Ухвала суду № 35249137, 15.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10582/13 Головуючий 1 інстанції - Спаї В.В.

Справа № 199/4935/13 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.

при секретарі Кочержинської А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про поновлення на роботі, виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, про оформлення допомоги по вагітності та пологах, стягнення моральної шкоди, -

встановлено:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «М.С.Л.» про про поновлення на роботі, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, про оформлення допомоги при вагітності та пологах, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 позовні вимоги задоволені частково.

Скасовано наказ ТОВ «М.С.Л.» від 26.03.2013 р. №31-к про звільнення ОСОБА_1 - регіонального менеджера розвитку мережі Дніпропетровського представництва «М.С.Л.» 28.03.2013 р. як не витримавши строку випробування, ст. 28 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді регіонального менеджера з розвитку мережі Дніпропетровського представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.».

Стягнуто з ТОВ «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14051,94 грн.

Стягнуто з ТОВ «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, 2 000 грн.

Зобов'язано ТОВ «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологам на підставі наданого ОСОБА_1 листка непрацездатності однією загальною сумою в повному обсязі у найближчий після дня призначення допомоги термін, встановлений для виплати заробітної плати згідно з п. 2 ст. 52 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», враховуючи всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Стягнуто з ТОВ «М.С.Л.» (ЄДРПОУ 30109292) в дохід держави судовий збір в розмірі 275,22 грн.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ТОВ «М.С.Л.» оформити ОСОБА_1 відпустку по вагітності та пологам відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «М.С.Л.» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 05.05.2012 р. ОСОБА_1 була прийнята на посаду регіонального менеджера з розвитку мережі у Дніпропетровське представництво «М.С.Л» (наказ №37-к); з 31.01.2013 р. по 13.02.2013 р., та з 12.02.2013 р. по 26.02.2013 р. ОСОБА_1 перебувала на лікарняному. За час роботи ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень не отримувала.

Наказом від 26.03.2013 р. №31-к позивачку було звільнено з 28.03.2013 р. як таку, що не витримала випробування на підставі ст.28 КЗпП України, підставою звільнення була службова регіонального управляючого Житомирського від 27.03.2013 року.

Наказ про звільнення від 26.03.2013 р. виданий на підставі службової регіонального управляючого Житомирського О.Д., яке видано на день пізніше видання дня наказу про звільнення ОСОБА_1 (службова від 27.03.2013 р.).

Судом встановлено також, що на час звільнення позивачки ОСОБА_1 остання була вагітна.

Що стосується акту (а.с.43) та службових записок (а.с.44, 45), наданих відповідачем, то останні не є такими, що спростовують вищенаведене: наведене в них містить лише констатацію фактів з боку окремих осіб, які їх підписали (зокрема, омана, невиконання жодного з пунктів по розвитку мережі Дніпропетровського представництва, невиконання завдання без посилання на те, яке саме завдання не було виконано, тоді як судом встановлений факт, що позивач не була ознайомлена з посадовими обов'язками та заперечувала проти справжності її підпису (а.с.55) про ознайомлення з посадовими обов'язками та завданням по розвитку мережі Дніпропетровського представництва на період з 11.01. по 28.02.2013 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення позивачки було проведено без законної підстави: адже власник не мав доказів невідповідності працівника - позивачки роботі, на яку позивачка була прийнята, та звільнив вагітну жінку (в даному випадку встановлення строку випробування не є вирішальним), тому вбачаються підстави для ухвалення рішення про скасування наказу ТОВ «М.С.Л.» від 26.03.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 та про поновлення позивачки на посаді регіонального менеджера з розвитку мережі Дніпропетровського представництва ТОВ «М.С.Л.» та про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч. 1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України), розрахунок якого, тобто середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проведений в порядку, визначеному Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджений Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. та на підставі довідки про доходи позивача ОСОБА_1, наданої відповідачем (вих. №146 від 28.05.2013 р.): ((6 555,20 грн. + 4 315,17 грн. /середня заробітна плата за два календарних місяці роботи/) : 41 /кількість робочих днів за два календарних місяці роботи/ = 265,13 грн. /середньоденний заробіток/) х 53 /кількість днів вимушеного прогулу до початку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів, та яка мала бути надана позивачу за умови продовження нею роботи/ = 14 051,94 грн.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання незаконності звільнення ОСОБА_1,оскільки за результатами випробування поширюється обмеження, встановлені,у тому числі ст.184 КЗпП України, відповідно до ч.2 якої звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, окрім випадків повної ліквідації підприємства,установи,організації коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Щодо вимог позивачки про зобов'язання відповідача офіційно оформити відпустку по вагітності та пологах,суд правомірно відмовив,оскільки відповідно до ст..ст.4,17 Закону України «Про відпустки»,це є соціальна оплачувана відпустка,яка надається жінкам на підставі медичного висновку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю : до пологів-70 календарних днів ,після пологів-56 календарних днів,а оскільки після пологів пройшло більше 56 днів,(народила 17.06.2013 року)сплив строк,а тому повинен призначатися інший вид соціальної відпустки-по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суд обґрунтовано зобов'язав відповідача призначити допомогу по вагітності та пологах.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон України №2240), підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При цьому, враховуються загальні положення відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ст.23 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивачки моральну шкоду.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи в апеляційній скарзі на те,що підстав у суда для застосування ст..184 КЗпП України не було ,так як ОСОБА_1 звільнена по ст..28 КЗпП України,не може бути прийнято до уваги,оскільки звільнення за вищевказаною статтею є звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ст. 308, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :

.