Рішення № 35252445, 23.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2013 Справа № 905/6446/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ, Донецька область

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 67 910,00грн., пені у сумі 4 904,26грн., 3% річних у розмірі 972,89грн., інфляційних витрат у сумі 315,47грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Краматорськ, Донецька область (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 67 910,00грн., пені у сумі 4 904,26грн., 3% річних у розмірі 972,89грн., інфляційних витрат у сумі 315,47грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №03-02/12 від 16.02.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів ОСОБА_1, договору поставки №03-02/12 від 16.02.2012р., додаткової угоди №1 від 20.12.2012р. до договору, рахунків-фактур, видаткових накладних, виписки з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, претензії про сплату боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526-527, 625 Цивільного кодексу України.

30.09.2013р. Позивачем через канцелярію суду надані оригінали наступних документів: договору поставки №03-02/12 від 16.02.2012р., специфікації №1 від 16.02.2012р. до договору поставки, додаткової угоди №1 від 20.12.2012р. до договору, рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 30.06.2013р. складає 67 910,00грн., виписки з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», претензії про сплату боргу.

Представник Позивача у судове засідання 23.10.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83038, м.Донецьк, Петровський район, вул.Магдебурська, буд.1 «Б».

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Донецький завод мостових конструкцій» (Покупець) було укладено договір поставки №03-02/12 відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити та прийняти наступні сипучі будівельні матеріали (в подальшому Товар): пісок будівельний.

Згідно п.1.2 договору ціна та асортимент Товару зазначається у Специфікаціях до даного договору, які є його додатками невід'ємною частиною та розглядаються як одне ціле. Специфікації вважаються діючими при наявності підписів та печаток обох сторін.

У пункті 1.3 договору встановлено, що поставка товару, здійснюється на адресу Покупця: м.Донецьк, вул.Магдебурська 1 б.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків:

- оплата кожної партії Товару за даним Договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника (п.3.1 Договору);

- Покупець здійснює оплату за Товар протягом 7-ми банківських днів з моменту доставки його Постачальником до місця надходження останнього та підписання відповідних супровідних документів, які засвідчують факт передачі Товару (п.3.2 Договору);

Згідно п.5.1 договору у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від суми невиконаного платежу, за кожен день прострочення оплати.

Даний договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р., а в порядку розрахунків, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.6.1 Договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 20.12.2012р. до договору Сторони п.6.1 договору виклали у наступній редакції: «даний договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р., а в порядку розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань».

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 84 209,90грн., що підтверджується видатковими накладними №704 від 01.11.2012р., №708 від 02.11.2012р., №716 від 06.11.2012р., №725 від 14.11.2012р., №726 від 15.11.2012р., №728 від 16.11.2012р., №729 від 17.11.2012р., №735 від 19.11.2012р., №737 від 20.11.2012р., №739 від 21.11.2012р., №745 від 23.11.2012р., №83 від 14.02.2013р., №86 від 15.02.2013р. Вказані накладні підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 67 910,00грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 09.07.2013р. про сплату заборгованості у сумі 67 910,00грн.

Стан розрахунків також підтверджується підписаним та засвідченим печатками з боку обох Сторін без зауважень актом звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість станом на 30.06.2013р. складає 67 910,00грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №03-02/12 від 16.02.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 84 209,90грн., але Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 84 209,90грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 84 209,90грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 315,47грн., 3% річних від суми загального боргу складає 972,89грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 194,49грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних суд дійшов висновку про часткове задоволення у сумі 968,34грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.1 договору у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені, від суми невиконаного платежу, за кожен день прострочення оплати. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо часткового задоволення пені у розмірі 4 796,72грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Краматорськ, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 67 910,00грн., пені у сумі 4 904,26грн., 3% річних у розмірі 972,89грн., інфляційних витрат у сумі 315,47грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій» (83038, м.Донецьк, вул.Магдебурська, буд. 1 «Б», ЄДРПОУ 19377807, р/р 26003962483626 в ПАТ «ПУМБ» м.Донецьк, МФО 334851) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 335548) заборгованість у розмірі 67 910,00грн., пеню у розмірі 4 796,72грн., 3% річних у сумі 968,34грн., інфляційні витрати у сумі 194,49грн., судовий збір у сумі 1 715,09грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 23.10.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.13р.