВ «СПРІНТ ТРЕЙД» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 3664 грн. за період травень 2012 року.

Однак, за порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України, про що зазначено в акті перевірки, відповідачем занижено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 3664 грн.

Вказаний висновок перевіряючих відповідача не відповідає дійсним обставинам справи, у зв’язку із наступним.

Так, згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки, включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявною у матеріалах справи податковою накладною, виписаною його контрагентом з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 ПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У зв'язку з чим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

В обґрунтування доводів про безтоварний характер господарських операцій, апелянт посилається на акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №280/22.1-07/25461699 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Тетіс-АТ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків : ТОВ «ВАЛЕТА» за період з 01 березня 2012 року по 30 квітня 2012 року, ТОВ «ІНТАКО» за період 01 травня 2012 року по 29 лютого 2012 року, ТОВ «ЕЛЕКТРОДИЗЕЛЬ» за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги вказані доводи, оскільки у зазначеному акті взагалі не досліджувалися правовідносини між ПП «Тетіс-АТ» та позивачем.

Окрім того, в акті перевірки №1962/22-3/23 від 25 червня 2013 року, відповідачем зазначено, що на момент складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто на 05 квітня 2013 року – стан ПП «Тетіс-АТ» - 36 – основний платник до кінця року (основне місце обліку), свідоцтво про сплату ПДВ – діюче.

З урахуванням вищенаведеного, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ПП «Тетіс-АТ», на момент видачі відповідної податкової накладної, не був зареєстрований у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачував у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПРІНТ ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова