Постанова № 35255300, 09.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2013 р. (11:51) Справа №801/6989/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю представника позивача Потапова П.Г.,паспорт НОМЕР_1 у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міського виробничого управління Житлово-комунального господарства м. Армянськ

до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим

про визнання незаконною та скасування вимоги.

Обставини справи: Міське виробниче управління Житлово-комунального господарства м.Армянськ (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Армянському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування вимоги № Ю 128 від 10.05.2013 про сплату недоїмки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вимога № Ю 128 від 10.05.2013 про сплату недоїмки винесена незаконно, оскільки як вказує позивач, відносно позивача порушено справа про банкрутство та відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Позивач зауважує, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, по яким здійснюється стягнення згідно законодавства, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, податків та зборів (обов'язкових платежів).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові.

Відповідач жодного разу до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, під час розгляду справи надіслав на адресу суду заперечення на позов, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки № Ю 128, за якою станом на 01 травня 2013 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача складає 65092,87 грн.

Не погодившись з зазначеною вимогою позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України, яка за результатами розгляду в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу від 10.05.2013 № Ю-128, залишена без задоволення, рішення головного управління Пенсійного фонду України в АРК про залишення скарги без розгляду від 24.05.2013 № 4392/06-59-без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваної вимоги суд дійшов наступних висновків.

Закон України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі Закон № 2464).

Відповідно до ст. 2 Закону № 2464 виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 Платник єдиного внеску зобов'язаний:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу)(ч.12 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).

Нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками передбачені розділом 4 Інструкції № 21-5.

Відтак, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. (п.п. 4.3.6 п. 4.3 розділу 4 Інструкції).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, вважається недоїмкою (пункт 6 ч. 1 статті 1 Закону України № 2464).

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 (в редакції Закону на час винесення вимоги) територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до наданого позивачем звіту за березень 2013, ним самостійно розрахована сума єдиного внеску за березень 2013 р. у сумі 91357,30 грн. яка не в повному обсязі була сплачена в строки, визначені статтею 9 Закону України № 2464, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією звіту та карткою особового рахунку платника єдиного внеску.

Матеріали справи свідчать про те, що 10.05.2013 відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки № Ю 128, за якою станом на 01 травня 2013 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску позивача складає 65092,87 грн.

В пункті 3 зазначеної вимоги вказано, що суми зазначені у вимозі підлягають сплаті протягом 10 робочих днів з дня одержання цієї вимоги.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, на думку суду, оскаржувана вимога прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом № 2464.

Щодо посилання представника позивача на ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого введено мораторій на задоволення вимог кредиторів що виникли до дня порушення провадження по справі про банкрутство, суд вважає таку позицію неспроможною та безпідставною з огляду на наступне.

Позивач в позові зазначає, що 26.11.2004 року Господарським судом АР Крим за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим було порушено справу про банкрутство відносно позивача.

В матеріалах справи наявна Ухвала Господарського суду АР Крим від 10.07.2013 року про продовження процедури санації відносно позивача строком по 10.01.2014 р.

Оскаржувана вимога відповідача про сплату недоїмки прийнята 10.05.2013 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час порушення справи про банкрутство відносно позивача) кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на час порушення справи про банкрутство відносно позивача), яка встановлювала, зокрема, заборону стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 цього Закону.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію. Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується вимог поточних кредиторів, то за цими вимогами згідно із загальними правилами не поширюється дія мораторію, оскільки строки виконання настали після порушення провадження у справі про банкрутство. Оскільки оскаржувана вимога прийнята відповідачем 10.05.2013 р., тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, посилання позивача на п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необґрунтоване та безпідставне.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не знаходить підстав для задоволення позову з огляду на законність прийнятої відповідачем вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В судовому засіданні 09.10.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 14.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, 94, ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.