Рішення № 35251574, 28.10.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/26687/12

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

28 жовтня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення боргу, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 76333,15 грн. та судові витрати, вказуючи, що між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму 10000,00 (десять тисяч) доларів США, що еквівалентно 79930,00 (сімдесят девять тисяч девятсот тридцять) грн. Договір позики був оформлений письмово, але у спрощеному порядку, шляхом надання ОСОБА_2 розписки. Дати повернення позичених грошей у розписці не зазначено. В порядку ст. 1049 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 звернувся у лютому 2012 року до ОСОБА_2 з вимогою про повернення боргу. Відповідь на вимогу та повернення грошей протягом 30 днів ОСОБА_1 не отримав. 20.03.2012 р. ОСОБА_1 відправив ОСОБА_2 листа з вимогою про повернення грошей за договором позики, однак ніякої відповіді та дій з боку відповідача не було.

15 травня 2013 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 лист з вимогою повернення суми грошей зазначених у розписці за договором позики. 08 жовтня 2012 року ОСОБА_2 повернув частину боргу у сумі 450 доларів США, що еквівалентно 3596,85 грн. Про що є відповідна розписка. Як зазначає позивач, цей факт також підтверджує, що ОСОБА_2, знає про вимогу повернути борг за договором позики. Однак, до теперішнього часу відповідачем так і не було виконано свого зобовязання щодо повернення у повному обсязі суми боргу, що на думку позивача є порушенням його майнових прав. На підтвердження укладення договору позики та його умов позивач надав до суду розписки складені 28.03.2011 р. та 08.10.2012 р.

Позивач у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, згідно наданої до суду письмової заяви просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі, з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, зясувавши всі суттєві обставини справи, перевіривши їх наявними доказами та вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Суд встановив, що 28 березня 2011 року між позивачем, ОСОБА_1, та відповідачем, ОСОБА_2, було укладено договір позики грошових коштів, згідно змісту якого відповідач взяв у позивача борг у розмірі 10000,00 (десять тисяч) долів США.

Позивачем на підтвердження укладення між ним та ОСОБА_2 договору позики та його умов надана розписка позичальника про отримання позики від 28.03.2011 р.

Дата повернення позичених грошей у розписці не зазначено.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначає позивач, в лютому 2012 року він звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення суми позики згідно розписки. Проте відповіді та грошей протягом 30 днів так і не отримав. 20 березня 2012 року позивач був змушений направити письмову вимогу про повернення грошей за договором позики.

Позивач зазначає, що у звязку з відсутністю дій з боку відповідача по поверненню позики, він був змушений повторно, 15 травня 2012 року, у письмовій формі звернутися до ОСОБА_2

08 жовтня 2012 року ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 частину суми позики, що підтверджується відповідною розпискою.

Згідно змісту розписки від 08.10.2012 р. ОСОБА_1 підтвердив факт прийняття 450 дол. США, як частину погашення позики у сумі 10000,00 дол. США. Остаток 9550,00 дол. США. Розписку від 08.10.2012 р. підписано також ОСОБА_2.

Станом на день розгляду справи відповідач позивачу борг за розпискою від 28 березня 2011 року не повернув.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2012 року в цивільній справі за №1522/26687/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики була призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлено питання «Чи виконана письмова розписка від 28.03.2011 р. на імя ОСОБА_1 і підпис під нею ОСОБА_2, чи іншою особою?». Однак, на численні виклики до суду, ОСОБА_2 не зявлявся, у звязку з чим суд був позбавлений можливості відібрати у відповідача вільні зразки почерку, що зумовило неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи. Матеріали цивільної справи №1522/26687/12 були поверненні до суду без надання експертного висновку.

Представник відповідача заперечуючи проти позову зазначив, що згідно змісту розписки від 28.03.2011 р. ОСОБА_2 взяв у борг грошову суму в розмірі 10000,00 грн. у ОСОБА_3. У звязку з чим представник відповідача вважає, що позов було подано неналежним позивачем, ОСОБА_1.

Однак суд не бере до уваги вищезазначене заперечення представника відповідача та приходить до висновку, що зазначення в розписці прізвище, імя, по батькові позикодавця ОСОБА_4 як «Григорюк Олег Григорович» є помилкою, у звязку з тим, що розписка від 28.03.2011 р. перебуває у володінні та користуванні позивача ОСОБА_1.

Підтвердженням того, що саме ОСОБА_1 є позикодавцем, та саме у нього ОСОБА_2 взяв у борг грошову суму у розмірі 10000,00 дол. США, є наявність оригіналу розписки від 28.03.2011 р., яку видав ОСОБА_2, та наявність розписки від 08.10.2012 р. відповідно до якої ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 450 дол. США, у звязку з чим остаток заборгованості склала грошову суму у розмірі 9550,00 дол. США.

Таку правову позицію зазначено в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. по справі №6-63цс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають із підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема: з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбаченого договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав своїх зобовязань, які виникли в нього внаслідок укладання договору позики від 28 березня 2011 року з ОСОБА_1 оскільки немає жодних документальних підтверджень про повернення повної суми позики позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В матеріалах справи наявні документи підтверджуючі судові витрати понесені позивачем при розгляді справи, а саме: квитанція №ПН69896 від 07.11.2012 р. про сплату судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 763,33 грн.; квитанція №ПН69913 від 07.11.2012 р. про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 107,30 грн.; квитанція №1/1201 на суму 74,04 грн. про направлення відповідачу телеграми.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 509, 526, 610-612, 625, 1046, 1049 ЦК України; ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 169, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, грошову суму боргу за договором позики у розмірі 76333,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати у розмірі 944,67 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя