Рішення № 35252558, 13.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.11.13р. Справа № 904/5626/13

За позовом Обласного комунального підприємства "Фармація", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма " Олімпекс - Агро", с. Голубовка, Новомосковського району, Дніпропетровської області

про стягнення 12 333,60 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Халізова А.О. - представник (дов. №01-Д/24 від 06.08.13р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство „Фармація" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Олімпекс-Агро" про стягнення 2 014,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 260 від 01.02.2010 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 07.08.2013 року на 05.09.2013 року, з 05.09.2013 року на 19.09.2013 року.

У судовому засіданні 19.09.2013 року оголошено перерву до 27.09.2013 року.

Представник позивача надав у судовому засіданні 19.09.2013 року клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року продовжено строк розгляду справи № 904/5626/13 на 15 днів до 08.10.2013 року включно.

07.08.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов він не визнає та обґрунтовує свої заперечення наступним. Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата за перший місяць оренди згідно з розрахунком орендної плати становить 196,70 грн. за лютий 2010 року (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та пунктом 3.2. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці. Починаючи з березня 2010 року відповідач систематично сплачував орендну плату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача відповідно до рахунків, надісланих позивачем. В рахунках на сплату орендної плати зазначалася сума до сплати, надані послуги, а також реквізити розрахункового рахунку позивача. Також, відповідно до п. 5.1.4 договору на позивача як орендодавця покладений обов'язок щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендареві рахунок на сплату орендної плати. Оскільки, у договорі не визначено фіксованого розміру орендної плати, відповідач не має змоги визначити, яка сума підлягає сплаті за кожен місяць користування об'єктом оренди, а також на який рахунок повинно бути здійснене перерахування такої суми. Також, відповідач зазначає, що 25.11.2011 року отримав повідомлення про припинення договору від позивача, та вважає, що договір оренди є припиненим з 25.11.2011 року відповідно до умов пункту 11.2 договору.

27.09.2013 року представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 10 578,71 грн., з яких 2 014,04 грн. заборгованість з орендної плати за період з січня 2011 року по березень 2012 року та 8 564,67 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

27.09.2013 року представник відповідача надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, заборгованість відповідача перед позивачем за період з лютого 2010 року по березень 2012 року становить 5 228,60 грн. Але відповідач перерахував на рахунки позивача 9 076,88 грн. Отже, будь-яка заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи відсутня.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 904/5626/13.

Розпорядженням № 405 від 30.09.2013 року визначено склад колегії по розгляду справи № 904/5626/13 в складі трьох суддів: головуючий суддя - Золотарьова Я.С., судді - Назаренко Н.Г., Ярошенко В.І.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2013 року справу № 904/5626/13 прийнято до колегіального розгляду у складі трьох суддів та призначено розгляд справи на 05.11.2013 року.

05.11.2013 року представник позивача надав заяву про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог до 12 333,60 грн., з яких 2 014,62 грн. заборгованість з орендної плати за період з січня 2011 року по березень 2012 року та 10 318,98 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 05.11.2013 року оголошено перерву до 12.11.2013 року.

11.11.2013 року представник відповідача надав заперечення проти заяви про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, в яких зазначає, що одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається, тому просить суд залишити вищевказану заяву без розгляду. Також зазначає, що позивач листом № 04/276 від 27.02.2012 року повідомив відповідача про припинення дії договору.

Стосовно заяви позивача про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог та заперечень відповідача проти заяви про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне:

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

05.11.2013 року представник позивача до початку розгляду господарським судом справи по суті (12.11.2013 року) надав заяву про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог, з якої вбачається, що позивач просить суд:

- стягнути заборгованість за орендну плату у розмірі 2 014,62 грн.;

- стягнути неустойку у розмірі 10 318,98 грн. відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

При цьому позовна заява № 04/1068 від 18.07.2013 року обґрунтована тим, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати орендних платежів. Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на такі норми матеріального права - ст.ст. 526, 570, 571 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України.

З заяви від 10.11.2013 року вбачається, що позивач при збереженні первісних обставин, доповнює їх новими обставинами, а саме просить стягнути з відповідача за неналежне виконання договору щодо повернення об'єкту оренди неустойку у розмірі 10 318,98 грн. за період з 12.03.2013 року по 31.10.2013 року. При цьому додатково посилається на матеріальну норму - ст. 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом встановлено, що обставини, на які посилався позивач при подачі позову не змінилися, тобто позивач як у позові, так і у заяві від 10.11.2013 року посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди.

Пунктом 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення розміру позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмета або підстав позову (пункт 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На підставі вищезазначеного, суд розцінює заяву позивача про зміну підстав позову та уточнення розміру позовних вимог як заяву про зміну предмету позову.

Таким чином, суд приймає заяву позивача про зміну предмету позову та відхиляє заперечення відповідача про те, що позивачем одночасно змінюються підстави та предмет позову.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2013 року не з'явився, але надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглянути справу без участі представника.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно дослідивши усі обставини справи, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 року між Обласним комунальним підприємством „Фармація" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Олімпекс-Агро" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 260 (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 14.05.2010 № 713-24/V передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, площею 27,0 кв.м. для торгівлі продовольчими товарами, крім товарів підакцизної групи.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що об'єктом оренди є нерухоме майно (приміщення) загальною площею 27,0 кв.м., розташоване за адресою: Павлоградський район, с. В'язівок, вул. Чкалова, 1.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (пункт 3.5 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 01.02.2010 року (а.с.14) відповідачу було передано об'єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди згідно з розрахунком орендної плати, що є невідємною частиною цього договору, становить 196,70 грн. за лютий 2010 року (без урахування ПДВ та індексу інфляції).

Пунктом 3.7 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2010 року встановлено, що орендна плата, в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця один раз на місяць не пізніше 01 числа місяця, наступного за розрахунковим (а.с.15).

Таким чином, розрахунок орендної плати відповідно до пункту 3.1 договору здійснюється орендарем самостійно згідно з чинним законодавством. Виконання обов'язку розраховувати орендну плату та сплатити її у строк, встановлений у пункті 3.7 договору не пов'язано з виконанням орендодавцем пункту 5.1.4 договору щодо надання рахунків.

Тому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливості визначити суму, яка підлягає сплаті за користування об'єктом оренди без наданих позивачем рахунків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами 1 та 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року (пункт 11.1 договору).

Пунктом 12.3 договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.02.2010 року до договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим не той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до умов чинного законодавства, договір було пролонговано до 31.01.2012 року на таких самих умовах і на той самий строк, у зв'язку з відсутністю відповідних заяв сторін протягом місяця закінчення терміну дії договору.

Частиною 1 пункту 11.2 договору встановлено, що у разі порушення орендарем зобов'язань по сплаті орендної плати та якщо сума заборгованості по орендній платі перевищуватиме суму внесеного завдатку, договір оренди припиняється. При цьому орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря про припинення договору оренди. Датою припинення договору оренди є дата отримання орендарем повідомлення про припинення договору оренди.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що договір припиняється у разі, зокрема, випадку, передбаченому п. 11.2 даного договору.

Частиною 1 статті 26 Законну України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Оскільки, договір не може бути припиненим у односторонньому порядку, тому суд дійшов висновку, що пункт 11.2 договору не відповідає вимогам статті 26 Законну України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідач надіслав на адресу позивача лист № 271 від 07.11.2011 року, в якому просить розірвати договір оренди № 260 від 01.02.2010 року з 07.11.2011 року у зв'язку із закриттям продовольчого складу (а.с.16).

В свою чергу, позивач направив відповідачу лист № 09/1230/1 від 23.11.2011 року, в якому зазначає, що у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань у ТОВ „Олімпекс Агро" перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2 750,15 грн. та попереджує, що відповідно до п.11.2 договору у разі несплати заборгованості до 10.12.2011 року договір припиняє дію та в доповнення до листа № 09/1230/1 направив лист № 04/1284 від 07.12.2011 року з рахунками-фактурами та актами здачі-приймання робіт (а.с.17-18).

Отже, позивач не прийняв пропозицію відповідача про припинення дії договору з 07.11.2012 року. Відповідних доказів відповідач не надав.

В свою чергу, позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 04/276 від 27.02.2012 року, в якому він повідомляє, що у зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати, договір № 260 від 01.02.2010 року буде припинений та для передачі орендованого приміщення просить з'явитись до позивача 12.03.2012 року (а.с.19).

Частиною 1 статті 26 Законну України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, оскільки позивачем було направлено відповідачу лист № 04/276 від 27.02.2012 року з повідомленням про припинення договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (31.01.2012 р.), а відповідачем отримано вищевказаний лист (про це відповідач зазначає у запереченнях від 10.11.2013 року а.с.136), господарський суд дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна не є пролонгованим на наступний 2013 рік та строк його дії скінчився 31.01.2012 року..

Тому, договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області № 260 від 01.02.2010 року є припиненим з 01.02.2012 року відповідно до частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Законну України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 пункту 11.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний протягом 10 днів після отримання повідомлення орендодавця про припинення договору оренди передати об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами акт приймання-передачі не підписаний та об'єкт оренди не повернутий. Докази повернення об'єкту оренди позивачу відповідач не надав, хоча обов'язок повернути об'єкт оренди покладається на нього.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем за користування об'єктом оренди за період з січня 2011 року по березень 2012 року становить 2 014,62 грн.

Доказів сплати у повному обсязі заборгованості з орендної плати відповідачем не надано, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Обов'язок щодо своєчасного внесення орендної плати орендарем передбачено пунктом 5.2.2 договору, частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Оскільки, пунктом 3.5 договору передбачено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання - передачі, а сторонами акт приймання-передачі не підписаний та об'єкт оренди не повернутий, тому, суд дійшов висновку, що позивач вправі нараховувати відповідачу орендну плату за фактичне користування об'єктом оренди після припинення договору оренди.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 2 014,62 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10 318,98 грн. неустойки за період з 13.03.2012 року по 31.10.2013 року підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач не виконав свій обов'язок щодо повернення об'єкту оренди.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Олімпекс-Агро" (51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Леніна, 10; ідентифікаційний код 30195842) на користь Обласного комунального підприємства „Фармація" (49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 171; ідентифікаційний код 01976358) - 2 014,62 грн. заборгованість з орендної плати, 10 318,98 грн. неустойку та 1 720,50 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.13р.

Суддя Я.С. Золотарьова