Постанова № 35254367, 07.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа №816/5817/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Погорілого Д.В.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Епіцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2013 року Приватне підприємство "Епіцентр" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, №0003442301/1005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 10 вересня 2012 року №3526/22508/30874228, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби позапланової виїзної перевірки ПП "Епіцентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2012 року у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ Кременчуцької ОДПІ ДПС Полтавської області старшого лейтенанта податкової міліції Воронюка В.А. від 23 травня 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки, вважає їх необґрунтованими. Зауважує, що нa правовідносини, що виникли між сторонами у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2012 року застосовуються положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-IІІ. Позивач вважає, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення мав визначити грошове зобов'язання позивачу за період з 04 червня 2011 року по 03 червня 2013 року, однак, у позивача відсутній будь-який податковий борг за період з 01 січня 2011 року по теперішній час. Крім того, у пункті 2.5. Акту перевірки від 10 вересня 2012 року №3526/22-508/30874228 міститься інформація про попередню планову виїзну перевірку позивача за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року згідно Акту від 26 лютого 2009 року №695/23-209/30874228 та про повну сплату до бюджету нарахованих сум. Таким чином, на думку позивача, повторне донарахування відповідачем грошових зобов'язань позивачем за період з 01 січня по 30 вересня 2008 року є неправомірним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що за вироком Автозаводського районного суду від 07 листопада 2012 встановлено, що ОСОБА_4, будучи генеральним директором ПП "Епіцентр", діючи умисно у період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, посягаючи на встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності і в першу чергу оподаткування, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ та податкових декларацій з податку на прибуток), достовірно знаючи, що фактично фінансово-господарських ПП "Епіцентр" з ПП фірма "Максіком", ПП "Стройзаказ", ПП "Октант", ПП "Полімер Форт" ПП "Поліцентрсервіс", lПП "Градко", ТОВ "Вел-маркет", ПП "Ажур-М", ПП "Авіс сістемз" та ТОВ "Бест оіл" не відбувалося, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та посвідчив останні, чим скоїв службове підроблення, у результаті своїми діями спричинив невеликі тяжкі наслідки у вигляді не сплати податків у сумі 902171,00 грн. Зауважував, що на момент проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, №0003442301/1005 діє Податковий кодекс України, тому твердження позивача про неправомірність його застосування є необґрунтованим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Епіцентр" зареєстроване як юридична особа 29 березня 2000 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 30874228, про що видане свідоцтво серії А00 №127116, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 16/.

Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23552876 серії НБ №175665 /том І, а.с. 17/.

У період з 23 серпня 2012 року по 03 вересня 2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Епіцентр" (код ЄДРПОУ 30874228) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2012 року у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого СВ Кременчуцької ОДПІ ДПС Полтавської області старшого лейтенанта податкової міліції Воронюка В.А. від 23 травня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 10 вересня 2012 року №3526/22508/30874228 /том І, а.с. 22-90/, у якому зафіксовано порушення:

- підпункту 1.22.1. пункту 1.22, статті 1, підпункту 4.1.6. пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.8 пункту 5.4., пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 533331,00 грн, у тому числі: І квартал 2008 року на 45003,00 грн, ІІ квартал 2008 року на 3265,00 грн, ІV квартал 2008 року на 67771,00 грн, І квартал 2009 року на 175983,00 грн, ІV квартал 2009 року на 107645,00 грн, І квартал 2010 року на 56131,00 грн, ІІ квартал 2010 року на 4345,00 грн, ІІІ квартал 2010 року на 8500,00 грн, ІV квартал 2010 року на 64688,00 грн;

- підпункту 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 584727,00 грн, у тому числі січень 2008 року у сумі 28253,00 грн, за березень 2008 року у сумі 24551,00 грн, за червень 2008 року у сумі 12734,00 грн, за липень 2008 року у сумі 9840,00 грн, жовтень 2008 року у сумі 19475,00 грн, за грудень 2008 року у сумі 73477,00 грн, за січень 2009 року у сумі 53905,00 грн, за березень 2009 року у сумі 96790,00 грн, за травень 2009 року у сумі 16897,00 грн, за серпень 2009 року у сумі 31019,00 грн, за вересень 2009 року у сумі 5480,00 грн, за жовтень 2009 року у сумі 27851,00 грн, за листопад 2009 року у сумі 22545,00 грн, за грудень 2009 року у сумі 35899,00 грн, за березень 2010 року у сумі 69211,00 грн, за вересень 2010 року у сумі 6800,00 грн, за жовтень 2010 року у сумі 30000,00 грн, за листопад 2010 року у сумі 20000,00 грн.

