Рішення № 35252687, 14.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа № 911/3643/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»до Білоцерківської районної державної адміністраціїпро розірвання договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача:Яковенко Д.А. (довіреність №277 від 31.12.2012 року);від відповідача:не з'явились.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

19.09.2013 року Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою №04/372 від 17.09.2013 року (вх. №3557/13) до Білоцерківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги з посиланням на положення частини другої статті 377 ЦК України, статей 7, 31 Закону України «Про оренду землі», статті 120 та пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України, статті 188 ГК України обґрунтовані підставою зміни власника нерухомого майна, яке знаходиться на орендованій за договором оренди земельної ділянки від 21 липня 2003 року, та її невикористання позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 24.10.2013 року.

22.10.2013 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання №1883/0623 від 14.10.2013 року (вх. №22079), в якому просив суд зобов'язати позивача надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, у зв'язку з їх неотриманням, а також надати час для ознайомлення та підготовки письмового відзиву.

У судове засідання 24.10.2013 року представники відповідача по справі, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2013 року розгляд справи на підставі п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України відкладено на 14.11.2013 року.

12.11.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області, на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2013 року, від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.11.2013 року (вх. №23562) про залучення доказів, а саме оригіналів доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

14.11.2013 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання №2074/0623 від 08.11.2013 року (вх. №23689), про відкладення розгляду справи, у зв'язку з іншої судової справи в суді загальної юрисдикції.

У судове засідання 14.11.2013 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 14.11.2013 року представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення, повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позов з документальним запереченням не надав.

Розглянувши подане відповідачем клопотання №1/1511 від 06.11.2013 року (вх. №23155) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України, закінчується 19.11.2013 року, клопотань про продовження строку вирішення спору від сторін не надходило.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У зв'язку з тим, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів, як на підтвердження перебування свого представника у іншому судовому засіданні, так і доказів, що підтверджували б неможливість забезпечити участь у судовому засіданні 14.11.2013 року іншого представника, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем повторно на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Господарським судом у судовому засіданні 14.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

21.07.2003 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець за договором, відповідач у справі) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Київ», правонаступником якого відповідно до п. 1.4 Статуту є Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (орендар за договором, позивач у справі) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 21.07.2003 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. за реєстровим № 737 та зареєстровано у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів 04.08.2003 року за № 100 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору (п. 1) орендодавець на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області №194 від 27 червня 2003 року надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває у державній власності і розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за адресою: Київська обл., м. біла Церква, Шкарівська сільська рада, Білоцерківський район, масив Таращанський, 193, загальною площею 0,3446 га.

Згідно п. 2.1 договору земельна ділянка передається під розміщення автозаправочної станції.

Договір укладено на термін 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його реєстрації, з правом викупу (п.2.2 договору).

Пунктом 4 договору визначено, що підставою розірвання договору є, зокрема, добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря. Сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої сторони не пізніше ніж за 2 (два) місяці. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої сторони. Ці питання вирішуються у судовому порядку.

В подальшому, як встановлено господарським судом, між Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полістар» (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2013 року, згідно п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) та зобов'язується оплатити комплекс, нежитлова будівля літ. А, площею 80,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., місто Біла Церква, вул. Таращанська, № 193,а.

Відповідно до п. 1.1.2 зазначеного договору визначено опис нерухомого майна: АЗС, площею 80,5 кв.м., літера «А». Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. біла Церква, Шкарівська сільська рада, Білоцерківський район, масив Таращанський, 193, загальною площею 0,3446 га., кадастровий номер земельної ділянки - 3220489500:02:021:0650, цільове призначення - під розміщення автозаправочної станції, яка перебуває у володінні та користуванні продавця на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого 21.07.2003 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. за реєстровим № 737, укладеного продавцем та Білоцерківською районною державною адміністрацією, та зареєстровано у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів 04.08.2003 року за № 100.

Договір купівлі-продажу зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. за реєстровим № 191.

Пунктом 9.1. вказаного вище договору купівлі-продажу передбачено, що договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.

Відповідно до п. 9.9 вказаного договору, сторони погодили, що у відповідності із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Перехід права власності (користування) на земельну ділянку необхідно оформити на підставі ст. ст. 120, 121 Земельного кодексу України. Продавець зобов'язується сприяти покупцю в переоформленні на покупця права на оренду земельної ділянки, вказаної в п. 1.2. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 1671 від 01.04.2013 року позивач повідомив відповідача щодо припинення договору оренди землі у відповідності до п. «е» ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України та просив підписати акт прийому-передачі земельної ділянки з оренди.

Однак, зазначений вище лист відповідачем залишений без відповіді та реагування. Доказів протилежного сторонами суду не надано.

У відповідності до ст.20 ГК України, ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства, а також на захист права у разі його невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відсутність дій щодо припинення договору оренди землі зі сторони відповідача стало підставою для звернення позивача з даною позовною вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами «а», «е» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).

Крім того, згідно частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 ЦК України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства (п.2.10 постанови).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування.

Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 4 договору оренди земельної ділянки від 24.07.2003 року, укладеного сторонами в цій справі, передбачена можливість дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

При цьому, суд звертає увагу, що статтею 111-28 ГПК України встановлений принцип обов'язковості судових рішень Верховного Суду України. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановами Верховного суду України від 06.06.2011 року, від 06.11.2012 року та від 20.08.2013 року визначено, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або право користування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом участі у судових засіданнях, не подав відзиву на позов з документальним запереченням позовних вимог, враховуючи, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованою на ній будівлею (АЗС) здійснює її новий власник відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.01.2013 року, у зв'язку з тим, що позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними і допустимими доказами позовної вимоги та її задоволення в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, посвідчений 21.07.2003 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. за реєстровим № 737 та зареєстрований у Білоцерківському районному відділі земельних ресурсів 04.08.2003 року за № 100, укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна».

3. Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2, код ЄДРПОУ 19425498) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 68, код ЄДРПОУ 30603572) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 15.11.2013 року