Допущені позивачем порушення підтверджені вироком Автозаводського районного суду від 07 листопада 2012 року /том І, а.с. 192-204/, який набрав законної сили.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 96916,25 грн, у тому числі 77533,00 грн. за основним платежем, 19383,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 91/, та податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0003442301/1005, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 71000,00 грн., у тому числі за основним платежем 56800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14200,00 грн. /том І, а.с. 93/.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, №0003442301/1005 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /том І, а.с. 96-121/.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав порушення податковим органом строків їх винесення, повторності нарахування грошових зобов'язань, застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, №0003442301/1005 суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області було відкрито та розглянуто справу №1601/12562/2012 по обвинувачуванню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, генерального директора ПП "Епіцентр" у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України.

За вироком Автозаводського районного суду від 07 листопада 2012 року /том І, а.с. 192-204/, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_4, будучи генеральним директором ПП "Епіцентр", діючи умисно в період 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, посягаючи на встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності і в першу чергу оподаткування, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів (податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ та податкових декларацій з податку на прибуток), достовірно знаючи, що фактично фінансово-господарських ПП "Епіцентр" з ПП фірма "Максіком", ПП "Стройзаказ", ПП "Октант", ПП "Полімер Форт", ПП "Поліцентрсервіс", ПП "Градко", ТОВ "Вел-Маркет", ПП "Ажур-М", ПП "Авіс сістемз" та ТОВ "Бест оіл" не відбувалося, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склав та посвідчив останні, чим скоїв службове підроблення, в результаті своїми діями спричинив невеликі тяжкі наслідки у вигляді не сплати податків в сумі 902171 грн.

Підсудний ОСОБА_4 не оспорюючи обставин справи та зібраних доказів, свою вину у вчиненні встановлених судом злочинів визнав повністю.

Підсудний ОСОБА_4 незаконно ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, тому суд його дії кваліфікує за частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Згідно даного вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суд зауважує, що позивач не спростовує фат допущення порушень вищезазначених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", а лише посилається на порушення податковим органом строків винесення податкових повідомлень-рішень, повторності нарахування грошових зобов'язань, застосування до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За результатами Акту перевірки від 10 вересня 2012 року №3526/22508/30874228 та вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 листопад 2012 року, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 №0003432301/1002 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 77533,00 грн, визначеного за 2, 3 та 4 квартали 2010 року і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 19383,25 грн та №0003442301/1005 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 56800,00 грн, визначеного за період вересень, жовтень, листопад 2010 року і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 14200,00 грн.

При прийнятті вищезазначених податкових повідомлень-рішень Кременчуцькою ОДПІ враховано вимоги підпункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якими визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, якщо посадову особу платника податку (фізичну особу - платника податку) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Підпунктом 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III передбачено: за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.1.2. пункту 15.1 статті 15 цього ж Закону визначено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

На момент проведення перевірки та винесення податкових повідомлень рішень від 04 червня 2013 року №0003432301/1002, №0003442301/1005 діяв Податковий кодекс України, тому твердження позивача про неправомірність його застосування суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне провадження стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок) що набрало законної сили.

Оскаржуванні податкові повідомлення-рішення винесені після набрання законної сили обвинувального вироку, тому твердження позивача про порушення відповідачем строків давності є необґрунтованими.

У ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які встановленні і Податковим кодексом України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятих ним рішень.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відсутні.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені у позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні обставин справи, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Епіцентр" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова